29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"19" вересня 2008 р. Справа №21/1618-А
за позовом Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області м. Кам'янець-Подільський
до Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" м. Кам'янець-Подільський
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області м. Хмельницький
про стягнення 3337039,00 грн.
Суддя Огороднік К.М. Секретар судового засідання Козій Т.М.
Представники:
від позивача, Браеску-Семенишин Р.А., за довіреністю;
від відповідача, Воронюк Т.В., за довіреністю;
від третьої особи, Овчарук А.С., за довіреністю.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.
Постанова оголошується 19.09.2008 року, оскільки у судовому засіданні оголошувались перерви.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за бюджетними позичками в сумі 159400,00 грн. В судовому засіданні представник позивача вказав, сума нарахованої пені на суми простроченої заборгованості перед Державним бюджетом по бюджетних позичках 1996 року та фінансових допомогах по ВАТ „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів” станом на 01.08.2008 року складає 3177639,00 грн. У зв'язку із цим позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути прострочену заборгованість за бюджетними позичками та пеню на загальну суму 3337039,00 грн. Дане збільшення судом прийняте.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що дана заборгованість виникла у зв'язку з прийняттям заборгованості від підприємств згідно актів приймання-передачі заборгованості.
Відповідач у письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили. Вважали, що акти приймання-передачі заборгованості за бюджетними позичками не є доказом, що підтверджує прострочення зобов'язання по поверненню бюджетної позички, оскільки не містить інформації стосовно отримання. Посилаються, що не існує доказів, що підтверджують отримання саме відповідачем бюджетних позичок. Звертають увагу суду на те, що позивачем не дотримано встановлених законами України строків стягнення боргу, що є однією із підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що ксерокопії актів приймання-передачі не відповідають механізму передачі заборгованості, довідки про надання та повернення бюджетної позички не можуть бути допустимим доказом по справі. Вказують на пропуск строку звернення до суду встановлений КАС України. Щодо нарахування пені посилаються на ст. 250 Господарського суду України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління державного казначейства України у Хмельницькій області у письмовій позиції з приводу поданого позову та її представник в судовому засіданні повідомили, що відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994-1997 років є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до ст. 63 Закону, в 2008 році заборонено списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, крім заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв'язку з недостатністю їх активів. Статтею 20 даного Закону органи державної податкової служби України визначені в 2008 році органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (яка надходить за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801440 та 3511630). Наголошує, що протягом 1995-1997 років надавались за рахунок коштів державного бюджету безвідсоткові бюджетні позички відповідно до Закону України „Про поставки продукції до державних потреб”, Указу Президента України від 16.01.1995 року № 51 „Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік”, Указу Президента України від 18.01.1996 року № 62 „Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік”, постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 323 „Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік”, постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 року № 124 „Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році”. Звертається увага, що згідно Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затверджений наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства та продовольства від 11.04.1996 року № 72/113, бюджетні позички надавались заготівельним підприємствам за рахунок коштів державного бюджету на умовах забезпечення повернення і відповідальності за цільове і ефективне використання коштів. Передача заборгованості по бюджетній позичці оформляється актами передачі-прийому. Зазначили, що на підставі викладеного підтримує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість по поверненню бюджетної позички, яка підтверджується актами приймання-передачі заборгованості та пеню.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
На протязі 1996 року між Кам'янець-Подільським відділенням державного казначейства у Хмельницькій області та сільськогосподарськими підприємствами району, було укладено договори (договір № 7 (КСП ім. Крупської); договір № 8 (СС „Мрія”), договір № 21(ім. Леніна), договір № 22 (КГП „Перемога”), договір №2 (КСП „За мир”), договір № 28 („Маяк”), договір № 4 („Дністер”), договір № 19 (КСГП „Прогрес”), договір № 20 (КСГП „Колос”), договір № 15 (КСГП ім. Суворова), договір № 2 (КСГП „Ранкові зорі”), договір № 33 („Обрій”), договір № 4 (ім. Кірова), договір № 2 (КСГП „Світанок”), договір № 9 (КСГП ім. Шевченко), договір № 11 („Весна”), договір № 44 (р-п „Колодіївський”), договір № 1 („Ленінська іскра”), договір № 29 („Авангард”) договір № 36 (р-п „Кям'янець-Подільський”), договір № 41 (р-п „Старо-Ушицький”) договір № 18 (СС „Ніжинська”), договір № 13 („Пролісок”), договір № 25 (КСГП „Зоря”) договір № 6 (СС „Надія”), договір № 35 (р-п ім. Свердлова), договір № 14 („Нове життя”) договір № 47 („Іванчик”), договір № 37 (СС „Наддністрянська”'), договір № 46 (Будинок-інтернат), договір № 5 (КГСП „Південь”), договір № 43 („Єдність”), договір № 27 (КГСП „Смотрич”), договір № 10 („Дружба”), договір № 30 („Хлібороб”), договір № 3 (СС „Незалежність”), договір № 48 (Учгосп Кам-Под Академії), договір № 38 (Радгосп-технікум)) про надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за держзамовленням 1996 року. Кошти згідно даних договорів були перераховані, що підтверджується платіжними дорученнями.
