79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.11.08 Справа № 1/46
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвської М.В.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Юлан», смт. Глибока Чернівецької області б/н б/д
на рішення господарського суду Чернівецької області від 14.04.2008р.
у справі №1/46
за позовом: спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Юлан», смт. Глибока Чернівецької області (далі СП „Юлан”)
до відповідача науково-виробничого підприємства «МІМ», с. Кам»янка Глибоцького району Чернівецької області (далі НВП „МІМ”)
про відшкодування збитків, завданих порушенням договору -165 367,89грн.
за зустрічним позовом науково-виробничого підприємства (далі НВП) «МІМ», с. Кам»янка Глибоцького району Чернівецької області
до відповідача спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Юлан», смт. Глибока Чернівецької області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання та стягнення 59 000,00грн.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача -не з'явився
Сторони належним чином повідомлені про день та час слухання справи, проте явку уповноажених представників в судове засідання не забезпечили, позивачем відзиву на апеляційну скаргу суду не надано. Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами без участі сторін.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 14.04.2008р. у справі №1/46 (суддя Желік Б.Є.) відмовлено у задоволенні первісного позову спільному підприємству з іноземними інвестиціями «Юлан», смт. Глибока до НВП «МІМ», с. Кам»янка Глибоцького району про відшкодування збитків, завданих порушенням договору в сумі 165 367,89грн.; відмовлено у задоволенні зустрічного позову НВП «МІМ», с. Кам»янка Глибоцького району до спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Юлан», смт. Глибока про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання та стягнення 59 000,00грн.
СП „Юлан” подано апеляційну скаргу б/н б/д (вх. ЛАГС №122 від 05.05.2008р.), в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у позові СП „Юлан”до НВП «МІМ»про відшкодування збитків, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги СП „Юлан”, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Зокрема, скаржник посилається на те, що помилковим є висновок суду, що СП „Юлан” не виконав взяті на себе зобов”язання щодо зняття застави з обладнання, оскільки відповідач не виконав свого зобов”язання за договором купівлі-продажу обладнання, навіть в частині сплати однієї одиниці обладнання -рами лісопильної. Скаржник неодноразово звертався до компетентних органів із заявами про незаконне використання НВП «МІМ»обладнання, за яке не було проведено розрахунку. Суд, встановивши факт порушення відповідачем зобов”язання та отримання доходів НВП «МІМ»від обладнання, повинен був стягнути упущену вигоду. Неповна оплата по договору не дозволила провести скаржнику запланований розрахунок з банком, що змусило скаржника тривалий час сплачувати відсотки за користування частиною кредиту, яка могла бути фактично погашена, за умови належного виконання НВП «МІМ»своїх зобов”язань за договором. Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.
НВП «МІМ»у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін в частині відмови в позовних вимогах СП „Юлан” та скасувати рішення суду в частині відмови в позовних вимогах та визнати недійсним договір купівлі-продажу обладнання від 20.05.2003р., посилаючись на те, що під час дії договору застави від 28.02.2002р. СП „Юлан” не мало права та не могло здавати в оренду третім особам обладнання пилорами та отримувати будь-які вигоди від такої здачі в найм без згоди банку; в матеріалах справи відсутні докази щодо нарахування відсотків банком на борг НВП «МІМ»перед СП „Юлан” в розмірі 19 095,00грн. Борг СП „Юлан” перед банком за одержаний кредит не був пов”язаний з договором купівлі-продажу обладнання від 20.05.2003р.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
СП „Юлан” заявлено позов про відшкодування на його користь за рахунок НВП „МІМ” (з урахуванням зменшення позовних вимог) 165 367,89грн., у тому числі:
? 78 800,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з позбавленням СП „Юлан” можливості щодо використання належного йому обладнання шляхом здачі в оренду;
? 13 567,89 грн. витрат по сплаті ним відсотків по кредитних договорах в період з 19.06. 2003 року по 20.11. 2007 року;
? 73 000 грн. штрафу на підставі пункту 4.2 додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 20.06.2003р. за прострочку оплати обладнання за останні 365 днів.
