29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"12" березня 2009 р.
Справа № 15/19/11/6/11/12/2/3911
За позовом Прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства " Акціонерна компанія "Адвіс" м. Хмельницький
про стягнення 1531314грн.
Головуючий суддя Муха М.Є.
суддя Димбовський В. В.
суддя Саврій В. А.
Представники сторін:
від позивача не з'явивсянне
від відповідача Монастирський Д.А. - №941 від 16.06.2008р.
за участю Шкадько В.В. - прокурора відділу прокуратури Хмельницької області
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.08.2007р. задоволено позов прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Адвіс””, м. Хмельницький про стягнення 1 388 854,06грн.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.11.2007р. рішення господарського суду Хмельницької області від 03.08.2007р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ АК „Адвіс” без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2008р., частково задоволено касаційну скаргу ВАТ „Акціонерна компанія „Адвіс”, скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 03.08.2007р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.11.2007р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи зазначені судові акти колегією Вищого господарського суду України зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні рішень по суті спору не надано правового положення юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин. При цьому зазначається, що без належної уваги та правової оцінки з боку суду першої та апеляційної інстанції залишились обставини щодо вчинення позивачем певних дій на виконання договору застави.
Ухвалою суду від 14.01.2009р. колегією суддів у складі головуючого судді Мухи М.Є., судді Димбовського В.В., судді Саврія В.А. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою в.о. голови господарського суду області від 10.03.2009р. за заявою колегії суддів строк вирішення спору продовжено на один місяць.
Рішення приймається 12.03.09р., оскільки в судовому засіданні 10.03.09р. оголошувалася перерва.
Суть спору
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. На адресу суду надіслав заяву про уточнення позовних вимог від 02.03.2009р. (вих. №20/5-4-114), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача в доход державного бюджету України 1374395грн. заборгованості, з якої 1348915 грн. - по поверненню фінансової допомоги та 25480грн. - пені, нарахованої за період з 16.10.2005р. по 15.04.2006р. відповідно до п.4.4 договору № К-4974/2 від 08.07.02р. Також заявив клопотання про проведення розгляду справи за відсутності його представника.
Прокурор уточнені позовні вимоги підтримує.
Уточнення позовних вимог судом приймається.
Як вбачається із позовної заяви, заяв про уточнення позовних вимог позивач в обгрунтування своїх вимог наголошує на тому, що 08.07.02р. між Міністерством промислової політики України та ВАТ “АК “Адвіс”укладено договір про фінансову підтримку на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки №К-4974/2 від 08.07.02р. з додатками №1 та №2, відповідно до розпорядження КМ України №42-р від 08.02.02р., за умовами якого відповідач отримав з державного бюджету на поворотній основі кошти в розмірі 1 400 000грн. При цьому, вказує, що відповідно до розділу ІІІ вказаного договору, відповідач зобов'язувався використовувати надані кошти за цільовим призначенням та повертати їх згідно із графіком повернення, що є невід'ємним додатком до договору протягом 2003-2005р.р., а саме в 2003р. -420 000 грн., 2004р. -490 000 грн. та 2005р. - 490 000 грн. Повне повернення наданої суми передбачалося до 15.10.05р. Однак, відповідачем не було належним чином виконане зобов'язання за договором та станом на 27.02.2009р. повернуто кошти лише в розмірі 51085грн. Таким чином, заборгованість відповідача по наданій йому фінансовій допомозі на момент вирішення спору становить 1348915грн.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав. Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що проти заявлених вимог заперечує вказуючи, що до виникнення заборгованості призвело нездійснення розрахунків із відповідачем підприємств, які закупили агропромислову техніку. Зазначає, що сторони не могли вільно домовлятися про обсяг та зміст цілого ряду прав та обов'язків за договором, оскільки наказом Міністерства промислової політики України, та Міністерства фінансів України від 05.03.02р. №93/155 було затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки, тобто договором в імперативному порядку визначено розмір граничних цін та техніку, обсяги виробництва техніки, вимоги щодо її якості тощо.
