29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" березня 2008 р.
Справа № 11/815
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен-Хмельницький" м. Хмельницький
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Рік-2000" м. Красилів
про стягнення 3 475, 64 грн.
Суддя Радченя Д.І.
за участю представників сторін:
від позивача Шовдра Т.П. - представник за довіреністю №140-01-07 від 10.07.2007р.
від відповідача не з'явився
Позивач -ТОВ “Рошен-Хмельницький” звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ “Рік-2000” на свою користь заборгованості в розмірі 3 475, 64 грн., що утворилася через неналежне виконання умов укладеного між сторонами 01.01.2007р. договору на поставку продукції за №2175, з яких 3164, 74 грн. сума основного боргу та 240, 79 грн. пені.
Ухвалою господарського суду від 04.02.2008 року порушено провадження у справі № 11/815. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі сторонам направленні рекомендованими листами.
В судовому засіданні 06.03.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
В судове засідання 06.03.2008р. повноважний представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не подав та позовні вимоги не оспорив.
Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.
Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
01 січня 2007 року між ТОВ “Рошен-Хмельницький” та ТОВ “Рік-2000” укладено договір на поставку продукції за №2175, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати товар -кондитерські вироби, спеції та іншу продукцію, а покупець в свою чергу оплатити його та прийняти.
Відповідно до договору, найменування, кількість, асортимент та ціна товару визначаються у накладних.
Так на виконання умов даного договору позивачем в поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4447, 69 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні №99174, №99176 та №99178 від 04.05.2007р.
У відповідності до п. 5.1 договору, оплата вартості товару покупцем здійснюються протягом 14 днів з моменту поставки товару.
Свої зобов'язання відповідач виконав частково і станом на момент розгляду спору за ним рахується заборгованість в сумі 3 164, 74 грн.
Відповідно до п. 7.3 договору, у випадку несвоєчасної сплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 2% від суми заборгованості але не нижчу подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
На підставі цього позивачем нараховано відповідачу до сплати 240, 79 грн. пені.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ “Рошен-Хмельницький” підлягають задоволенню.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Рошен-Хмельницький” м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю “Рік-2000” м. Красилів про стягнення 3 475 грн. 64 коп.. задоволити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Рік-2000” м. Красилів, вул. Петровського, 4 (код 345432271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Рошен-Хмельницький” м. Хмельницький, вул. Курчатова, 107 (код 33526276) -3 475, 64 грн. заборгованості (з яких 3164, 74 грн. сума основного боргу та 240, 79 грн. пеня), а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 102, 00 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя Д.І. Радченя