НВП "МІМ" звернулось з зустрічною позовною заявою до СП “Юлан” про:
? визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання від 20.05.2003р., укладеного між НВП “МІМ” та СП „Юлан” із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.12.2003р.;
? стягнення з СП “Юлан” на користь НВП “МІМ” 59 000 грн., внесених згідно договору купівлі-продажу обладнання від 20.05.2003р., укладеного між НВП “МІМ” та СП “Юлан” із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.12.2003р.
Щодо позовних вимог заявлених у первісному позові, судова колегія зазначає наступне:
між Чернівецькою філією АТ „УКРІНБАНК" та первісним позивачем - СП „Юлан” укладено кредитну угоду №540 від 28.02.2002р., відповідно до якої банк надав СП “Юлан” кредит (в режимі кредитної лінії) з лімітом заборгованості 70 000,00грн. на термін до 27.02.2003р. для купівлі сировини, ТМЦ та оплати послуг.
Додатковою угодою №2 від 27.02.2003р. до кредитної угоди №540 пролонговано залишок кредиту до 26.08.2003р., а додатковою угодою №4 від 26.08.2003р. -до 26.11.2003р.
28.02.2002р. на забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою № 540 між Чернівецькою філією АТ „УКРІНБАНК" та СП „Юлан” укладено договір застави, предметом якого, серед іншого майна СП “Юлан”, були рама лісопильна вертикального типу ”BONJOANNI-1100” (Італія) та верстат для сплющування пил ”WOLMER” (Німеччина).
Згідно із п.2.1.4 договору застави заставодавець (СП “Юлан”) зобов'язаний без письмової згоди заставодержателя (банк) не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет застави, а згідно пункту 3.2 -право застави припиняється виконанням забезпечених заставою зобов'язань.
між НВП “МІМ” та СП „Юлан” 20.05.2003р. укладено договір купівлі-продажу обладнання, згідно якого СП „Юлан” (продавець) передає у власність НВП „МІМ” (покупець) комплект обладнання, що був у вжитку, комплектність та ціна якого визначені у Додатку № 1 до договору, а відповідач зобов'язується прийняти у власність товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Згідно із п.2.1 та п.2.2 договору продавець поставляє обладнання на умовах франко-склад смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47 протягом п'яти банківських днів з дня проведення попередньої оплати, яку покупець зобов'язаний провести у розмірі 82 500,00 грн. на протязі 30-ти календарних днів з моменту укладення.
Додатком № 1 до договору визначено наступне обладнання: рама лісопильна вертикального типу ”BONJOANNI-1100” (Італія) вартістю 64 405,00 грн., верстат для сплющування пил ”WOLMER” (Німеччина) вартістю 10 825,00 грн., вентиляційну систему витяжки тирси вартістю 6 200,00 грн., 2 візки вартістю по 540,00 грн., на суму 1 080,00 грн., вся вартість обладнання становить 82 500,00 грн.
Як зазначає суд першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, обладнання знаходилось в змонтованому вигляді за місцем розташування СП “Юлан”(смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47).
Відповідно до п.2.2 договору НВП „МІМ” проводить попередню оплату за обладнання у розмірі 82 500,00грн. на протязі 30-ти календарних днів з моменту укладення Договору.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2003р. директором ЧФ АТ „УКРІНБАНК" погоджено даний договір із застереженням, що реалізація вказаного майна можлива тільки після повного погашення кредиту та відсотків за користування ним.
20.06.2003р. сторонами укладено Додаткову угоду до договору від 20.05.2003р., в якій розділ 2 договору викладено в новій редакції, зокрема, визначивши п.2.1 Угоди те, що продавець постачає обладнання на умовах франко-склад на протязі одного дня з моменту зняття застави на майно, що передається у власність.
Згідно із п.2.4 покупець проводить оплату за товар згідно наступного графіку: 55 000,00грн. -НВП „МІМ” перераховує на розрахунковий рахунок СП „Юлан” протягом 5-ти днів з моменту оформлення цього договору.
Відповідно до п.2.5 угоди право власності на майно виникає у покупця з моменту передачі. Дана Додаткова угода датована 20.06.2003р., проте фактично підписана сторонами лише 01.12.2003р.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2003р. НВП „МІМ” на рахунок СП „Юлан” перераховано 4 000,00 грн. з призначенням платежу - попередня оплата за лісопильну раму згідно договору.
