Справа № 2-2741/13
Провадження №760/7162/13
18 жовтня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лозинської М.І.,
за участі секретаря - Панченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства « Просто-страхування» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування,-
Позивач - Приватне акціонерне товариство « Просто-страхування» , надалі- ПрАТ « Просто-страхування» звернувся з позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 43338 грн. та судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12.09.2009 року та відповідачем був укладений Поліс обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9364842 строком на один рік, стосовно транспортного засобу « МАЗДА», державний номер НОМЕР_1.
12 лютого 2010 року в м.Києві на перехресті Повітрофлотському проспекту та вулиці Фучіка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням відповідача, який ,знаходячись у стані алкогольного сп»ягніння та керуючись транспортний засобом « МАЗДА», державний номер НОМЕР_1 не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом « Шкода», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який в свою чергу здійснив зіткнення з транспортним засобом « ЗАЗ ДЕУ» державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_5 та транспортним засобом « Фенікс», державний номер НОМЕР_4, що призвело до пошкоджень чотирьох транспортних засобів.
Вина водія ОСОБА_1 - відповідача у справі, в скоєнні правопорушення, яке передбачене ст.ст. 124, ч.1 130 КУпАП, встановлена постановою Солом»янського районного суду м. Києва від 18.03.2010 року.
Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди були пошкоджені автомобілі « Шкода», державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2, та « ЗАЗ ДЕУ» державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3 .
За фактом ДТП позивач виплатив постраждалому ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 23982 грн., що підтверджується платіжним дорученням 6394 від 31.05.2010 року та розпорядження № 002192.
Крім того, на підставі додаткового страхового акту від 20 квітня 2010 року ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 19356,65 грн.,готівкою через касу центрального офісу, в підтвердження чого позивач послався на видатковий касовий ордер та розпорядження № 002777 від 05 травня 2010 року.
Виплата страхового відшкодування здійснювалась на підставі заяв постраждалих та звітів автотоварознавчого дослідження про розмір спричиненого збитку.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, ПрАТ «Просто-страхування» набула право вимоги до винної у ДТП особи - відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 43338,00 грн.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволення.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Представник відповідача заперечуючи проти позову послався на те, що відповідачем в добровільному порядку постраждалому ОСОБА_2 було виплачено у порядку відшкодування шкоди 21.12.2010року 10 тис. грн.. та 28.12.2010 року 20 тис. грн.в підтвердження чого надав розписку ОСОБА_2 про отримання коштів. При цьому представник відповідача право на звернення страхової компанії з вимогами про стягнення виплаченого страхового відшкодування в загальному розмірі 4338,00 грн. не спростовував.
ОСОБА_2, який був залучений до участі у справу у якості третьої особи, не заперечував отримання коштів від відповідача ОСОБА_1 у розмірі 30 тис. грн.. При цьому ОСОБА_2 підтвердив виплату йому коштів від позивача ПрАТ «Просто-Страхування» у розмірі 23982,65 грн. та вказав, що виплаченого відшкодування йому для відновлювального ремонту достатньо не було у зв»язку з чим на підставі рахунку , який йому був наданий станцією техобслуговування звернувся до ОСОБА_1 про необхідність повного відшкодування йому завданих збитків.
Третя особа - ОСОБА_3 , який судом повідомлявся належним чином про місце, день та час судового розгляду, в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв»язку з чим судом ухвалено про проведення судового розгляду у його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача , третьої особи ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12 лютого 2010 року в м.Києві на перехресті Повітрофлотському проспекту та вулиці Фучіка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням відповідача, який ,знаходячись у стані алкогольного сп»ягніння та керуючись транспортний засобом « МАЗДА», державний номер НОМЕР_1 не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом « Шкода», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який в свою чергу здійснив зіткнення з транспортним засобом « ЗАЗ ДЕУ» державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_5 та транспортним засобом « Фенікс», державний номер НОМЕР_4, що призвело до пошкоджень чотирьох транспортних засобів.
Згідно з постановою Солом»янського районного суду м. Києва від18.03.2010 року року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124, ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2550, 00 грн.
Судом встановлено, цивільно -правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ « Просто-Страхування» згідно з Полісом обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9364842.
Встановлено, що 06 квітня 2010 року із заявою про виплату страхового відшкодування із заявою звернувся потерпілий ОСОБА_3 та 20 травня 2010 року із заявою звернувся потерпілий ОСОБА_2
06 квітня 2010 року ПрАТ « Просто-Страхування» на підставі Звіту авто товарознавчого дослідження № 618 та документів наданих ОСОБА_3 та Звіту авто товарознавчого дослідження № 10490 від 17.02.2010 наданого ОСОБА_2 було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування, та дану подію визнано страховим випадком.
Встановлено, що за даним фактом ДТП позивач виплатив ОСОБА_2 в розмірі 23982,65 грн., що підтверджується розпорядженням № 002192 та платіжним дорученням № 6394 від 31.05.2010 року.
Також встановлено , що позивачем виплачено страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_3 у розмірі 19356,65 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером та розпорядженням № 002777 від 05 травня 2010 року.
Таким чином, позивачем виконані зобов»язання за полісом обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача та відшкодовано потерпілим 43338,76 грн.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача слід стягнути 43338,76 грн.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про добровільне відшкодування ОСОБА_230 тис. грн.. у якості відшкодування матеріальної шкоди, як підставу для відмови у позові, оскільки судом встановлено, що позивачем виплачено суму страхового відшкодування потерпелим , а тому така позиція відповідача не спростовує право позивача на заявлення вимог про стягнення з нього виплачених коштів . Разом з тим, суд вважає, що в разі не згоди із розміром виплачених коштів ОСОБА_2, відповідач не позбавлений права на заявлення до нього матеріально-правової вимоги .
Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 433,40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України; ст.ст. 10, 27-30, 57-58, 60, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства " Просто-страхування" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства " Просто-страхування" суму страхового відшкодування у розмірі 43338,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства " Просто-страхування" судовий збір у розмірі 433,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: