Справа № 2218/21775/2012
Провадження № 22-ц/792/2173/13
30 жовтня 2013 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Ярмолюка О.І.,
суддів: Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі: Байдичі О.В.,
з участю: сторін і їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-ц/792/2173/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору довічного утримання.
Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувсь в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору довічного утримання недійсним вказавши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1. 22 серпня 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався утримувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в свою чергу передали ОСОБА_1 належну їм означену квартиру. На момент укладання спірного договору ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки з березня 2004 року хворіє на психічне захворювання, діагноз - деліріозний розлад внаслідок склерозу судин головного мозку, тому просив визнати договір довічного утримання недійсним.
Головуючий у першій інстанції - Порозова І.Ю. Категорія № 19, 22
Доповідач - Юзюк О.М.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 22 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І.М. та зареєстрований в реєстрі за №4-3760, виключено реєстраційний запис №4-3761 про заборону відчуження квартири.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням не згідний і стверджує про
безпідставне визнання недійсним усього договору, так як ОСОБА_4 на момент його укладання була осудною та вправі була розпорядитись ? частиною своєї квартири.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Ст. 744 ЦК України передбачено за договором довічного утримання (догляду)
одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно частин 1, 2 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушенні.
У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.
Відповідно до ст. .ст. 355, 356 цього Кодексу майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав незаборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Судом встановлено, що 22 серпня 2008 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 який не міг усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними і передбачати їх наслідки, з іншої, був укладений договір довічного утримання відповідно до якого, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_1 АДРЕСА_1, яка належала їм на праві спільної часткової власності у рівних частинах (ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1).
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Так, відповідно висновку судово-психіатричної експертизи від 24.01.2013 року ОСОБА_3 на момент підписання договору довічного утримання не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і передбачати їх наслідки.
Рішенням Хмельницького міськрайсуду від 18.09.2012 року ОСОБА_3 визнано недієздатним і його опікуном призначено ОСОБА_2
У свідоцтві про право власності від 03.08.1993 року відображено про належність квартири для ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності в рівних частинах кожному.
Відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.06.2008 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 належить 1/2 частки означеної квартири.
Згідно із п. 2 договору довічного утримання, квартира належить відчужувачам у рівних частках кожному.
Таким чином, аналіз доказів по справі наряду з положеннями ч. 4 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України про те, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, приводить суд до логічного висновку про перебування квартири у спільній частковій власності.
Більше того, за змістом ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб в разі невизначення часток кожного з них у праві власності.
По справі ж встановлено, про визначення часток у квартирі.
Відповідно до ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Оскільки ОСОБА_4 була дієздатною на момент вчинення правочину та вчинила юридичну дію по розпорядженню своєю часткою у квартирі належній на праві спільної власності, висновок суду першої інстанції про необхідність повного скасування договору довічного утримання, є помилковим.
ОСОБА_4 при підписанні цього договору діяла від себе особисто, самостійно розпорядившись своєю 1/2 часткою у квартирі, тому оспорюваний договір колегія суддів вважає можливим, визнати недійсним лише частково щодо 1/2 частки недієздатного ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати частково недійсним договір довічного утримання від 22.08.2008 року стосовно укладення його ОСОБА_1 із ОСОБА_3 (1/2 частки квартири), що зареєстрований за №4-3760 і посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І.М.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.М. Юзюк