Іменем України
"16" квітня 2008 р.
справа № 5020-2/117
За позовною заявою Першого заступника військового прокурора Військово-Морських сил України (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41) в інтересах держави
в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6)
до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд”
(АР Крим, Сімферопольський район, с. Українка, вул. Горького, 3-а)
товариства з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” (95000, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 82)
товариства з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус”
(96555, АРК, Сакський район, с.Уютне, вул. Перемоги, 23 )
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України
(03100, м. Київ, вул. Просвіти, 14)
комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 83);
Центральний музей Збройних Сил України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1)
про визнання недійсними договорів та витребування майна,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
прокурор - Бучко Р.В., посвідчення № 290 від 28.09.2007;
позивача -не з'явився;
відповідачів:
ТОВ "Балаклавамегабуд" - Коструба А.В., довіреність б/н від 31.12.07;
ТОВ "Технічне агенство "Наутилус"- Коструба А.В., довіреність б/н від 13.02.2008;
ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг" - Коструба А.В., довіреність б/н від 31.12.2007;
Третіх осіб:
Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України -не з'явився;
Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради - Чиркова О.М., довіреність № 2247 від 16.04.2008;
Центральний музей Збройних Сил України - Карпов В.В., посвідчення УК №005081.
Перший заступник військового прокурора Військово-Морських сил України 17.03.2008 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд”, товариства з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг”, товариства з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України та комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради про застосування наслідків недійсності нікчемного право чину, а саме: визнання недійсними укладених на підставі цього правочину договорів та витребування майна.
Військовий прокурор вважає, що договір про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України у договорі від 24.04.2006 №24-04/06 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, який був укладений 24.04.2006 товариством з обмеженою відповідальністю “Технічне агентство “Наутилус” та Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління “Укроборонбуд”, який є договором купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з недодержанням вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, є нікчемним.
А тому укладені у подальшому на підставі цього нікчемного правочину договір купівлі-продажу спірного майна між товариством з обмеженою відповідальністю “Технічне агентство “Наутилус” (далі -ТОВ “ТА “Наутилус”) і товариством з обмеженою відповідальністю “Південний будівельний інвестиційний холдинг” (далі -ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг”) від 12.06.2007 та договори про передачу цього ж нерухомого майна між ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг” та товариством з обмеженою відповідальністю “Балаклавамегабуд” (далі -ТОВ “Балаклавамегабуд”) від 09.08.2007 за реєстровими номерами 4-1083, 4-1085, 4-1087 на думку військового прокурора слід визнати недійсними, а нерухоме державне майно, яке було предметом цих договорів, витребувати у ТОВ “Балаклавамегабуд”.
Відповідачі не скористались правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, і не надали відзив на позов.
Однак, їх представники у судових засіданнях проти позову заперечують .
Ухвалою від 24.03.2008 за клопотанням військового прокурора у порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборонити будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню чи зміні правового статусу майна: причалу № 247, тилова стінка № 1, швартові тумби № 2, кнехти № 3; причал № 249, кнехти № 1, швартові тумби № 2; будівлі і споруди військового містечка Б-1, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 20, які складаються з будівлі штабу № 75 літ. А зі сходами, складу літ. Б, КПП літ. В з ганком, навісу літ. Г, огорожі №№1-5 (т. 1 арк. с. 63).
Ухвалою від 16.04.2008 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучений Центральний музей Збройних Сил України (т. 2 арк. с. 103, т. 3 арк. с. 7-8), представник якого у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Клопотання Севастопольської міської Ради про допуск її до участі у розгляді справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача суд з огляду на приписи статті 27 Господарського процесуального кодексу України залишив без задоволення, оскільки рішення по справі безпосередньо не може вплинути на права або обов'язки Севастопольської міської Ради виходячи з наступного. Передбачені статтею 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” повноваження щодо обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна, на які заявник посилається як на підставу для допуску його до участі у справі, покладені на комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна”, яке має статус юридичної особи та є третьою особою у цій справі (т. 1 арк. с. 1, 106).
Клопотання представника Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки залишене без задоволення, оскільки неявка представника міністерства у судовому засіданні з урахуванням повноти наявних у справі матеріалів та участю у судовому засіданні військового прокурора, який подав цей позов в інтересах держави в особі міністерства, не перешкоджає розгляду справи. До того ж Міністерство оборони України не було позбавлене можливості письмово повідомити свою позицію по спору та при наявності додаткових доказів надати їх до матеріалів справи (т. 1 арк. с. 105).
У судовому засіданні 16.04.2008 військовий прокурор у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої додатково заявлена вимога про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на спірне майно: причал № 247, тилова стінка № 1, швартові тумби № 2, кнехти № 3; причал № 249, кнехти № 1, швартові тумби № 2; будівлі і споруди військового містечка Б-1, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 20, які складаються з будівлі штабу № 75 літ. А зі сходами, складу літ. Б, КПП літ. В з ганком, навісу літ. Г, огорожі №№1-5 (т. 3 арк. с. 4-5).
