"25" березня 2009 р.
Справа № 14/8-193
Господарський суд Тернопільської області
у складі головуючого , судді Руденка О.В. , судді Охотницької Н.В. , судді Шумського І.П.
Розглянув справу
Розглянув матеріали справи
за позовом Прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль
до відповідача -1 Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод" вул. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль
до відповідача -2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Тернопільський комбайновий завод" вул. Окружна, 3, смт. Рокитне, Рокитнянський район, Київська область
до відповідача -3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда ЛТД" вул. Петра Запорожця, 361, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Медико-санітарна частина Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод", вул. Бродівська,53, м. Тернопіль
про визнання неправомірним включення до статутного фонду "Тернопільський комбайновий завод" поліклініки на 600 відвідувачів /медико-санітарної частини/ за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 53; визнання права власності на поліклініку на 600 відвідувачів, яка знаходиться за адресою Тернопіль, вул. Бродівська, 53 за державою в особі РВ ФДМУ по Тернопільській області з моменту включення до статутного фонду; визнання недійсним договору купівлі-продажу поліклініки від 26.03.2008 року, укладеного між ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" та ТзОВ "Торговий дім Тернопільський комбайновий завод", посвідчений 26.03.2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І.; визнання недійсним договору купівлі-продажу поліклініки від 22.04.2008 року, укладеного між ТзОВ "Торговий дім Тернопільський комбайновий завод" та ТзОВ "Оранда ЛТД", посвідчений 22.04.2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І.; вилучення з володіння ТзОВ "Тернопільський комбайновий завод" поліклініки на 600 відвідувачів, яка знаходиться у м. Тернопіль, по вул. Бродівська, 53 і передачу у володіння держави до сфери управління Регіонального відділення державного майна України по Тернопільській області; зобов'язання РВ ФДМУ включити зазначений об'єкт в Єдиний реєстр об'єктів державної власності, як майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених в процесі приватизації.
За участю представників сторін:
позивача: Микитович М.М., довіреність № 01 від 08.01.09 р.;
відповідача-1: Марціцька І.Б., довіреність № 92 від 16.02.09 р.;
відповідача-2: не з'явився;
відповідача-3: не з'явився;
прокурора: Зарівна Г.Б. - заступник прокурора;
третьої особи: Головний лікар Біленький О.Й.;
Гураль Р.В., довіреність від 23.02.2009р.
Суть справи:
Прокурор м. Тернополя в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернувся у господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача 1- відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод", відповідача 2, - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Тернопільський комбайновий завод", відповідача 3, - товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда ЛТД" про:
- визнання неправомірним включення поліклініки на 600 відвідувачів (медико-санітарної частини), яка знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 53 до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод";
- визнання права власності на поліклініку на 600 відвідувачів за державою в особі РВ ФДМ України по Тернопільській області;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу поліклініки від 26.03.2008 року, укладеного між ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" та ТОВ „Торговий дім Тернопільський комбайновий завод” та посвідченого 26.03.08 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І.;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу поліклініки від 22.04.2008 року, укладеного між ТОВ "Торговий дім Тернопільський комбайновий завод" та ТОВ "Оранда ЛТД" і посвідченого 22.04.08 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І.;
- вилучення із володіння ТОВ "Тернопільський комбайновий завод" поліклініки на 600 відвідувачів і передачу її у володіння держави до сфери управління регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області;
- зобов'язання РВ ФДМ України по Тернопільській області включити зазначений об'єкт в єдиний реєстр об'єктів державної власності, як майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених в процесі приватизації.
В процесі вирішення спору судом залучено до участі у справі Медико-санітарну частину Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником та прокурором, позивач посилається на неправомірність включення закладу охорони здоров'я до статутного фонду ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" та на порушення відповідачами державних інтересів при розпорядженні та відчуженні даного об'єкту, який на думку позивача та прокурора належить державі.
