29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"31" липня 2008 р. Справа №16/370-НА
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій-плюс”, с. Трительники Волочиського району
до Державної податкової інспекції у Волочиському районі, м. Волочиськ
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000362301/0 та № 0000372301/0 від 14.04.08 р.
Суддя В. В. Магера Cекретар судового засідання Світко С.В.
Представники :
Від позивача - Левітан О.В. -представник за довір. від 22.05.2008 р.
Підлужний М.П. -представник за довір. від 22.05.2008 р.
Від відповідача -Петровський В.А. -представник за довір. № 211/10-025 від 12.01.2008 р.
Новоселецька Т.А. -представник за довір. № 6708/10-025 від 31.07.2008 р.
Ухвалою суду від 03.06.2008 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд по справі на 10.07.2008р., про що сторони повідомлені належним чином. Ухвала суду від 03.06.2008р. направлена на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією. Ухвалою суду від 10.07.08 р. судовий розгляд відкладено та призначено на 31.07.2008 р., про що сторони повідомлені належним чином.
Суть спору: Позивач у позовній заяві просить суд визнати нечинними: податкове повідомлення-рішення від 14.04.2008 р. № 0000362301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 17 734,36 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.04.2008 р. № 0000372301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 680,00 грн.
Повноважні представники позивача в судове засідання з'явились, наполягали на задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи їх наступним:
Ст.1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” (у редакції Закону, чинній з 01.01.2007 р. і що діяла протягом усього 2007 року), далі - Закон „Про фіксований сільськогосподарський податок”, встановлено, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
- податку на прибуток підприємств;
- плати (податку) за землю;
- комунального податку;
- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
- збору за спеціальне водокористування.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону, інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України „Про систему оподаткування”, сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.
Як стверджує позивача, ТОВ „Обрій-плюс” було платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2007 році, що засвідчується Довідкою відповідача від 06.02.2007 р. вих. № 833/10/15-317.
Тому, зі слів позивача, він не мав протягом 2007 р. податкових зобов'язань щодо таких податків і зборів (обов'язкових платежів), як:
- податок на прибуток підприємств;
- плата (податок) за землю.
У пп. 3.1.1 Акту зазначено, що „у 2006 р. Товариство реалізувало сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у відношенню до загального обсягу реалізації в розмірі 38%, тобто менше встановленої норми 75 відсотків загальної суми валового доходу, а саме: загальна сума валового доходу від реалізації продукції, робіт, послуг за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. склала 2 768 829 грн., у тому числі:
- від продукції рослинництва -416 225 грн.,
- від продукції тваринництва -641 700 грн.,
- від покупної продукції -1 710 904 грн.»
На підставі цих даних в Акті зроблено висновок про те, що питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу у 2006 року складає 38,2%.
У пп.3.1.2 Акту зазначено, що за результатами перевірки в 2007 р. Товариство знято з обліку платника фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки підприємством не дотримано 75 відсотків загальної суми валового доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній податковий період, тобто за 2006 рік.
На думку позивача, цей висновок не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить чинному законодавству України, тому є хибним та протиправним з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону „Про фіксований сільськогосподарський податок” особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Відповідно до ч.7 ст.2 Закону „Про фіксований сільськогосподарський податок” у разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.
У суму валового доходу від реалізації покупної продукції відповідач включив вартість основних засобів, перелік яких як реалізованих Товариством у липні 2006 р. наведено у пп.2.15.6 Акту, а саме - комбайни Дон-1500Б - 4 шт. вартістю 295 260,00 грн. кожний.
16.01.2006 р. позивач уклав з ТзОВ „Гранум” Договір № 2 позики (фінансової допомоги), додаток 8.
Сума позики за цим Договором становила 1 500 000 грн. (п.1.3 Договору позики).
Згідно з п.3.1 цього Договору сума позики повинна бути повернена Позичальником (позивачем) Позикодавцеві не пізніше 05.03.2006 р. у повному обсязі.
Пунктом 6.1 цього Договору передбачено, що виконання своїх зобов'язань Позичальником (позивачем) забезпечується договорами застави майнових прав та майна.
Крім того, 16 січня 2006 року, позивач уклав з ТзОВ „Гранум” Договір застави.