Після перерви у цьому ж судовому засіданні військовим прокурором була подана заява про зменшення позовних вимог, в якій він просить не розглядати позовні вимоги про визнання права власності на спірні об'єкти (т. 3 арк. с. 6), що відповідно до статей 22, 29 Господарського процесуального кодексу України є правом прокурора, який користується у цій справі правами позивача.
Таким чином, позовні вимоги про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на спірне майно не є предметом спору по справі, що розглядається.Суд відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення військового прокурора, представників сторін та третіх осіб суд
Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно положень статті 203 Цивільного кодексу України такими загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Нормами частин 2 та 3 статті 215 цього Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 216 Цивільного кодексу України, якою визначені правові наслідки недійсності правочину, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
В силу статті 220 цього Кодексу у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Суд також встановив, що 24.04.2006 Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства оборони України (Сторона-1), від імені якого діє на підставі довіреності директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України -“Укроборонбуд” Мельник В.Л., та ТОВ “ТА “Наутилус” (Сторона-2) був укладений договір №24-04/06 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі -Договір №24-04/06 від 24.04.2006 про спільне будівництво) (т. 1 арк. с. 66-78).
Предметом цього договору відповідно до пункту 2.5 є спільна діяльність Сторін по проектуванню та будівництву об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 20; об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 21; причалу №247, причалу №249, які розташовані за адресою: м.Севастополь, Балаклавська бухта, та спорудами соціально-побутового призначення та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено та затверджено у встановленому порядку, а також будівель житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено та затверджено у встановленому порядку.
Умовами цього ж пункту договору визначено, що зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) Сторони-1 до цього Договору; пайовим внеском Сторони-1 є також право користування земельною ділянкою загальною площею20,99га, в тому числі для забудови.
Згідно умови пункту 3.1 кожна із Сторін має право переважного викупу паю при розірванні цього Договору.
Цього ж 24.04.2006 цими ж сторонами укладений договір №24-04/06/6 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 24.04.2005 №24-04/06 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі -Договір №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі) (т. 1 арк. с. 78-81).
Відповідно до умов пунктів 1, 2 цього Договору ТОВ “ТА “Наутилус” здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Держави Україна в особі Міністерства оборони України у договорі від 24.04.2006 №24-04/06 про спільне будівництво шляхом купівлі-продажу майна, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1, а саме: об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 20 (коридор, приміщення, сходи, ганок, забор, ворота); об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: м.Севастополь, Таврійська набережна, 21 (будівля№76, коридори. Склади, приміщення, штольні №1 та №1); причалу №247 (кнехт №3, тилова стінка №1, швартова тумба №2), причалу №249 (кнехт 1 шт., швартова тумба 2 шт.), які розташовані за адресою: м.Севастополь, Балаклавська бухта. Викуп здійснюється за 600000,00 грн.
Пунктами 3, 5, 6 Договору №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі передбачено, що Сторона-2 перераховує Стороні-1 кошти за викуп паю Міністерства оборони України на рахунок філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України -“Укроборонбуд” у строк до 30.05.2007, і отримує у власність майно по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, протягом 3 днів з моменту перерахування коштів.
Виходячи зі змісту Договору №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі цей договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.
Так, відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог статті 657 цього Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Договір №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі не був нотаріально посвідчений, дії по його державній реєстрації не були вчинені.
В силу статті 220 цього Кодексу у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2007, у справі №2-17/6048-2007 за позовом Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління до ТОВ “ТА “Наутилус” про розірвання Договору №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі та за зустрічним позовом ТОВ “ТА “Наутилус” до Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Севастопольська міська державна адміністрація, про визнання цього договору дійсним та визнання права власності та права користування у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволений: визнано дійсним Договір №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі, визнано за ТОВ “ТА “Наутилус” право власності на будинки, будівлі і споруди військового містечка Б-1, розташовані на Таврійській набережній 20 та 21 у м.Севастополі, причал №247 довжиною 106,9 м, причал №249 довжиною 71м, розташовані у м.Севастополі, Балаклавська бухта, а також визнано право користування земельною ділянкою площею 20,99га у м.Севастополі, Балаклавська бухта, на якій розташовані зазначені об'єкти нерухомості.
Тобто, зазначеними судовими рішеннями Договір №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України був визнаний дійсним у судовому порядку.