Відповідно до п.3 додаткової угоди всі умови договору, які суперечать змісту додаткової угоди припиняють свою дію з моменту підписання додаткової угоди, пунктом 4.2 встановлено відповідальність покупця у вигляді штрафу в розмірі 200,00 грн. за кожен день прострочки проведення оплати..
Окрім того, 02.02.2004р. директором ЧФ АТ „УКРІНБАНК" погоджено дану додаткову угоду із застереженням, що реалізація вказаного майна можлива тільки після повного погашення кредиту та відсотків за користування ним.
Також, 20.11.2003р. між Чернівецькою філією АТ „УКРІНБАНК" та СП „Юлан” укладено кредитну угоду № 747, відповідно до якої банк надав СП “Юлан” кредит (в режимі кредитної лінії) з лімітом заборгованості 80 000,00 грн. на термін до 19.11.2004р. для купівлі сировини, ТМЦ та оплати послуг.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою № 747 між Чернівецькою філією АТ „УКРІНБАНК" та СП „Юлан” 20.11.2003р. укладено договір застави, предметом якого, серед іншого майна СП “Юлан”, були рама лісопильна вертикального типу ”BONJOANNI-1100” (Італія) та верстат для сплющування пил ”WOLMER” (Німеччина).
04.03.2005р. між Чернівецькою філією АТ „УКРІНБАНК" та СП „Юлан” укладено кредитну угоду № 103, відповідно до якої банк надав СП “Юлан” кредит (в режимі кредитної лінії) з лімітом заборгованості 10 000,00 євро. на термін до 03.03.2006р., 02.03.2006р. - укладено кредитну угоду № 191 з лімітом 20 000,00 євро на термін до 01.03.2007р. для купівлі сировини, ТМЦ та оплати послуг.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02.03.2007р. у справі №12/220, що залишена в силі Постановою ВГС України від 13.06.2007р., розірвано договір купівлі продажу обладнання від 20.05.2003р. та додаткову угоду до нього від 20.06.2003р. у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань. Судові рішення мотивовані тим, що сторони, уклавши додаткову угоду змінили лише розділ 2 договору купівлі-продажу обладнання в частині визначення вартості (в сторону зменшення) одного з комплектуючих всього обладнання, а саме - рами лісопильної вертикального типу ”BONJOANNI-1100” (виробництва Італії), не змінивши, при цьому, предмет договору купівлі-продажу. Оскільки предметом купівлі-продажу виступає комплект обладнання в кількості чотирьох комплектуючих, а відповідач відмовляється від купівлі обладнання, визначеного у Додатку № 1 до договору, то позивачем правомірно заявлено позов про розірвання договору у зв'язку з його неналежним виконанням зі сторони покупця.
Крім того, п. 2.2 договору встановлено, що покупець - НВП „МІМ” проводить попередню оплату за обладнання у розмірі 82 500,00грн. на протязі 30-ти календарних днів з моменту укладення цього договору, тобто кінцевий термін оплати визначено до 19.06.2003р. включно. Додаткова угода, датована 20.06.2003р., підписана сторонами 01.12.2003р., а кошти в розмірі 55 000,00грн. перераховані СП „Юлан” 02.12.2003р. Дані обставини дали підстави вважати, що неналежність виконання взятих на себе зобов'язань зі сторони НВП „МІМ” полягає і у затримці проведення розрахунку, встановленого договором від 20.05.2003р.
Як вбачається із матеріалів справи 21.09.2005р. між НВП “МІМ” та ПКФ “Владимир” укладено договір оренди, згідно умов якого НВП “МІМ” передав у тимчасове володіння та користування раму лісопильну типу ”BONJOANNI-1100”. Орендна плата при цьому складала 3 000,00грн. за кожний місяць.
Окрім того, як вбачається із листа ТзОВ “Укрдревексім”(а.с.139), останнє протягом вересня 2006 року -серпня 2007 року орендувало у НВП “МІМ” вищевказану раму на підставі відповідного договору оренди від 01.09.2006р.
Згідно із ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, тож до даних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Положення цієї статті ЦК України кореспондується з положеннями ч.1 ст.224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно із ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно із частинами 1, 2, 4 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки; 2)збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006р. у справі №42/266 - 6/492).
Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 17 Закону України “Про заставу” заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою. Право застави припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання ст.28 Закону).
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно зазначено судом першої інстанції, банк надав згоду на реалізацію майна лише за умови повного погашення кредиту та відсотків за користування ним, а забезпечене заставою зобов'язання по кредитній угоді № 540 та по кредитній угоді № 747 у сумі 80 000,00грн., навіть з урахуванням сплати відповідачем 55 000,00грн. за раму і боргу за верстат ”WOLMER” у сумі 10 825,00 грн., виконане СП „Юлан” у повному обсязі не було (а.с. 115), отже в порушення досягнутої домовленості (пункту 2.1 Додаткової угоди від 20.06.200р.) СП “Юлан” не виконав взяті на себе зобов'язання та заставу з майна не зняв. Даний висновок в першу чергу стосується рами лісопильної ”BONJOANNI-1100”, вартість якої відповідачем фактично сплачена, проте позивач заставу з неї не зняв.
Згідно із ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, СП “Юлан” не звертався до НВП „МІМ” щодо безпідставного користування його обладнанням, яке розташоване за місцем знаходження СП “Юлан”, не навів обставин, які б перешкоджали йому звернутись до НВП „МІМ” та протягом тривалого часу не здійснював будь-яких інших дій щодо стягнення з останнього суми боргу за обладнання або розірвання договору від 20.05.2003р. з метою наступної передачі обладнання в оренду (дата звернення до суду з позовом про розірвання договіру купівлі продажу обладнання від 20.05.2003р. та додаткової угоди від 20.06.2003р.- 03.07.2006р.).
Не береться судовою колегією до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що, суд, встановивши факт порушення відповідачем зобов”язання та отримання доходів НВП «МІМ»від обладнання, повинен був стягнути упущену вигоду, оскільки вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, СП „Юлан” повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано доказів наявності третіх осіб, які б виявили бажання укласти з СП „Юлан” договори оренди на спірне обладнання, в зв»язку із чим, сума збитків, яку просить стягнути СП „Юлан” обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку.
З огляду на викладене, оскільки СП “Юлан” жодних заходів щодо одержання упущеної вигоди не вжив в задоволенні позовних вимог у стягненні з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з позбавленням можливості щодо використання належного йому обладнання (рама лісопильна вертикального типу ”BONJOANNI-1100”) шляхом здачі в оренду правомірно відмовлено судом першої інстанції.
Щодо встановленого судом першої інстанції факту передачі НВП „МІМ” в оренду третім особам протягом 2005-2006 років рами лісопильної ”BONJOANNI-1100” судова колегія зазначає наступне:
Вартість вищевказаної рами згідно додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 20.06.2003р. становить 60 000,00грн. В додатковій угоді сторони підтвердили проведення розрахунку згідно договору від 20.05.2003р. у сумі 5 000,00грн. та визначили, що право власності на майно виникає у покупця з моменту передачі обладнання. На виконання умов додаткової угоди НВН “МІМ” перерахувало на користь СП „Юлан” 59 000,00грн. (докази в матеріалах справи). Отже НВП „МІМ” виконано зобов”язання в частині оплати рами лісопильної ”BONJOANNI-1100”, що свідчить про відсутність з боку відповідача протиправної поведінки та спростовує доводи СП “Юлан” про самовільне та безпідставне користування останнім вказаною рамою.
Окрім того, з огляду на необґрунтованість вимог скаржника щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності стягнення з НВП „МІМ” 13 567,89грн. витрат по сплаті відсотків по кредитним договорам за період з 19.06.2003р. по 02.03.2007р., оскільки з матеріалів справи не вбачається, яким чином використано кредитні кошти СП „Юлан”, які джерела їх погашення були наявні в останнього. Орім того, враховуючи, що навіть з урахуванням сплати НВП „МІМ” 02.12.2003р. 55 000,00грн. за обладнання, залишок боргу за кредитною угодою № 747 становив більшу суму - 25 552,00грн. і яка постійно збільшувалась (а.с. 115), ніж вартість іншого неоплаченого обладнання (19 095,00грн.), суд вважає не підтвердженими доводи позивача, що метою укладення договору було погашення кредитних зобов'язань СП „Юлан”, а відтак не вбачається, чи існує причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями НВП „МІМ” та збитками, пов'язаними із необхідністю сплати відсотків по кредитним угодам.