У п.1.1 Договіру застави зазначено, що з метою забезпечення зобов'язань, що виникли у Заставодавця (позивача) на підставі договору фінансової допомоги № 2 від 16.01.2006 р., укладеного ТзОВ „Гранум” з позивачем, на суму 1 500 000 грн. з терміном виконання не пізніше 05.03.2006 р., Заставодавець передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності майно комбайни (4 шт.) Дон-1500Б(124) подрібнювач-розкидач, рік випуску 2005:
- реєстраційний №15801 ЕР, заводський номер 092588, номер двигуна 50262222, свідоцтво про реєстрацію серія АБ № 294451;
- реєстраційний №15802 ЕР, заводський номер 092046, номер двигуна 50248601, свідоцтво про реєстрацію серія АБ № 294452;
- реєстраційний №15803 ЕР, заводський номер 092581, номер двигуна 50256259, свідоцтво про реєстрацію серія АБ № 294453;
- реєстраційний №15804 ЕР, заводський номер 092593, номер двигуна 50256892, свідоцтво про реєстрацію серія АБ № 294454.
Згідно з п.1.2 Договору застави заставлене Майно на строк дії цього Договору знаходиться у володінні Заставодавця за адресою с.Трительники.
Сторони визначили загальну вартість предмету застави у сумі 1 417 280 грн. (п.1.3 Договору застави).
Згідно з п.3.1 Договору застави Заставодавець має право, зокрема, користуватися заставленим Майном відповідно до цільового призначення та умов експлуатації.Умови щодо порядку звернення стягнення на заставлене Майно Сторони погодили у п.4 Договору застави.
Відповідно до п.4.1 Договору застави Застав о держатель набуває права звернути стягнення на заставлене Майно, зокрема, якщо у момент настання строку виконання обов'язків по договору фінансової допомоги № 2 від 16.01.2006 р., укладеного ТзОВ „Гранум” з позивачем, Заставодавець ці обов'язки не виконає.
Пунктом 4.4 Договору застави передбачено позасудовий порядок звернення стягнення на заставлене Майно.
Пунктом 5.2 Договору застави встановлено таку відповідальність Заставодавця: якщо він не виконав умови п.4.4 (надсилає заперечення проти дій Заставо дер жате ля щодо здійснення процедур позасудового порядку звернення стягнення на заставлене Майно, перешкоджає отриманню заставленого Майна у володіння, не надає необхідні документи тощо), то він зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% вартості заставленого Майна.
Як стверджує позивач, оскільки зобов'язання за Договором позики він не виконав, Заставодержатель повідомив позивача листом вих.№ 9/3-3 від 09.03.2006 р. про початок процедури звернення стягнення на заставлене Майно (додаток 10).
У листі ТзОВ „Гранум” зазначено про те, що звернення стягнення буде здійснено шляхом отримання заставленого майна у власність.
На виконання умов Договору застави зернозбиральні комбайни Дон 1500Б (4 шт.) за накладною № 252 від 29.07.2006 р. (додаток 11) та Актом прийому-передачі від 29.07.2006 р. (додаток 12) були передані ТзОВ „Гранум”.
У накладній зазначена підстава „вилучення за неповернуту позику”.
Загальна вартість переданого майна згідно з накладною складає 1 181 040 грн., ПДВ 236 208 грн., разом 1 417 248 грн.
Позивач вважає, що за даних обставин вказана вище господарська операція не є реалізацією, тому відповідач помилково, на думку позивача, включив вказану суму до суми валового доходу від реалізації покупної продукції у 2006 р.
Крім того, як вказує позивач, включення вказаної суми до суми валового доходу від реалізації покупної продукції у 2006 р. є неправомірним з таких підстав.
Оскільки у ч.7 ст. 2 Закону „Про фіксований сільськогосподарський податок” йдеться саме про валовий доход, при визначенні суми такого валового доходу необхідно керуватися нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільгосппідприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.
Відповідно до п.п. 8.4.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
Таким чином, оскільки Товариство реалізувало основні засоби за ціною їх придбання, то згідно з нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у Товариства не виникають валові доходи від здійснення такої операції з реалізації та, відповідно, сума коштів, отримана від такої реалізації, не враховується під час застосування ч.1 ст.2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” з метою встановлення дотримання критерію статусу платника фіксованого сільгоспподатку.