Відповідач 1 згідно з відзивом на позов та доповненнях до нього, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення. Посилання позивача та прокурора на те, що передача до статутного фонду будівлі поліклініки відбулася з порушеннями чинного законодавства України є, на думку представника акціонерного товариства помилковим, і не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.
Крім того, відповідач -1 вказує на те , що про передачу спірного об'єкта до статутного фонду ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" Фонду державного майна України було відомо ще у 1994 році, а тому даний суб'єкт владних повноважень мав можливість звернутись до суду із відповідними позовними вимогами в межах строків позовної давності, що передбачені законодавством України.
Відповідач-2 та відповідач -3 участі своїх повноважних представників в судові засідання не забезпечили, у відзивах на позов, вимоги прокурора та позивача заперечують в повному обсязі, посилаючись при цьому на дотримання ними вимог закону при укладенні спірних правочинів та відповідність їх чинним нормативно-правовим актам.
Медико-санітарна частина Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод", згідно до наданих повноважними представниками пояснень, позов прокурора підтримують в повному обсязі, вважаючи його таким, що ґрунтується на зібраних у справі доказах та приписах законодавства.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.
В судовому засіданні прокурору, представникам позивача, відповідача-1 і третьої особи роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 27, 28, 29, 81 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників спору у засіданні судом встановлено наступне:
Згідно з приписами ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено обов'язок щодо представництва в суді інтересів держави у випадку наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом державного майна України і йому підпорядковується. Відділення в межах повноважень, визначених фондом здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності. Одним із основних завдань відділення є організація та проведення приватизації майна, що перебуває у державній власності. З огляду на викладене, прокурором міста Тернополя як захід прокурорського реагування з метою захисту економічних інтересів держави, за результатами проведених перевірок колективного звернення працівників медико-санітарної частини ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" ініційовано відповідний позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України від імені якого діє Регіональне відділення ФДМ України по Тернопільській області.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши доводи і обґрунтування представників позивача та третьої особи, пояснення відповідача 1 та міркування прокурора, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.
Науково-виробниче об'єднання "Тернопільський комбайновий завод" в 1994 році перетворено у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 р. № 210/93 та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств" (надалі за текстом -"Положення") від 05.07.1993 р. № 508.
Підставою для роздержавлення слугував наказ Міністерства економіки України від 27.09.1993р. № 54 "Про затвердження переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення".
Засновником ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" (надалі за текстом -ВАТ "ТКЗ") у процесі корпоратизації виступило Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (надалі - Мінмашпром), - галузеве міністерство, як орган державної влади , якому підприємство раніше було підпорядковане.
Законодавчими актами з питань корпоратизації, до повноважень засновника, поряд із іншим, віднесено: затвердження результатів інвентаризації, акту оцінки, статуту акціонерного товариства, прийняття наказу про його створення.
Відповідно до статуту акціонерне товариство є правонаступником державного підприємства. Засновник передає до статутного фонду товариства держане майно станом на дату оцінки в обмін на корпоративні права.
Зважаючи на викладене, згідно до Положення та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, які передаються в оренду, затвердженого постановою КМ України від 02.03.1993 р. №158 (далі по тексту -Положення про інвентаризацію), Мінмашпром України наказом №157 від 04.02.1994 р. затвердив склад комісії з інвентаризації Тернопільського комбайнового заводу, а наказом від цього ж числа за №156,- персональний склад комісії з корпоратизації Тернопільського комбайнового заводу.
Результати роботи комісії з інвентаризації оформлені протоколом № 1 від 15.03.1994 року.
Третя особа, обґрунтовуючи порушення допущенні в процесі інвентаризації, посилаючись на п.48 Положення про інвентаризацію, вказує на відсутність зведеного акту інвентаризації майна.
Наведені доводи судом відхиляються. Пунктом 48 даного нормативного акту, в редакції чинній на час проведення корпоратизації підприємства, обумовлено, що інвентаризаційна комісія перевіряє правильність складання звіряльних відомостей, на підставі одержаних пояснень встановлює характер виявлених лишків, нестач, втрат і псування цінностей. Висновки та пропозиції про покриття нестач за рахунок лишків та регулювання встановлених різниць комісія відображає у протоколі.