10.03.2009р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Вищим господарським судом України пов'язаної з нею справи №19/01-12/4845 за касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 07.07.2008р. і постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008р. про повернення зустрічної позовної заяви ВАТ АК "Адвіс" до Міністерства промислової політики України про визнання укладеною додаткової угоди до договору без розгляду. Наголошує, що у разі прийняття Вищим господарським судом України рішення про скасування ухвали господарського суду Хмельницької області від 07.07.2008р. і постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008р. у справі №19/01-12/4845 та повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зустрічна позовна заява ВАТ АК "Адвіс" до Міністерства промислової політики України про визнання укладеною додаткової угоди має бути розглянута разом з первісним позовом.
Подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з приписів ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Судом враховується, що у касаційному порядку ВАТ АК "Адвіс" оскаржується процесуальна дія щодо правомірності повернення зустрічної позовної заяви, що безпідставно ототожнюється відповідачем з іншою справою, що розглядається іншим судом в розумінні ст. 79 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
На виконання бюджетної програми “Державна підтримка вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №42-р від 08.02.02р. “Про використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансову підтримку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” та згідно Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки, затв. наказом Міністерства промислової політики України, та Міністерства фінансів України від 05.03.02р. №93/155, 08.07.02р. між Міністерством промислової політики України (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Адвіс””(Виконавець) укладено договір №К-4974/2 про фінансову підтримку на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки.
Відповідно до п.1 договору ВАТ “АК “Адвіс” отримано з державного бюджету кошти в розмірі 1 400 000 грн. на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки.
При цьому, згідно п.3 даного договору, відповідачем взято на себе обов'язок направити вказані кошти на фінансування виробництва і реалізацію техніки на ринку агропромислового комплексу України, виготовити техніку до травня 2003р., реалізувати її та повернути надані йому кошти на протязі 3-х років, починаючи з 2003р. згідно графіка їх повернення, який є додатком №2 до договору.
Як вбачається з графіка повернення бюджетних коштів, одержаних як фінансова допомога, відповідач повинен був повертати кошти: в 2003р. -420000грн., в 2004р. -490000грн., в 2005р. -490000грн.
Для забезпечення виконання вказаного зобов'язання між сторонами було укладено договір застави від 23.05.03р., відповідно до умов якого в разі невчасного повернення фінансової допомоги в заставу переходив корпус №2 (виробничі приміщення площею 7600кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Чорновола, 88, вартістю 2 166 000грн.
Однак, відповідачем не виконано свої зобов'язання за вказаним договором та повернуто лише частину грошових коштів, наданих як фінансова допомога, а саме в розмірі 51085грн.
Таким чином, на момент вирішення спору, заборгованість відповідача по поверненню фінансової допомоги склала 1 348915грн.
Також позивачем, відповідно до п.4.4 договору № К-4974/2 від 08.07.02р., за період з 16.10.2005р. по 15.04.2006р. нараховано відповідачу 25480грн. пені, яку позивач просить суд стягнути з останнього.
Аналізуючи надані по справі докази та пояснення сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:
Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Ст. 11 та ст. 509 ЦК України, визначено, що в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З огляду на вищезазначене, судом приймається до уваги, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №42-р від 08.02.02р. „Про використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансову підтримку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” та відповідно до приписів Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки, затв. наказом Міністерства промислової політики України, та Міністерства фінансів України від 05.03.02р. №93/155, 08.07.02р. між Міністерством промислової політики України (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Адвіс”” (Виконавець) укладено договір №К-4974/2 про фінансову підтримку на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки, відповідно до п. 1. якого ВАТ „АК „Адвіс”” отримано з державного бюджету кошти в розмірі 1 400 000грн. на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до п.1. Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки, затв. наказом Міністерства промислової політики України, та Міністерства фінансів України від 05.03.02р. №93/155, кошти державного бюджету на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки, виділяються на умовах повернення. Згідно п. 3 даного Договору, повернення коштів повинно здійснюватися відповідачем протягом 2003-2005р.р., згідно з графіком погашення.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем сплачено заборгованість по наданій фінансовій допомозі лише в сумі 51085грн., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по фінансовій допомозі в сумі 1 348915 грн. обґрунтовані матеріалами справи та належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства і підлягають задоволенню.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Судом враховується, що п.4.4 договору №К-4974/2 від 08.07.2002р. сторонами передбачено, що у разі несвоєчасного повернення коштів Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочки, але не більше річної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі викладеного суд вважає правомірним нарахування позивачем 25480грн., пені за період з 16.10.2005р. по 15.04.2006р.