Однак, як повідомив позивач, основні засоби було передано ТзОВ „Гранум” за ціною, нижчою від ціни їх придбання.
У пп.2.15.6 Акту зазначено, що вартість кожного з придбаних у грудні 2005 р. комбайнів (4 шт.) становить 506 160 грн.
Загальна вартість їх придбання (купівлі) складає 2 024 640 грн.
В цю суму включено ПДВ, що підтверджується видатковими накладними від 30.12.2005 р. №№ РН-0000161, РН-0000162, РН-0000163, РН-0000164 (додаток 5), а також Актом приймання-передачі техніки від 28.12.2005 р. (додаток 6).
Оскільки комбайни відносяться до основних фондів групи 3, у даному випадку необхідно керуватися п.п.8.4.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
На думку позивача, відсутні правові підстави для включення до валових доходів ТОВ „Обрій-плюс” за 2006 р. суми вартості основних фондів (комбайнів), переданих ТзОВ „Гранум” у ході процедури звернення стягнення на заставлене Майно згідно з умовами Договору застави.
Звідси, загальна сума валового доходу від реалізації продукції, робіт, послуг за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. склала 1351581 грн. (2768829 грн. - 1417248 грн.), у тому числі:
- від продукції рослинництва -416 225 грн.,
- від продукції тваринництва- 641 700 грн.,
- від покупної продукції- 293 656 грн. (1 710 904 грн. -1 417 248 грн.).
Питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу у 2006 року складає 78,3% ((416225 грн. + 641700 грн.) : 1351581 грн.).
Таким чином, як стверджує позивач, у 2006 р. валовий доход ТОВ „Обрій-плюс” від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить більш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, отже, дотримано 75%-ний критерій (норматив), визначений ст.2 Закону „Про фіксований сільськогосподарський податок”, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в письмовому запереченні на позов, його представник в судовому засіданні проти позову заперечують, обґрунтовуючи наступним:
Відповідно до методичних рекомендацій для визначення питомої ваги доходу від реалізації продукції сільського та рибного господарства власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік, затверджених наказом Мінагрополітики від 12.01.2007 р. № 6, із змінами та доповненнями (надалі - Методичні рекомендації № 6), у п.5 зазначено, що при складанні Розрахунку підприємства сільського та рибного господарства незалежно від організаційно-правових форм та форм власності керуються даними бухгалтерського обліку, дані якого повинні відображатися відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291 „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за №892/4185), та/або на даних форми державного статистичного спостереження 50-сг „Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2006 рік” (далі - форма №50-сг), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26.06.2006р, №280 „Про затвердження форм державних статистичних спостережень в галузі сільського та рибного господарства”, та Інструкції по її заповненню, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.2004 р. №607 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 13.11.2006р. №515).
У відповідності до п.п. 5.8. п. 5 Методичних рекомендацій № 6 у рядку 8 Розрахунку зазначають загальну суму доходу підприємства. Загальна сума доходу підприємства визначається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку”.
Тобто, як стверджує відповідач, для визначення загальної суми доходу підприємства підсумовують кредитові обороти по рахунках 791 „Результат основної діяльності”, 792 „Результат фінансових операцій”, 793 „Результат іншої звичайної діяльності” та/або використовують показники форми № 2 „Звіт про фінансові результати” (додають дані рядків 035, 060, ПО, 120, ПО, графа 3).
У п. 5. Методичних рекомендацій № 6, зазначено, що при складанні Розрахунку підприємства сільського та рибного господарства незалежно від організаційно-правових форм та форм власності керуються даними бухгалтерського обліку, дані якого повинні відображатися відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за №892/4185), та/або наданих форми державного статистичного спостереження 50-сг „Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2006 рік” (далі - форма №50-сг), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26.06.2006 р. №280 „Про затвердження форм державних статистичних спостережень в галузі сільського та рибного господарства”, та Інструкції по ЇЇ заповненню, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.2004р. №607 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 13.11.2006р. №515), продаж (передача) активів (комбайнів), на думку відповідача, слід відобразити у бухгалтерському обліку наступним чином:
- Дт 361, 377 Кт 712, 742 - відображено доход від продажу активів
- Дт 712, 742 Кт 641 - нараховано податкові зобов'язання з ПДВ
- Дт 712, 742 Кт 793 - визначено чистий дохід
- Дт 972 Кт 10 -списано залишкову вартість основних засобів
- Дт 13 Кт 10 - списано знос основних засобів
- Дт 793 Кт 972 - усі витрати списано на фінансовий результат
На підставі викладеного відповідач просить суд в позові відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, встановлено наступне:
Відповідно до Довідки ДПІ у Волочиському районі № 833/10/15-317 від 06.02.2007 р. позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2007 р.