Натомість норма, на яку посилається - медико-санітарна частина набрала чинності згідно із постановою КМ України від 14.09.2005 р. № 897, тобто після завершення перетворення державного підприємства, а відтак до спірних правовідносин застосовуватись не може.
Відповідно до бухгалтерського обліку майно, що внесено до статутного фонду повинно мати інвентарний номер, первісну вартість, нарахований знос, технічну документацію. Основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об'єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, року випуску та інших відомостей ( п.18 Положення про інвентаризацію) .
В розумінні п.11 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 р. №717 (далі по тексту -Методика оцінки) до основних засобів належать: будівлі, споруди, транспортні засоби, тощо.
У інвентаризаційному описі №89 основних засобів, який оформлений, як у ньому зазначено, внаслідок проведеного зняття фактичних залишків основних засобів, що числяться на балансовому рахунку №01 Тернопільського комбайнового заводу, за станом на 01.03.1994 року під інвентарним номером 17874 у розділі "Будівлі" зазначена поліклініка на 600 відвідувачів на день та відомості щодо вартості вказаного майна.
Пунктом п.50 Положення про інвентаризацію обумовлено, що результати інвентаризації з пропозиціями про регулювання інвентаризаційних різниць оформляються протоколом інвентаризаційної комісії, який у 5-ти денний термін підлягає затвердженню уповноваженим органом ( копія протоколу інвентаризаційної комісії в матеріалах справи).
Згідно до п.9 Методики оцінки, оцінка майна цілісних майнових комплексів здійснюється у такій послідовності: проведення повної інвентаризації майна; розроблення передаточного балансу; визначення вартості об'єкта приватизації згідно з даними інвентаризації та балансу; складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу.
За наслідками проведеної роботи комісія з питань корпоратизації (до якої входила поряд із іншими і посадова особа Фонду державного майна України), 22.03.1994 року прийняла акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу. Як слідує із тексту вказаного акту (копія у справі) оціночна вартість майна Тернопільського комбайнового заводу становить 97720980 тис крб. (що і сформувало статутний фонд товариства); відомості акту ґрунтуються на даних передаточного балансу та документації про результати інвентаризації майна Тернопільського комбайнового заводу за станом на 01.03.1994 року.
Посилання третьої особи на порушення п.42 Методики оцінки при включенні вартості поліклініки до акту оцінки цілісного майнового комплексу судом оцінюються критично.
Відповідно до зазначеної правової норми, вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, на яке поширюється особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, фінансових вкладень у цінні папери та паї інших підприємств, господарських товариств, банків, у відсоткові облігації та позики, вклади до статутних фондів спільних підприємств).
В той же час суд стверджує, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б засвідчували що до початку корпоратизації виробничого об'єднання спірний об'єкт вже був включений до статутного фонду спільного підприємства. За відсутності з даного приводу жодних належних і допустимих доказів непереконливими є і доводи медико-санітарної частини, що на будівлю, - поліклініка на 600 відвідувачів, повинен поширюватись особливий режим приватизації.
Наказом №508 від 04.04.1994 р. Мінмашпром України, акти інвентаризації майна та оцінки вартості цілісного майнового комплексу Тернопільського комбайнового заводу затвердив.
Аудиторським висновком по підсумках перевірки результатів інвентаризації та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 21.03.1994 року встановлено, що інвентаризація Виробничого об'єднання "Тернопільський комбайновий завод" проведена у відповідності з вимогами Положення про інвентаризацію; дані передаточного балансу повністю відповідають даним інвентаризації, і, відповідно оцінка вартості цілісного майнового комплексу на підставі цього балансу проведена і відповідає вимогам розділу ІІ Методики оцінки.
З наведеного в сукупності суд констатує, що за наслідками дій, проведених уповноваженими державою органами в процесі перетворення виробничого об'єднання „Тернопільський комбайновий завод", ними, до статутного фонду новоствореного ВАТ „Тернопільський комбайновий завод" включено , поряд із іншим, і будівлю - "поліклініка на 600 відвідувачів" під відповідним інвентаризаційним номером.