За твердженням позивача в подальшому залишок заборгованості по бюджетній позичці на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за держзамовленням 1996 року в сумі 159400,00 грн. був згідно актів передачі переданий Відкритому акціонерному товариству „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів”. Відкрите акціонерне товариство „Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів” вищезазначену заборгованість своєчасно не погасило. Згідно довідки Кам'янець-Подільського управління державного казначейства у Хмельницькій області від 16.07.2007 року № 818 станом на 01.07.2007 року заборгованість склала 159400 гривень. У зв'язку із простроченням заборгованості нараховано пеню в сумі 3177639,00 грн.
У зв'язку із цим, керуючись ст. 20 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Кам'янець-Подільська ОДПІ звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача 3337039,00 грн.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Протягом 1995-1997 років за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України „Про поставки продукції до державних потреб”, Указу Президента України від 16.01.1995 року № 51 „Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік”, Указу Президента України від 18.01.1996 року № 62 „Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік”, постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 323 „Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік”, постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 року № 124 „Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році” сільгоспвиробникам надавались безвідсоткові бюджетні позички.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підтвердження своїх вимог Кам'янець-Подільська ОДПІ посилається на договори, укладені між відділенням державного казначейства та сільськогосподарськими підприємствами та акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці. Позивачем та третьою особою інших доказів суду не надано.
За наявності у справі лише зазначених доказів суду не можливо встановити, на підтвердження якої заборгованості складені вказані акти, чи існує ця заборгованість на час розгляду спору в судовому порядку та хто є зобов'язаною особою перед Державним бюджетом України по її погашенню. Без встановлення цих обставин суд робить висновок про те, що вказані акти не є доказами заборгованості відповідача з бюджетних позичок.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Законами України про державний бюджет повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994-1997 років відносились до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України. Органи державної податкової служби України визначались органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі. Аналогічні права надані органам державної податкової служби п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Однак, Кам'янець-Подільська ОДПІ належним чином не виконувала покладені на неї обов'язки та не реалізовувала надане їй право на звернення до суду із відповідним позовом. Як вбачається із позовної заяви, із позовом про стягнення заборгованості за 1996 рік позивач звернувся лише у 2008 році. За таких обставин, суд вважає, що позивачем пропущено строк на звернення до адміністративного суду визначений ст. 99 КАС України. Не застосування строку на звернення до суду в даному випадку позбавляє підприємство правової певності.
За таких обставин, в частині стягнення заборгованості по бюджетній позичці в сумі 159400,00 грн. слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення нарахованої пені в сумі 3177639,00 грн. суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Як вже зазначалось судом, позивачем та третьою особою не доведено безспірними та беззаперечними доказами наявності заборгованості, а відповідно неправомірним є і нарахування на неї пені. Позивачем та третьою особою не вказано суду на безспірні та беззаперечні правові підстави для нарахування пені. Також суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю суттю заявлена до стягнення пеня згідно норм Господарського кодексу України є адміністративно-господарською санкцією. При цьому, при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення пені позивачем не враховано вимоги ст. 250 ГПК України, а також те, що згідно ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в 2008 році органи державної податкової служби України визначені органами стягнення лише заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 104, 105, 158-163, 167, 254-255, п. 6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД
У позов відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя К.М. Огороднік
Постанова оформлена та підписана 23.09.2008 року.
Віддрук. 4 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу,
4 - третій особі.