Іменем України
"01" квітня 2009 р.
справа № 5020-2/133
За позовом: Прокурора Балаклавського району міста Севастополя
(99042, м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3)
в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3);
Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вуд. Павліченко, 2)
до Відкритого акціонерного товариства „Таврійський аптечний дім”
(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 48/1)
про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 2274,32 грн.,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
прокурор -не з'явився,
позивач - не з'явився, Севастопольська міська Рада;
позивач - Дон Т.В., довіреність № 1548 від 09.01.2009, КП "Севтеплоенерго" СМР;
відповідач - не з'явився, ТОВ "Таврійський аптечний дім";
Прокурор Балаклавського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради до відкритого акціонерного товариства „Таврійський аптечний дім” про стягнення заборгованості за теплову енергію у сумі 2274,32 грн., з яких: основна заборгованість -1953,33 грн., пеня -145,55 грн., індекс інфляції -149,87 грн., 3% річних -25,57 грн.
Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії № 887 від 19.08.2006.
Позивач (Севастопольська міська Рада) явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, до початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача (вх.№ 3276). Судом вказане клопотання задоволено.
Представник позивача (КП "Севтеплоенерго" СМР) у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.51).
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за зазначеною адресою не значиться” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд -
встановив:
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Згідно з пунктом 1.2 статуту Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради, його засновником є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, яка є органом місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що 19.08.2006 між КП „Севтеплоенерго” СМР (продавець) та відкритим акціонерним товариством „Таврійський аптечний дім” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 887 (далі -Договір) (а.с. 12-14).
Згідно з пунктом 10.1 Договору він укладений строком на 3 роки і вступає в силу з 01.07.2006.
Відповідно до розділу 1 Договору продавець зобов'язується надати покупцю теплову енергію до межі експлуатаційної відповідальності, балансової належності теплових мереж та купівлі-продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а покупець, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.
Згідно з розділом 2 Договору тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме централізоване опалення для населення в опалювальний сезон складає 2,63 грн/м2.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.7 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за звітним, згідно з тарифами, діючими на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається доставленим на адресу відповідача у випадку, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за звітним, не заявить про неотримання рахунку.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача надсилались рахунки за отриману теплову енергію № 887 від 29.11.2007, 17.12.2007, 17.01.2008, 18.02.2008, 21.03.2008, 17.04.2008, 19.05.2008, 23.06.2008, 23.07.2008, 20.08.2008, 25.09.2008, 27.10.2008, 25.11.2008, 25.12.2008 (а.с. 17-31).
Зобов'язання з постачання теплової енергії за Договором позивачем виконувались своєчасно та належним чином, однак відповідач, у свою чергу, не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за період з листопада 2007 року по грудень 2008 року склала 1953,33 грн.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Докази сплати відповідачем заборгованості за Договором за період з листопада 2007 по грудень 2008 року відсутні.
Перевіривши розрахунок основної заборгованості, суд вважає, що він виконаний з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.8 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати відповідачем за теплову енергію з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 145,55 грн. за період з 16.02.2008 по 16.12.2008, розрахунок якої перевірений судом та визнаний обґрунтованим, а сума пені такою, що підлягає стягненню.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, на суму простроченої заборгованості позивачем нараховані 3 % річних у сумі 25,57 грн. та збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 149,87 грн.
Перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3% річних суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вимоги прокурора Балаклавського району міста Севастополя, заявлені в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, суд вважає безпідставними, оскільки докази порушення відповідачем прав та інтересів Севастопольської міської Ради відсутні.
На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні вимог прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради.
Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурор звільнений від сплати державного мита, витрати на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Таврійський аптечний дім” (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 48/1, відомості про наявні розрахункові рахунки в установах банків відсутні) на користь комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, код у ЄДРПОУ 03358357, р/р 26030945206831 в СФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) основну заборгованість у розмірі 1953,33 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят три грн. 33 коп.), пеню у розмірі 145,55 грн. (сто сорок п'ять грн. 55 коп.), 3% річних у розмірі 25,57 грн. (двадцять п'ять грн. 57 коп.), втрати від інфляції у розмірі 149,87 грн. (сто сорок дев'ять грн. 87 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Таврійський аптечний дім” (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 48/1, відомості про наявні розрахункові рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито в сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Таврійський аптечний дім” (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 48/1, відомості про наявні розрахункові рахунки в установах банків відсутні) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) на р/р 31216259700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В частині позовних вимог, заявлених в інтересах Севастопольської міської Ради, у задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 06.04.2009.
Розсилка:
1. Прокуратура м.Севастополя
(99011, м.Севастополь, вул..Павліченко, 1)
2. Прокуратура Балаклавського району міста Севастополя
(99042, м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3)
3. Севастопольська міська Рада
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3);
4. Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вуд. Павліченко, 2)
5. ВАТ „Таврійський аптечний дім”
(99011, м. Севастополь, вул. Б. Морська, 48/1)
6. Справа