33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"02" квітня 2009 р. Справа № 5/126
Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий суддя Грязнов В.В., секретар судового засідання Васильєва О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Релігійної громади Свято-Хресто-Воздвиженської церкви Української
православної церкви с.Богдашів Здолбунівського району
до відповідача Рівненська обласна державна адміністрація м.Рівне
треті особи на стороні Відповідача:
1. Релігійна громада Свято-Хресто-Воздвиженської церкви Української пра-
вославної церкви Київського патріархату с.Богдашів Здолбунівського району
2. КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»м.Рівне
3. КП «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації»м.Здолбунів
про визнання незаконним та скасування розпорядження №453 від 30.09.2005р.
за участю представників сторін:
від позивача- Хома Л.Г., представник (довір.№1 від 09.01.2009р.);
від відповідача- не з'явився;
від третіх осіб- 1. Волянюк Т.В., голова парафіяльної ради (посвідчення №030 від 29.05.2007р.);
2. не з'явився;
3. Пасічнюк О.В., представник (довір.б/н від 05.05.2006р.).
Статті 27, 29, 49, 51,127 КАС України присутнім представникам роз'яснені.
Відводу судді не заявлено.
Суть спору: Позивач-Релігійна громада Свято-Хресто-Воздвиженської церкви Української православ-ної церкви Київської Метрополії с.Богдашів Здолбунівського району 15.05.2006р. звернувся з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Рівненської обласної державної адмі-ністрації №453 від 30.09.2005р. “Про передачу церковного житлового будинку в с.Богдашів Здолбунівського району”.
Ухвалою від 16.05.2006р. було відкрито провадження у справі №5/126 і призначено до розгляду у судо-вому засіданні.(арк.справи 1).
Відповідно до ухвал від 18.07.2006р. та 24.02.2009р. провадження у справі №5/126 зупинялось до розг-ляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги по справі №5/358, яка пов'язана з даною спра-вою та за мотивованим клопотанням Позивача.(арк.справи 52, 81-83).
Крім того, ухвалою від 24.02.2009р. суд залучив до участі у справі в якості Третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Релігійну громаду Свято-Хресто-Воздвиженської церкви Укра-їнської православної церкви Київського патріархату (с.Богдашів Здолбунівського району), а також КП «Рівнен-ське обласне бюро технічної інвентаризації»та КП «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації», які у 1999р. та 2006р. реєстрували право власності на спірний будинок священнослужителя за різними релігійними громадами.
В судовому засіданні 02.04.2009р. Позивач надав додаткові пояснення до заявленого позову.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач посилається на обставини за яких вважає, що головою Рівненської обласної державної адміністрації при прийнятті оспорюваного розпорядження не були враховані вимоги тих нормативних документів, на підставі яких розпорядження прийняте.
Так, Позивач зауважує, що відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації“ (надалі в тексті -Закон), - культові будівлі і майно, які становлять державну власність, переда-ються організаціями, на балансі яких вони знаходяться у безоплатне користування або повертаються у влас-ність релігійних організацій безоплатно за рішенням … обласних державних адміністрацій....
В самому розпорядженні не вказано, що житловий будинок становив державну власність і перебував на балансі державної установи чи організації. Не зазначено, що даним розпорядженням житловий будинок №14 по вул.Гагаріна у с.Богдашів Здолбунівського району визнано державною власністю. Тоді як обласним державним адміністраціям закон надає право розпорядитися лише культовими будівлями і майном, що є державною влас-ністю.
Позивач зауважує, що на момент прийняття розпорядження Рівненською ОДА релігійній громаді Свя-то-Хресто-Воздвиженської церкви УПЦ було видане свідоцтво про право власності на вказаний будинок на підставі рішення органу, уповноваженого приймати рішення про передачу у власність нерухомого майна.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону,- релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів.
На думку Позивача, головою Рівненської обласної державної адміністрації були знехтувані і положен-ня постанови Верховної Ради України “Про внесення змін до постанови Верховної Ради Української РСР “Про порядок введення в дію Закону Української РСР “Про свободу совісті та релігійні організації“ №3796-12 від 23.12.1993р., а саме: …обласним …державним адміністраціям забезпечити відповідно до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації“ повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігій-ним громадам культових будівель і майна з врахуванням: прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави; прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном у встановленому законом порядку.
Позивач повідомляє, що за час, який минув з моменту зупинення данної справи №5/126, що перебуває на вирішенні господарського суду Рівненської області, членами релігійної громади Свято Хресто-Воздвиженсь-кої церкви УПЦ був проведений пошук доказів будівництва житлового будинку №14 по вул.Гагаріна у с.Бог-дашів з будівельних матеріалів, що належали релігійній громаді Св.Хресто-Воздвиженської церкви УПЦ, за кошти релігійної громади та доказів, що підтверджують факт введення в експлуатацію вказаного будинку.