21.03.2008 р. -03.04.2008 р. Державною податковою інспекцією у Волочиському районі проведено планову документальну перевірку фінсово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ „Обрій-Плюс” вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.05 р. по 31.12.07 р.
За наслідками перевірки складено акт перевірки № 349/23/33007563 від 08.04.08 р., яким встановлено порушення ст.ст. 14, 17 Закону України „Про плату за землю” від 03.07.1992 р. та п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові-повідомлення рішення:
- № 0000362301/0 від 14.04.08 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 17 734,36 грн., у тому числі за основним платежем -11 709,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6 025,00 грн.;
- № 0000372301/0 від 14.04.2008 р., яким визначено суму податкового зобов'язання по сплаті земельного податку в розмірі 680,00 грн. та № 0000372301/0 від 14.04.2008 р., у тому числі за основним платежем -0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -680,00 грн.
Згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних: № РН-0000161; № РН-0000162; № РН-0000163 та № РН-0000164 від 30.12.05 р. позивачем придбано у ТОВ „СУРВП”ДОН-ЛАН” 4 (чотири) комбайни Дон-1500Б по ціні 421 800,00 грн. без ПДВ.
16.01.2006 р. позивач уклав з ТзОВ „Гранум” Договір № 2 позики (фінансової допомоги), додаток 8.
Сума позики за цим Договором становила 1 500 000 грн. (п.1.3 Договору позики).
Згідно з п.3.1 цього Договору сума позики повинна бути повернена Позичальником (позивачем) Позикодавцеві не пізніше 05.03.2006 р. у повному обсязі.
Пунктом 6.1 цього Договору передбачено, що виконання своїх зобов'язань Позичальником (позивачем) забезпечується договорами застави майнових прав та майна.
16.01.2006 р. позивачем укладено з ТзОВ „Гранум” Договір застави.
У п.1.1 Договіру застави зазначено, що з метою забезпечення зобов'язань, що виникли у Заставодавця (позивача) на підставі договору фінансової допомоги № 2 від 16.01.2006 р., укладеного ТзОВ „Гранум” з позивачем, на суму 1 500 000 грн. з терміном виконання не пізніше 05.03.2006 р., Заставодавець передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності майно комбайни (4 шт.) Дон-1500Б(124) подрібнювач-розкидач, рік випуску 2005.
Згідно з п.1.2 Договору застави заставлене Майно на строк дії цього Договору знаходиться у володінні Заставодавця за адресою с.Трительники.
Сторони визначили загальну вартість предмету застави у сумі 1 417 280 грн. (п.1.3 Договору застави).
Згідно з п.3.1 Договору застави Заставодавець має право, зокрема, користуватися заставленим Майном відповідно до цільового призначення та умов експлуатації.Умови щодо порядку звернення стягнення на заставлене Майно Сторони погодили у п.4 Договору застави.
Відповідно до п.4.1 Договору застави Заставодержатель набуває права звернути стягнення на заставлене Майно, зокрема, якщо у момент настання строку виконання обов'язків по договору фінансової допомоги № 2 від 16.01.2006 р., укладеного ТзОВ „Гранум” з позивачем, Заставодавець ці обов'язки не виконає.
Пунктом 4.4 Договору застави передбачено позасудовий порядок звернення стягнення на заставлене Майно.
Пунктом 5.2 Договору застави встановлено таку відповідальність Заставодавця: якщо він не виконав умови п.4.4 (надсилає заперечення проти дій Заставодержателя щодо здійснення процедур позасудового порядку звернення стягнення на заставлене Майно, перешкоджає отриманню заставленого Майна у володіння, не надає необхідні документи тощо), то він зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% вартості заставленого Майна.