Факт включення будівлі поліклініки до статутного фонду відповідача 1 підтверджується цифровими даними передаточного балансу, актом оцінки майна цілісного майнового комплексу, інвентаризаційним описом основних засобів та протоколом інвентаризаційної комісії. Наведена обставина учасниками спору не заперечується.
04.04.1994 року Мінмашпромом України прийнято наказ №70Д про створення на базі ВО "Тернопільський комбайновий завод" відкритого акціонерного товариства „Тернопільський комбайновий завод" та затверджено його статут.
11.05.1994 року Тернопільською міською радою народних депутатів видано розпорядження №422 про скасування державної реєстрації державного підприємства „Тернопільський комбайновий завод” та його перетворення у ВАТ "Тернопільський комбайновий завод". Крім того, у розпорядженні зазначено, що відкрите акціонерне товариство є правонаступником майнових прав та зобов'язань державного підприємства, що кореспондується і з приписами п.15 Положення та розділу 3 статуту відкритого акціонерного товариства в редакції від 04.04.1994 року .
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області на підтвердження передачі в процесі корпоратизації ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" майна, видало Перелік, згідно якого товариству передано нерухоме майно серед якого в п.92 зазначена і поліклініка на 600 відвідувачів.
При цьому суд зважає на те, що Перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству згідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України від 07.02.2002 р. за №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445, є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. А відтак і всі документи, оформлені в процесі корпоратизації державного підприємства у 1994 році, при видачі Переліку підлягали перевірці органом приватизації - позивачем по справі.
Як вбачається із обставин, що викладені у позовній заяві, пояснень, доводів, обґрунтувань та міркувань позивача, прокурора та третьої особи у судовому засіданні, підставами для звернення до суду із вимогами про визнання неправомірним включення до статутного фонду відповідача -1 поліклініки на 600 відвідувачів (медико-санітарної частини), визнання права власності на вказаний об'єкт за державою та вилучення його з незаконного володіння ВАТ "Тернопільський комбайновий завод", слугували висновки про недотримання в процесі перетворення державного підприємства вимог Закону України "Про приватизацію державного майна", а саме частини 2 статті 3 даного нормативно -правового акту, якою обумовлено що дія цього закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного, земельного та житлового фонду, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
В силу ст.34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В той же час , суд констатує що ті підстави на які позивач посилається у позовній заяві та наданих у судовому засіданні поясненнях, на належних доказах та приписах законодавства , яке регламентує спірні правовідносини не ґрунтується.
Зокрема, посилання на зазначену вище норму Закону України "Про приватизацію державного майна” суд вважає безпідставним, оскільки вказана редакція даного правового акта набрала чинності з 20 березня 1997 року на підставі Закону України від 19 лютого 1997 року за № 89/97-ВР, зворотної дії в часі немає, а відтак до спірних правовідносин застосовуватись не може.
Натомість ч.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції що була чинна на час проведення корпоратизації державного підприємства (далі по тексту - Закон ), містить імперативну норму про те, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
При цьому слід зазначити, що у чинному на той час законодавстві було відсутнім визначення поняття "об'єкт соціально-культурного призначення".
