"07" листопада 2013 р. м. Київ К/800/12689/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області на постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області про визнання дій незаконними, та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
В жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області, в якому (з врахуванням уточнень від 03.12.2012р.) просив визнати дії відповідача щодо перерахунку призначеного позивачу розміру пенсії до 01.08.2012р. незаконними та зобов'язати його провести перерахунок пенсії позивача з 01.08.2012 року до того розміру, який значився до 01.08.2012 року, та сплатити різницю між розміром пенсії до 01.08.2012 року та після 01.08.2012 року по день проведення перерахунку.
Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області незаконними щодо перерахунку призначеного розміру пенсії ОСОБА_4 до 01.08.2012 року; рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії Управління Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі (далі - УПФ) від 31.07.2012 року в частині зменшення йому розміру пенсії скасовано; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області провести перерахунок пенсії з 01.08.2012 року до того розміру, який значився до 01.08.2012 року та сплатити ОСОБА_4 різницю між розміром пенсії до 01.08.2012 року та після 01.08.2012 року по день проведення перерахунку.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_4 є пенсіонером за віком з 05.12.2006 року й пенсію йому було призначено у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 3331,72 грн.
Рішенням УПФ в Володарсько-Волинському районі Житомирської області від 31.07.2012р. позивачу зменшено розмір пенсії та вказано, що він працював в Спільному об'єднанні "Монголросцветмет" й з наданих до УПФ документів немає можливості встановити чи проводилась сплата страхових внесків до органів соціального та пенсійного страхування, а тому відсутні підстави для врахування при встановленні розміру пенсії заробітку позивача за період роботи в СО "Монголросцветмет".
При цьому, як встановлено судами, зменшуючи розмір пенсії позивача, УПФ не виключило час його роботи в Спільному Монголо-Російському об'єднанні «Монголросцветмет» з його страхового стажу.
Згідно ст.103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсію.
Як встановлено судами на підставі трудової книжки позивача та довідки про його заробітну плату №3/177 від 20.06.2007 року, ОСОБА_4 працював інженером - механіком та головним механіком з 20.08.1995 року по 20.12.2001 року в СО "Монголросцветмет" (Монголія) й відповідно до розрахунку УПФ його загальний стаж роботи відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становить 44 роки 5 місяці 27 днів.
Згідно зі ст.ст.14,15,20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок зі сплати до цільових фондів страхових внесків із заробітної плати робітника у встановленому законом порядку покладено на страхувальника (роботодавця).
Відповідно до ст.1 Угоди між СРСР та Монгольською Народною Республікою " про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписаної 06.04.1981 р. й ратифікованої 02.12.1981р., що набула чинності з 28 січня 1982 року, ця Угода стосується всіх видів соціального забезпечення громадян, які встановлені і будуть встановлені законодавством Договірних сторін.
Статтею 4 даної Угоди передбачено, що при призначенні пенсії повністю зараховується трудовий стаж, набутий на території обох Договірних Сторін і підтверджений компетентними органами тієї Договірної сторони, на території якої набутий стаж.
Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що пенсія позивачу до 01.08.2012 року була правомірно нарахована з урахуванням його роботи в СО "Монголросцветмет"
Натомість, УПФ не надано суду доказів того, що позивач, звертаючись до Пенсійного фонду, надав неправдиві відомості, які стали підставою для призначення йому пенсії в більшому розмірі.
Твердження ж УПФ про невідрахування із заробітної плати позивача за час його роботи у СО «Монголросцветмет» страхових внесків є лише припущеннями, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на їх підтвердження, як і не доведено у відповідності до приписів ч.2 ст.71 КАС України правомірності прийнятого ним рішення від 31.07.2012 року про зменшення розміру пенсії позивача з 3331,72 грн. до 1800,30 грн.
За наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпак Ю.К.