Щодо вимоги скаржника в апеляційній скарзі щодо стягнення штрафу в сумі 73 000,00грн. на підставі п.4.2 додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 20.06.2003р. за прострочку оплати обладнання у сумі 19 095,00грн. за останні 365 днів судова колегія зазначає наступне:
Згідно із ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п.2.2 договору покупець взяв на себе зобов'язання щодо здійснення протягом 30-ти календарних днів з моменту укладення договору попередньої оплати за обладнання у розмірі 82 500,00грн., а згідно п. 2.3 договору сторони погодили, що передача обладнання та їх прийняття засвідчуються відповідним актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що між сторонами не укладались акти прийому-передачі.
Згідно із п. 4.2 додаткової угоди покупець несе відповідальність перед продавцем у вигляді штрафу у розмірі 200,00 грн. за кожен день прострочки проведення оплати обладнання.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом”.
Відповідно до ч.1, 3 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов»язанні обов»язку або за наявності очевидних підсав вважати, що вона не виконає свого обов»язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, дДруга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
З огляду на викладене, оскільки в договорі сторони передбачили попередню оплату за обладнання, судова колегія вважає, що позивач не має підстав для стягнення з відповідача неустойки (штрафу) за прострочку оплати, оскільки строк перерахування авансу (попередньої плати) не може бути строком відліку початку прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт (переданого обладнання).
Щодо заявлених зустрічних позовних вимог судова колегія зазначає наступне:
Як вбачається із матеріалів справи НВП „МІМ” - позивач за зустрічним позовом - просить визнати недійсним договір купівлі - продажу обладнання від 20.05.2003р., укладений між сторонами, із змінами внесеними додатковою угодою від 20.06.2003р. та стягнути з СП “Юлан” кошти в сумі 59 000,00 грн., що сплачені в рахунок спірного договору та додаткової угоди.
Відповідно до с.41 ЦК УРСР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Згідно із ст.44 ЦК УРСР угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою повинні укладатись у письмовій формі, а згідно ст.45 недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
Відповідно до ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Згідно із ст.57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме пунктом 4.6 договору зазначено про знаходження предмету договору у заставі банку, а пунктом 2.3 додаткової угоди встановлено, що зняття будь-яких заборон з майна (у тому числі застави), продавець забезпечує до моменту його передачі.
З огляду на викладене, НВП “МІМ” було відомо при підписанні спірного договору та додаткової угоди про те, що обладнання перебувало в заставі.
Згідно із ст. 17 Закону України “Про заставу” заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою. Право застави припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання (ст.28 Закону).
Як уже зазначалось вище 20.05.2003р. директором ЧФ АТ „УКРІНБАНК" погоджено спірний договір із застереженням, що реалізація вказаного майна можлива тільки після повного погашення кредиту та відсотків за користування ним, а 02.02.2004р. - погоджено спірну додаткову угоду із аналогічним застереженням.
Відповідно до ст. 58 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
Постановою Пленуму Верховного Суду України N3 від 28.04.1978р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснено, що мнима угода, тобто угода, укладена про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, є в силу ч.1 ст. 58 ЦК недійсною, незалежно від мети її укладення. Оскільки сторони ніяких дій по здійсненню мнимої угоди не вчиняли, суд у таких випадках постановляє рішення тільки про визнання угоди недійсною без застосування будь-яких наслідків.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для визнання угоди мнимою необхідно встановити той факт, що угода була укладена без наміру створити юридичні наслідки та що сторони за угодою ніяких дій по здійсненню мнимої угоди не вчиняли.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, сторони за оспорюваним договором здійснили дії по виконанню своїх зобов'язань, зокрема НВП “МІМ” здійснило частковий розрахунок за обладнання та протягом 2005-2006 років передавало його в оренду іншим особам, а тому безпідставним є твердження НВП “МІМ” про мнимість договору.
З огляду на викладене безпідставною є вимога НВП „МІМ” щодо стягнення з СП “Юлан” 59 000,00 грн., внесених на виконання спірного договору та додаткової угоди до нього.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 14.04.2008р. у справі №1/46 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити у господарський суд Чернівецької області.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.