"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/56766/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" (далі - ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року позов ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів" задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року - без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів" у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2008 року. За результатами перевірки складено акт від 22.07.2008 року №522/08-01/31549003.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 п.п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», а саме підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за перевіряємий період в розмірі 873607,00 грн.
На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 04.08.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001270801/0, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1971195, 00 грн., в тому числі зобов'язано ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» перерахувати до бюджету 656070,79 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 328035,40 грн.
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0001270801/1 від 16.10.2008 року, 0001270801/2 від 22.12.2008 року, № 0001270801/3 від 20.03.2008 року.
Таким чином, за наслідками апеляційного узгодження податкових зобов'язань ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів»було визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 873607, 00 грн., в тому числі зобов'язано перерахувати до бюджету 300168,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 150084, 00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «ПЛАНЕТА-V» було укладено агентський договір №612/1/07 від 14.09.2007 pоку. Реальність та виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи відповідають вимогам передбаченими Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, податковими накладними, актами здачі-приймання послуг.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2010 року по справі №4-1641/2010р, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02.11.2010 року, встановлено, ПП «Планета - V» мала законні підстави вести переговори з контрагентами позивача від імені останнього, у зв'язку з чим у повній відповідності з діючим законодавством позивач сплатив послуги ПП «Планета - V».
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що твердження відповідача про те, що агентський договір від 14.09.2007 року №612/1/07 з додатками фактично не виконано, а акти виконаних робіт не засвідчують зв'язок з господарською діяльністю, є невірним та таким, що суперечить чинному законодавству України.
Щодо завищення податкового кредиту на суму ПДВ, не підтверджену вантажно-митними деклараціями, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.
Підпунктом 7.2.7. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
У п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З 24.05.2007 року по 23.06.2007 року Запорізькою митницею була проведена перевірка підприємства позивача. В ході перевірки встановлені факти заниження розміру транспортних витрат на перевезення вантажів, що призвели до несплати податків (обов'язкових митних платежів) на загальну суму 34478,44 грн., у т.ч. ввізне мито (вид 020) - 4494,79 грн. і податок на додану вартість (вид 028) -29983,65 грн. (згідно акту перевірки №15/7/112000000/0031549003 від 20.07.2007 року), які були сплачені позивачем до Державного бюджету України. У зв'язку з вищенаведеним Запорізькою митницею внесені зміни до 12, 45, 46, 47 граф ВМД, а І також до графи В, С наведених у Додатку №1 примірниках ВМД.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що визначення митної вартості за рішенням державної митної служби не є прямим рішенням про визначення зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до бюджету. Наслідками такого визначення митної вартості є уточнення вантажних митних декларацій в частині вартості імпортованих товарів. Саме зміна цієї вартості призводить до зміни бази оподаткування операції по імпорту товарів. Збільшення бази оподаткування призводить до збільшення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті при імпорті товарів. Також збільшення митної вартості імпортованих товарів призводить до збільшення суми податкового кредиту у наступних податкових періодах.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок зміни митної вартості товарів за рішенням органів митної служби є помилковим та не тягне висновку про порушення при визначенні розміру податкового кредиту на підставі уточнених вантажно-митних декларацій.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М. О. Федоров