При вирішенні спору по суті судом встановлено, що:
- 10.03.1977 року виконкомом Тернопільської міської Ради депутатів для будівництва поліклініки за Тернопільським комбайновим заводом закріплено земельну ділянку площею 1,8 га по вул. Заводській;
- 10.01.1981 р. - у зв'язку із загрозою зриву термінів введення в експлуатацію поліклініки Тернопільського комбайнового заводу, відповідно до заходів по реалізації пропозицій учасників XI Пленуму ЦК профспілки автомобільного, тракторного і сільськогосподарського машинобудування по ВНО "Союзмаштехкультур" організовано штаб по контролю за ходом будівництва поліклініки, відповідальним виконавцем призначено генерального директора ВО "Тернопільський комбайновий завод" Карпова. (копія у справі);
- у протоколах оперативних нарад по будівництву Тернопільського комбайнового заводу в цілому та поліклініки зокрема, перелічені види робіт пов'язаних із будівництвом поліклініки, терміни їх виконання, виявлені недоліки, тощо (копії протоколів у справі);
- проектно-кошторисна документація по будівництву поліклініки додатково узгоджувалась між генпідрядником будівництва та Тернопільським комбайновим заводом, як замовником (копії листів у справі);
- в довідці про план фінансування капітальних вкладень, яка видана Міністерством тракторного і сільськогосподарського машинобудування зазначено, що на 1981 рік фінансування будівництва, розширення реконструкції споруд, придбання обладнання, тощо, здійснюється за рахунок власних коштів Тернопільського комбайнового заводу, в тому числі прибутку;
- у довідці Тернопільського комбайнового заводу про затвердження проектно - кошторисної документації по формі № 6 на 1981 р. під порядковим номером 23 зазначена поліклініка на 600 відвідувачів на добу, у якій вказана повна кошторисна вартість даного об'єкта у розмірі 645, 8 тис. руб., в томі числі 488, 8 тис. руб. будівельно -монтажних робіт і 157 тис. руб. обладнання ;
- у Акті вводу в експлуатацію поліклініки, затвердженого виконкомом Тернопільської міської Ради 31.12.1981р. за № 1015, замовником будівництва даного нерухомого об'єкту зазначено "Тернопільський комбайновий завод".
Зважаючи на наведене вище в сукупності, суд погоджується із твердженнями відповідача -1 про те , що спірний об'єкт -поліклініка на 600 відвідувачів як станом на 1981 р. (введення в експлуатацію) так і на момент корпоратизації належав саме і виключно ВО "Тернопільський комбайновий завод" і констатує, що ні позивачем, ні іншими учасниками спору, не долучено до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів, які б наведену обставину спростовували.
Так, як докази постійного перерахування промисловими та будівельними організаціями коштів для будівництва, облаштування і утримання закладу охорони здоров'я позивачем надані рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 26.11.1982 р. №820 та 13.07.1984 р. №460 (копії у справі).
Проте, із перелічених вище рішень слідує, що кошти спрямовувались для естетичного оформлення поліклініки та на відшкодування затрат по утриманню медико-санітарної частини , а не для будівництва спірного об'єкту. Більше того, зважаючи на терміни введення його експлуатацію, вказані кошти аж ніяк в процесі будівництва поліклініки використовуватись не могли.
Посилаючись на рішення виконкому Тернопільської міської ради народних депутатів від 28.03.1980 року №225, як на доказ того що будівництво поліклініки здійснювалось за рахунок не тільки ВО "ТКЗ", а і інших господарюючих суб'єктів, третьою особою не враховано, що робоча сила повинна була виділятись головному підрядчику будівництва, а не його замовнику. Більше того вказане рішення не містить жодних відомостей щодо тих чи інших фінансових витрат, в тому числі і на виплату робітникам заробітної плати.
Крім того, розглядаючи заявлену позовну вимогу про неправомірне формування статутного фонду відповідача-1 суд констатує, що прокурором необґрунтовано ототожнено "поліклініку на 600 відвідувачів" і "медико - санітарну частину".
До статутного фонду відповідача -1, як слідує із інвентаризаційного опису № 89, включена будівля "поліклініка на 600 відвідувачів", а не медико -санітарна частина.
Як зазначалося вище будівля "поліклініка на 600 відвідувачів" збудована і прийнята в експлуатацію 31.12.1981 року.
Натомість медико -санітарна частина виробничого об'єднання "Тернопільський комбайновий завод", як лікувальний заклад, створена у 1982 році згідно з дозволом Міністерства охорони здоров'я УРСР від 09.02.1982 року за № 10.2.39/43-2 та на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 23.04.1982 року №281.
