"25" березня 2009 р.
Справа № 29-4-33/101-05-3980
За позовом Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України;
до відповідача Одеська залізниця
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерство транспорту та зв'язку України
За участю: Одеської транспортної прокуратури
про визнання права власності та спонукання передати об"єкт
Суддя Аленін О.Ю.
Представники:
Від позивача: Ракович Н. В. за довіреністю;
Від відповідача: не з"явився;
Від 3-ої особи: не з"явився;
Від прокуратури: не з"явився;
СУТЬ СПОРУ: Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить визнати право власності на водно-гребну базу служби будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд Одеської залізниці, розташовану на 14 км Овідіопольської дороги за трудовим колективом Одеської залізниці в особі Одеської дорожньої профспілкової організації, а також зобов'язати Одеську залізницю передати вищезазначений об'єкт у власність Одеського дорожньої організації профспілки залізничників та транспортних будівельників.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.05р. по справі № 33/101-05-3980 задоволені позовні вимоги Одеського дорожного комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України у повному обсязі, визнано право власності на водно-гребну базу служби будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд Одеської залізниці, розташовану на 14 км Овідіопольської дороги за трудовим колективом Одеської залізниці в особі Одеської дорожньої профспілкової організації, а також зобов'язано Одеську залізницю передати вищезазначений об'єкт у власність Одеського дорожньої організації профспілки залізничників та транспортних будівельників, а також стягнуто судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України 11.06.2008р. рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2003р. у справі № 33/101-05-3980 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
У своїй постанові Вищий господарський суд України зазначає, що рішення суду від 21.04.2003р. не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки у числі іншого судом не встановлено чи міг бути трудовий колектив на час вирішення спору суб'єктом права власності відповідно до вимог чинного законодавства, не перевірено та не досліджено на підставі яких правовстановлюючих документів позивач у справі має право на пред'явлення позову в даній справі в інтересах фізичних осіб чи трудового колективу. Таким чином, судом не правильно визначено власника майна та не залучено його до участі у справі, тобто в результаті розгляду даного спору прийнято рішення, яке стосується не залучених до участі у справі осіб.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.08р. справу № 33/101-05-3980 прийнято до провадження суддею Літвіновим С. В. та присвоєно № 4-33/101-05-3980.
Згідно повідомлення Одеської транспортної прокуратури від 11.08.08р. за № 19/3-08 до участі у розгляді справи № 4-33/101-05-3980 допущено Одеську транспортну прокуратуру.
26.11.2008р. ухвалою господарського суду Одеської області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство транспорту та зв"язку України .
Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.08р. було зобов'язано позивача та відповідача надати пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2008р.
При новому розгляді справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог позивач надав письмові пояснення по справі № 4-33/101-05-3980, в яких зазначає, що вимога про передачу оздоровчих закладів у власність трудового колективу Одеської залізниці заявлена на підставі прийнятої 29 червня 2000 року на конференції трудового колективу Одеської залізниці постанови „Про збереження лікувальних і оздоровчих установ Одеської залізниці”, згідно з якою Дорпрофсож уповноважено від імені трудового колективу вирішувати питання визнання і закріплення права власності трудового колективу у державних і судових органах.
19.05.05р. у судовому засіданні представник відповідача -Одеської залізниці надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Одеська залізниця визнає право власності трудового колективу в особі Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України на водно-гребну базу служби будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд Одеської залізниці, розташовану на 14 км Овідіопольської дороги, але Одеська залізниця не уповноважена вирішувати питання визнання права власності на майно, у зв'язку з тим, що відповідно до цивільного законодавства України захист права власності в Україні здійснюється в судовому порядку.
Від Одеської транспортної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення (від 10.09.2008р. вх. № 18298), в яких прокурор проти позову заперечує та зазначає, що вимоги позивача про визнання права власності фактично направлені на безоплатну передачу збудованого за рахунок прибутку державного підприємства нерухомого майна до приватної власності, оскільки відповідно до довідки ЄДРПОУ дорожній комітет професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України має приватну форму власності.
Вимоги про визнання права власності на водно-гребну базу служби будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд Одеської залізниці за трудовим колективом Одеської залізниці в особі Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України прокурор вважає незаконними та такими, що порушують основні принципи державної політики щодо захисту державної власності та позбавляють державу в особі органа управління -Міністерства транспорту та зв'язку України -права управляти, розпоряджатися та контролювати фінансово-господарську діяльність даного державного об'єкту соціальної сфери.
Третя особа Міністерство транспорту та зв'язку України відзив на позов та пояснення, витребувані судом, не надали, правом надіслання до суду представника для участі у судових засіданнях не скористалися, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до Статуту професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України (в редакції від 28.02.2002р.) професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України -це добровільна неприбуткова організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної, трудової діяльності та навчання.
Згідно із п.6.10.1. Статуту профспілка, її організації набувають права юридичної особи з моменту затвердження Статуту.
Відповідно до п.6.1.1 Статуту профспілка має у своєму складі: первинні профспілкові організації, об'єднані профспілкові організації, територіальні профспілкові організації, дорожні профспілкові організації, які, у відповідності із п. 6.10.3. Статуту, набувають статусу юридичної особи на підставі Статуту профспілки.
Тоді як у відповідності до п. 6.1.2. комітети профспілки є виборними органами в первинних профспілкових організаціях і їх структурних підрозділах.
Згідно із п.6.10.4. Статуту права та зобов'язання організацій профспілки як юридичних осіб реалізуються загальними зборами, конференцією, профспілковим комітетом, президією профспілкового комітету, головою профспілкового комітету, профорганізатором відповідних організацій в межах прав і повноважень, наданих їм Статутом.
Таким чином Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України є виборним органом, через який реалізуються права та зобов'язання організацій профспілки як юридичних осіб, тобто він сам не являється юридичною особою.
Відповідно до ч.1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Разом з тим, як свідчить наявна у справі довідка з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (Серія АА №037837 (а.с 130-132), юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, є саме Одеська дорожня організація професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України (65023, м. Одеса, Приморський район, вул. Пантелеймонівська, 19, код 02659507).
Відповідно до п. 1 ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, належить підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам (у тому числі іноземним), а також громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
У відповідності до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі -позивачами та відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права.
Оскільки у матеріалах справи не має доказів того, що позивач -Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, а господарським процесуальним кодексом не передбачено право суду за своєю ініціативою змінювати позивача по справі, то провадження у справі слід припинити, оскільки зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України в порядку господарського судочинства.
Керуючись п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі припинити.
Суддя Аленін О.Ю.