Зобов'язання за Договором позики позивач не виконав, у зв'язку із чим Заставодержатель повідомив його листом вих.№ 9/3-3 від 09.03.2006 р. про початок процедури звернення стягнення на заставлене Майно (додаток 10).
У листі ТзОВ „Гранум” зазначено про те, що звернення стягнення буде здійснено шляхом отримання заставленого майна у власність.
На виконання умов Договору застави зернозбиральні комбайни Дон 1500Б (4 шт.) за накладною № 252 від 29.07.2006 р. та Актом прийому-передачі від 29.07.2006 р. були передані ТзОВ „Гранум”.
Загальна вартість переданого майна згідно з накладною становить 1 181 040 грн., ПДВ 236 208 грн., разом 1 417 248 грн.
Позивач, вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення такими що суперечать вимогам Закону звернувся з позовом до суду про визнання їх нечинними.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Ст.1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” (у редакції Закону, чинній з 01.01.2007 р. і що діяла протягом усього 2007 року), далі - Закон „Про фіксований сільськогосподарський податок”, встановлено, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
- податку на прибуток підприємств;
- плати (податку) за землю;
- комунального податку;
- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
- збору за спеціальне водокористування.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону, інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України „Про систему оподаткування”, сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Відповідно до ч.7 ст.2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” у разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.
Відповідно до п.п. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
Судовим розглядом справи встановлено, що Товариство (позивач) реалізувало основні засоби, як заставне майно, за ціною їх придбання, що підтверджується дослідженими у справі доказами, зокрема накладними та актом передачі комбайнів, тому згідно з нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у позивача не виникають валові доходи від здійснення такої операції з реалізації та, відповідно, сума коштів, отримана від такої реалізації, не враховується під час застосування ч.1 ст.2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” з метою встановлення дотримання критерію статусу платника фіксованого сільгоспподатку.
Загальна сума валового доходу від реалізації продукції, робіт, послуг за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. склала 1 351 581 грн. (2 768 829 грн. -1 417 248 грн.), у тому числі:
- від продукції рослинництва -416 225 грн.,
- від продукції тваринництва- 641 700 грн.,
- від покупної продукції- 293 656 грн. (1 710 904 грн. -1 417 248 грн.).
Питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу у 2006 р. позивача становила 78,3% ((416225 грн. + 641700 грн.) : 1351581 грн.).
Оскільки позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, то у нього відсутні підстави щодо сплати податку за землю, а відтак і обов'язок подання відповідних податкових декларацій. Тому відповідачем неправомірно нараховано штраф по податковому повідомленню-рішенню № 0000372301/0 від 14.04.2008 р. в розмірі 680,00 грн. за неподання таких декларацій.
Відповідачем, всупереч вимогам ст.71 КАС України не доведено правомірність нарахування податкових зобов'язань позивачу у спірних податкових повідомленнях-рішеннях. Судом також враховується, що укладені позивачем господарські договори -фінансової допомоги, застави у встановленому Законом порядку недійсними не визнані.
За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000362301/0 та № 0000372301/0 від 14.04.2008 р., що прийняті відповідачем підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення позову згідно ст.94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем (державне мито згідно квитанції № 2474 від 23.05.2008 р. в сумі 6,80 грн.), присуджуються йому у відповідності до вимог п.п.2 п.3 Перехідних та Перехідних положень КАС України. При цьому згідно ч.1 ст.94 Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій-плюс”, с. Трительники Волочиського району до Державної податкової інспекції у Волочиському районі, м. Волочиськ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000362301/0 та № 0000372301/0 від 14.04.08 р. задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомленння-рішення № 0000362301/0 та № 0000372301/0 від 14.04.08 р., що прийняті ДПІ у Волочиському районі, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку в розмірі 17 734,36 грн. та застосовано штраф в розмірі 680,00 грн. за неподання декларацій з податку на прибуток.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій-плюс”, с.Трительники Волочиського району ( вул. Центральна, 2, відомості про банківські реквізити відсутні) 6,80 (шість гривень 80 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Магера