При цьому, у судовому засіданні начальник управління охорони здоров'я Тернопільської міської ради Бліхар В.Є. пояснив, що з моменту створення медико- санітарної частини і до моменту розгляду даного спору судом, у бюджеті передбачались, і з нього перераховувались на рахунок медико-санітарної частини виключно кошти на утримання медичного персоналу, закупівлю медпрепаратів та інвентара. Натомість всі витрати, пов'язані з утриманням приміщення ( в т. ч. оплата комунальних послуг), виплати заробітної плати працівникам, що його обслуговували ( монтер зв'язку, завгосп, тощо, - довідка від 04.03.2009 року №73/209 в матеріалах справи) здійснювались за рахунок виробничого об'єднання "Тернопільський комбайновий завод", а після проведеної корпоратизації, відповідача -1 по справі.
Більше того, із Положення "Про медико - санітарну частину виробничого об'єднання "Тернопільський комбайновий завод" від 11.03.1993 року слідує, що остання є поліклінікою на 375 відвідув. в зміну (спірна будівля - "поліклініка на 600 відвідув.), приміщення МСЧ знаходиться на балансі ВО "Тернопільський комбайновий завод", що його збудувало (п.п. 1, 3, 4 Положення).
Крім того, наявні у справі Положення "Про медико - санітарну частину ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" від 23.03.1998 року, договір оренди №1 від 01.07.08 року ( орендодавець -відповідач -1 , орендар - третя особа) та № №8-7-92 від 29.01.2008 року (орендодавець -відповідач -1, орендар -медико - санітарна частина) вказують на те , що і після проведеної корпоратизації медико - санітарна продовжувала проводити свою діяльність відповідно до визначених чинним законодавством та установчими документами цілей.
З наведеного в сукупності суд констатує, що викладені у позовних вимогах твердження про протиправне включення медико-санітарної частини до статутного фонду відповідача є необґрунтованим і таким що матеріалам справи не відповідає, оскільки до статутного фонду включено будівля "поліклініка на 600 відвідувачів", а не медико-санітарна частина -заклад охорони здоров'я, як хибно вважає позивач.
За таких обставин, невірним є і посилання на спільний лист Міністерства України у справах будівництва і архітектури Головної державної податкової інспекції України "Про пільги по податку на додану вартість" від 09.04.1993 р. за № 11/38, № 34-100, оскільки, як зазначалось вище, медико-санітарна частина і не включалась до складу статутного фонду відповідача-1.
В свою чергу будівля "поліклініка на 600 відвідувачів", як така, що належала підприємству, яке корпоратизується, з дотриманням положень Закону включена до інвентаризаційного опису і, в подальшому, до передаточного балансу та акту оцінки цілісного майнового комплексу.
Критично оцінюються судом і посилання прокурора та позивача по справі про протиправність включення спірного об'єкта до статутного фонду відповідача-1, огляду на те, що форма власності виробничого об'єднання "Тернопільський комбайновий завод" була державною, а відтак і будівництво даної будівлі здійснювалась за кошти державного бюджету.
При цьому, позивачем залишено поза увагою, що Закон, відповідно до його преамбули, регулював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України.
Тобто законодавець обумовив, що саме підприємства державної форми власності підлягають приватизації ( в тому числі безумовно і ті, що збудовані за кошти державного бюджету), передбачивши при цьому певні обмеження, - у спірних правовідносинах щодо об'єктів соціально - культурного призначення, які не належать підприємствам .
Із зазначених вище обставин в сукупності, суд прийшов до висновку що викладені прокурором та позивачем підстави в обґрунтування заявлених вимог, приписами законодавства та належними і допустимими доказами не підтверджуються, а відтак у позові про визнання неправомірним включення поліклініки на 600 відвідувачів (медико - санітарної частини) , яка знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 53 до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод" слід відмовити.
Поряд із цим, посилання відповідача на пропуск прокурором трирічного строку позовної давності не приймається судом до уваги зважаючи на положення ст.83 Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками і засновниками у власність.