Після набрання цими судовими рішеннями законної сили 12.06.2007 ТОВ “ТА “Наутилус” (Продавець) та ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг” (Покупець) укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу будинків, будівель, споруд, штолень військового містечка Б-1, розташовані на Таврійській набережній 20 та 21 у м.Севастополі, причал №247 довжиною 106,9 м, причал №249 довжиною 71м, розташовані у м.Севастополі, Балаклавська бухта, за ціною продажу 1550000,00 грн. (далі -Договір купівлі-продажу від 12.06.2007) (т. 2 арк. с. 77-78). Вказана сума перерахована покупцем на рахунок філіалу Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України -“Укроборонбуд” 13.06.2007, майно передане по акту приймання-передачі 30.07.2007 (т. 2 арк. с. 79-80).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007 у справі №2-17/8960-2007 за позовом ТОВ “ТА “Наутилус” до ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг” по визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 12.06.2007 та за зустрічним позовом ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг” до ТОВ “ТА “Наутилус” про визнання цього договору дійсним та визнання права власності на майно Договір купівлі-продажу від 12.06.2007 відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України був визнаний дійсним, за ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг” визнано право власності на зазначене нерухоме майно.
Це рішення суду не було оскаржене та набрало законної сили 30.07.2007 (т. 2 арк. с. 81-85).
Відбулась державна реєстрація права власності на перелічене майно за ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг” (т. 2 арк. с. 86-89).
ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг” 09.08.2007 уклало з ТОВ “Балаклавамегабуд” нотаріально посвідчені договори про передачу нерухомого майна за реєстровими номерами 4-1083, 4-1085, 4-1087 (далі -Договори від 09.08.2007 про передачу нерухомого майна), відповідно до яких до статутного капіталу ТОВ “Балаклавамегабуд” передане нерухоме майно будівлі та споруди військового містечка Б-1, що складається з:
- причалу №249, кнехтів №1, швартових тумб №2, що розташовані за адресою: м.Севастополь, Балаклавська бухта, Таврійська набережна б/н;
- літ. “А” -будівля штабу №75 з ганком, склад “Б”, КПП літ. “В” з ганком, крильця, навісу літ. “Г”, загороджень 1-5, що розташовані за адресою: м.Севастополь, Балаклавська бухта, Таврійська набережна, 20;
- причалу №247, тилової стінки №1, швартових тумб №2, кнехтів №3, що розташовані за адресою: м.Севастополь, Балаклавська бухта, Таврійська набережна б/н (т. 1 арк. с. 38-49).
Вчинені дії по державній реєстрації цих договорів, право власності ТОВ “Балаклавамегабуд” на зазначене нерухоме майно посвідчене Свідоцтвами про право власності від 01.08.2007 та від 10.08.2007 (т. 2 арк. с. 35-37).
Після укладення Договору купівлі-продажу від 12.06.2007 та Договорів від 09.08.2007 про передачу нерухомого майна постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2007 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 у справі №2-17/6048-2007, якими був визнаний дійсним Договір №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі, скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим (т. 1 арк. с. 88-94).
Верховний Суд України ухвалою від 28.02.2008 відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2007 (т. 1 арк. с. 95-96).
Згідно інформації господарського суду Автономної Республіки Крим станом на 14.04.2008 справа №2-17/6048-2007 повернулась з Вищого господарського суду України та перебуває у провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим (т. 2 арк. с. 76).
Таким чином, на момент звернення Першого заступника військового прокурора Військово-Морських сил України з позовною заявою, що розглядається, до господарського суду міста Севастополя, а також на момент прийняття зазначеним судом цього рішення по справі №5020-2/117 Договір №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі є нікчемним.
За таких обставин цілком правомірними є вимоги Першого заступника військового прокурора Військово-Морських сил України про застосування наслідків недійсності цього нікчемного право чину, що передбачає вчинення неподільного комплексу заходів, в тому числі і визнання недійсним у судовому порядку Договору купівлі-продажу від 12.06.2007.
Однак, за наявності рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007 у справі №2-17/8960-2007 за позовом ТОВ “ТА “Наутилус” до ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг” по визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 12.06.2007 та за зустрічним позовом ТОВ “Південний будівельний інвестиційний холдинг” до ТОВ “ТА “Наутилус” про визнання цього договору дійсним та визнання права власності на майно, яке набрало законної сили 30.07.2007 і яким Договір купівлі-продажу від 12.06.2007 визнаний дійсним, неприпустимо прийняття іншим судом по іншій справі рішення про визнання цього ж договору недійсним.
За таких обставин на момент прийняття цього рішення підстави для задоволення позову відсутні.
На майбутнє у випадку скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007 у справі №2-17/8960-2007 прокурор та Міністерство оборони України не позбавлені можливості у передбаченому статтею 113 Господарського процесуального кодексу України подати заяву (внести подання) про перегляд рішення господарського суду міста Севастополя у справі, що розглядається.
Керуючись статями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд
У позові відмовити повністю.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлене відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписане 21.04.2008.