Заявлене прокурором в позовній заяві клопотання про накладення арешту на заставлене майно, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача бюджетної заборгованості за договором про надання фінансової допомоги №К- 4974/2 від 08.07.02р., а не виконання відповідачем умов договору застави від 23.05.03р. При цьому судом враховується, що позивачем не подано доказів того, що незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
З приводу викладених у постанові Вищого господарського суду України від 31.01.2008р. по справі №6/11/12/2/3911вказівок, судом враховується наступне.
Відповідно до приписів ст.111-12 Господарського процесуальногокодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У згаданій постанові зазначено, що без належної уваги та правової оцінки з боку суду першої та апеляційної інстанції залишились обставини щодо вчинення позивачем певних дій на виконання договору застави.
Зважаючи на викладену у постанові вказівку ВГС України судом враховується наступне:
Згідно ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
З аналізу вказаної норми випливає, що можливість заставодержателя звернути стягнення на предмет застави, є похідною від наявності у останнього бажання реалізувати відповідне право.
В ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем не вживались дії на виконання договору застави від 23.05.2003р., що підтверджується зібраними у справі доказами.
При цьому судом враховується, що такий спосіб захисту порушеного права, як звернення стягнення за рахунок заставного майна носить альтернативний характер і обирається безпосередньо позивачем.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1, 45, 12, 15, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 116 - 118 Господарського процесуального кодексу України, СУД-
Позов Прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Адвіс””, м. Хмельницький про стягнення 1 374 395грн. задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Адвіс””, (м. Хмельницький, вул. Чорновола,88) борг в сумі 1348915грн. (один мільйон триста сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень) заборгованості по поверненню фінансової допомоги, 25480грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят гривень) - пені до Державного бюджету України на рахунок Одержувача: Відділ Державного казначейства у м. Хмельницькому, код ЗКПО 23565225; рахунок одержувача 31135421500002, банк одержувача: УДК у Хмельницькій області в м. Хмельницький, МФО 815013 в „призначення платежу” зазначається: „Повернення фінансової допомоги згідно розпорядження КМУ від 08.02.02р. №42-р за договором №К-4974/2 від 08.07.02р.”.
Видати наказ.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Адвіс””, (м. Хмельницький, вул. Чорновола,88) в дохід державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, на рахунок УДК у м. Хмельницькому Р/Р 31112095700002 в ГУ ДКУ у Хмельницької області, МФО 815013 ЗКПО 23565225 державне мито в розмірі 13 743грн. 95коп. (тринадцять тисяч сімсот сорок три гривні 95коп.).
Видати наказ.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Адвіс””, (м. Хмельницький, вул. Чорновола,88) в дохід державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22050000 на рахунок УДК у м. Хмельницькому Р/Р 31215259700002 в ГУ ДКУ у Хмельницької області, МФО 815013 ЄДРПОУ 23565225 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00коп. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.)
Видати наказ.
Головуючий суддя М.Є. Муха
Суддя В.В. Димбовський
Суддя В.А. Саврій
Віддруковано 4 примірники:
1-до матеріалів справи,
2- позивачу;
3- відповідачу
4- прокуратурі Хмельницької області.