Згідно зі ст. 13 цього ж Закону вкладами учасників та засновників товариства можуть бути як будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки, так і права на користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Відповідно до п. 3.4. Статуту ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" в редакції від 04.04.1994 р., "Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства".
Згідно п. 3.5. Статуту, Товариство є власником майна, переданого йому засновником та учасниками у власність.
З огляду на викладене вище та зважаючи на приписи ст.ст. 13,41 Конституції України, ст.ст. 316, 317,321,328,345,392 ЦК України не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання права власності на поліклініку на 600 відвідувачів за державою в особі РВ ФДМ України по Тернопільській області.
А зважаючи на відсутність підстав, які перелічені у ст.ст. 236, 387, 1212 ЦК України слід відмовити і в позовних вимогах про вилучення поліклініки на 600 відвідувачів із володіння суб"єкта господарської діяльності та передачу її у володіння держави до сфери управління регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, як і вимога про зобов'язання РВ ФДМУ по Тернопільській області включити зазначений об'єкт в єдиний реєстр об'єктів державної власності, як майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених в процесі приватизації (слід зазначити що вимога про заявлена до органу приватизації, - позивача по справі, а не до відповідачів, що положенням ст. 1, 2 21 ГПК не відповідає).
Стосовно позовної вимоги про недійсними правочинів, судом встановлено наступне.
26.03.2008 року між ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" та ТОВ "Торговий дім Тернопільський комбайновий завод" укладено договір купівлі -продажу поліклініки на 600 відвідувачів, що розташована у місті Тернополі по вул. Бродівській №53 (далі по тексту - правочин -1).
Згідно до договору купівлі-продажу від 22.04.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оранта ЛТД" придбало у відповідача-2 приміщення поліклініки на 600 відвідувачів, що розташована у місті Тернополі по вул. Бродівській №53 (далі по тексту - правочин -2).
Вирішуючи спір по суті судом з'ясовано, що кожен із учасників оспорюваних правочинів був у встановленому законом порядку створеним та зареєстрованим, набув цивільних прав та обов'язків через свої органи (ст.80,92 ЦК України), тобто наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності; у відповідності до ст.209, 657 ЦК України правочини нотаріально посвідчені та пройшли державну реєстрацію; контрагентами досягнуто всіх істотних умов, що є обов'язковими для договорів купівлі-продажу нерухомого майно і наведені у главі 54 ЦК України; право власності продавця на нерухомий об'єкт засвідчувався правовстановлюючими документами та відомостями органу державної реєстрації; жодного обтяження щодо даного об'єкту на час його продажу у встановленому порядку зареєстровано не було, тощо.
Згідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому суд зазначає, що позовна заява не містить взагалі посилань на жодну із підстав з якої вказані правочини мали б бути визнані недійсними.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача, як на підставу для звернення до суду з даного приводу, зазначили статтю 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину, є недодержання сторонами (стороною), в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В свою чергу, ст. 203 ЦК України містить імперативні норми , згідно до яких:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства ;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд констатує, що ні в позовних матеріалах, та документах що долучались сторонами в процесі розгляду спору, ні у поясненнях, що надавались у судовому засіданні уповноваженими представниками, позивачем не подано жодного доказу як і не наведено будь-якого іншого аргументованого посилання на існування на час вчинення оспорюваних правочинів, хоча б однієї із обставин, які перелічені вище.
При цьому суд констатує що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідачів суб'єктами владних повноважень суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання певних юридичних наслідків для їхніх сторін, у встановленому порядку позивачем не доведено, а відтак в позові і в цій частині слід відмовити.
Згідно з ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати не стягуються.
Зважаючи на результати вирішення спору та приписи ст.66 ГПК України суд не вбачає підстав для застосування заходів до забезпечення позову, а відтак у задоволенні клопотань з даного приводу слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1,2,29, 32-36, 44-49, 66-67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. У задоволенні позову відмовити.
2. У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "___" ___________ 2009 року через місцевий господарський суд.
Головуючий суддя О.В. Руденко
Суддя Н.В. Охотницька
Суддя І.П. Шумський