При цьому, Позивач звертає увагу на довідку за підписом уповноваженого Ради у справах православної церкви при Раді Міністрів СРСР по Ровенській області про те, що релігійній громаді православної церкви с.Бог-дашів Рівненського району дозволяється збудувати житловий будинок у вказаному селі для потреб церковного приходу на загальних підставах на правах забудови (фонд №Р-204, опис 11, справа №73, аркуш 1);
- клопотання церковної ради Св.Хресто-Воздвиженської церкви с.Богдашів про надання дозволу для будівництва житлового будинку для священника та виділення земельної ділянки під будівництво будинку (фонд №Р-204, опис 11, справа №73, аркуш 2);
- лист голови виконкому облради депутатів трудящих за № 122-105 від 18.01.1952р., адресований голо-ві виконкому Рівненської райради депутатів трудящих про згоду облвиконкому на виділення земельної ділянки ре-лігійній громаді с.Богдашів для будівництва житлового будинку для потреб громади (фонд №Р-204, опис 11, справа №73, аркуш 3).
Крім того, існують документи, що стверджують проведення у 1959 році обмірів будинку обласним бю-ро технічної інвентаризації та фіксування факту закінчення будівництва будинку.
Повідомляє, що була віднайдена і сама інвентаризаційна справа, яка підтверджує факт прийняття в екс-плуатацію в 1959 році будинку для священника в с.Богдашів Здолбунівського району.
Позивач зауважує, що з моменту створення майна в 1959 році і до моменту незаконної передачі будин-ку релігійній громаді Св.Хресто-Воздвиженської церкви КП будинок утримувався, обслуговувався і використо-вувався релігійною громадою Св.Хресто-Воздвиженської церкви УПЦ. Про це свідчать і неодноразово видані Богдашівською сільською радою довідки.
На підставі викладеного, Позивач вважає розпорядження голови Рівненської обласної державної адмі-ністрації №453 від 30 вересня 2005р. незаконним, таким, що прийняте з грубим порушенням законів і підзакон-них нормативних актів, що регулюють і визначають повноваження обласних державних адміністрацій в питан-нях розпорядження майном, що перебувало чи перебуває в користуванні чи у власності релігійних організацій і просить визнати розпорядження незаконним і скасувати його.(арк.справи 5-7, 102-104).
Згідно приписів чч.2, 6 ст.71 КАС України, - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень -обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається,-суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Проте, Відповідач-Рівненська обласна державна адміністрація витребуваних відзиву на позов та дока-зів, що стверджують підставність прийняття оспорюваного розпорядження - суду не надав.
У жодне судове засідання, в тому числі у призначене на 02.04.2009р. - уповноважений представник Від-повідача не з'явився, хоч про час та місце слухання справи сторона повідомлялась у встановленому порядку. Натомість Відповідач надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі.(арк.справи 66). Клопотання прийняте судом до уваги.
Третя особа-Релігійна громада Свято-Хресто-Воздвиженської церкви УПЦ Київського патріархату нада-ла письмові пояснення, зазначивши, що посилання Позивача про належність йому на праві власності житлового будинку по вул.Гагаріна, 14 в с.Богдашів -безпідставні.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Натомість, Третя особа вважає, що право власності на жилий будинок №14 по вул.Гагаріна с.Богдашів Здолбунівського району належить їй, оскільки, розпорядженням голови Рівненської облдержадміністрації від 30 вересня 2005р. №453 вказаний житловий будинок було передано у власність релігійній громаді Свято-Хрес-то-Воздвиженської парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату с.Богдашів і була прове-дена державна реєстрація права власності на житловий будинок.
Твердження Позивача про незаконність розпорядження Третя особа вважає такими, що не заслугову-ють на увагу, оскільки розпорядження є чинним і обов'язковим до виконання згідно вимог ст.144 Конституції України.
Зазначає, що спірний будинок був фактично збудований в 50-тих роках минулого століття (орієнтовно в 1952р.), вважає, що не має будь-якого значення, чи він будувався за кошти прихожан тієї чи іншої релігійної громади, чи за інші кошти, так як діюче на той час законодавство не передбачало права власності релігійних ор-ганізацій на будь-яке майно. На житлові будинки - в тому числі. Культові будівлі, інше нерухоме майно пере-бували у державній власності. Повідомляє, що релігійні громади не були самостійними суб'єктами права воло-діння, користування та розпорядження цим майном. Вперше правосуб'єктність релігійних організацій, право власності цих організацій на майно було передбачене Законом України «Про свободу совісті та релігійні органі-зації»від 23 квітня 1991р.
Зазначає, що будинок будувався предками прихожан обох громад - УПЦ та УПЦ КП. Громада УПЦ не має будь-яких привілеїв порівняно з громадою УПЦ КП.
Посилання позивача на належність релігійній громаді УПЦ житлового будинку згідно рішення Богда-шівської сільської ради №58 від 02.03.1999р. вважає безпідставним, оскільки дане рішення сільської ради згід-но постанови господарського суду Рівненської області від 10 жовтня 2007р. в справі №5/358 скасоване. Поста-нова набрала законної сили.
Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вважає безпідставними посилання позивача на погосподарські книги Боґдашівської сільської ради як на документ, що стверджує його право власності на жилий будинок, оскільки такі книги не є правовстановлю-ючим документом.
Третя особа повідомляє, що спірний житловий будинок громадою УПЦ (МП) протягом останніх років фактично не використовується. Священик даної громади гр.Рудюк Сергій Миколайович в ньому не проживає. Проживає в іншому місці, на території Богдашівської сільської ради в с.Орестів, де йому разом з іншими спів-власниками належить придатний для проживання житловий будинок з господарськими будівлями.
Вважає, що спірний житловий будинок перебував у державній власності, а не у власності релігійної громади. Тому саме держава в особі голови Рівненської облдержадміністрації була вправі розпоряджатися май-ном - передати його у власність релігійної громади УПЦ КП. Таке право випливає із змісту ч.ч. 1, 2 ст.17, ч.ч. 1-3 ст.18 Закону України «Про свободу совісті та релігійної організації», згідно яких, - релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, пе-редаються організаціями; на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим -Уряду Республіки Крим.
Вважає, що громада УПЦ КП фактично користується будинком на підставі чч.1-3 ст.18 цього ж Закону. В ньому проживає священик громади. Підстав для скасування оспорюваного розпорядження не вбачає. Просить в задоволенні позову відмовити.(арк.справи 94-96).
Третя особа-КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»у призначене на 02.04.2009р. су-дове засідання не з'явилась, хоч про час та місце слухання справи була повідомлена у встановленому порядку. Натомість через канцелярію суду нею подане клопотання №130 від 03.02.2009р. про розгляд справи без його участі. (арк.справи 92). Клопотання прийняте судом до уваги.
Третя особа-КП «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації»листом №96 від 01.04.2009р. повідомила суд, що домоволодіння в с.Богдашів, по вул.Гагаріна, 14 зареєстроване за Релігійною громадою Ук-раїнської Православної церкви Київського патріархату с.Богдашів, на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Богдашівської сільської ради від 21.08.2006р.(арк.справи 105).
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
Релігійна громада УПЦ с.Богдашів Здолбунівського району зареєстрована рішенням виконавчого комі-тету Рівненської обласної ради №173 від 25.03.1991 року.
29 квітня 1999 року розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації №252 заре-єстровано Статут релігійної громади УПЦ Київського патріархату с.Богдашів Здолбунівського району.
Таким чином, з 1999 року в селі Богдашів Здолбунівського району Рівненської області існують дві релі-гійні громади, що знаходяться в підпорядкуванні різних релігійних центрів -Московського та Київського пат-ріархатів, якими є відповідно релігійна громада Свято-Хресто-Воздвиженської церкви с.Богдашів Української православної церкви Київської метрополії та релігійна громада Свято-Хресто-Воздвиженської церкви с.Богда-шів Української православної церкви Київського патріархату.(арк.спроави 15-18).
25 березня 1999 року сесія Богдашівської сільської ради Здолбунівського району прийняла рішення №58 про оформлення права власності на житловий будинок по вулиці Гагаріна,14 с.Богдашів за релігійною гро-мадою УПЦ Свято-Хресто-Воздвиженської церкви.(арк.справи 13).
Розглянувши заяву релігійної громади УПЦ КП щодо церковного будинку №14 по вул.Гагаріна в с.Бог-дашів та скасування рішення №58,-сесія Богдашівської сільської ради вирішила рішення №58 від 25 березня 1999р. залишити в силі Свідоцтво про право власності на церковний будинок 14 по вул.Гагаріна в с.Богдашів, видане 11.05.1999р. громаді УПЦ -не анулювати. До закінчення будівництва нового храму, громадою УПЦ с.Богдашів -церковний будинок залишено за громадою УПЦ як культову будівлю; громаду УПЦ КП зобов'-язано не чинити перешкод громаді УПЦ у користуванні церковним будинком, про що 31 серпня 2001р. було прийняте рішення №132.(арк.справи 10, 12, 14).
Розпорядженням голови Рівненської облдержадміністрації від 30.09.2005р. №453 передано безоплатно у власність релігійній громаді Свято-Хресто-Воздвиженської парафії Рівненської єпархії Української Правос-лавної церкви - Київський Патріархат (тобто -Третій особі-1 у даній справі) -церковний житловий будинок в с.Богдашів Здолбунівського району по вул.Гагаріна,14.(арк.справи 20-21).
Вбачається, що до прийняття 30.09.2005р. оспорюваного розпорядження,- жодних актів щодо передачі якійсь із релігійних громад у власність житлового будинку по вул.Гагаріна,14 с.Богдашів Здолбунівського райо-ну -Рівненська обласна державна адміністрація не приймала, що стверджується матеріалами справи.
Як зазначалось вище, дана справа пов'язана із адміністративною справою №5/358, яку також розглядав господарський суд Рівненської області, прийнявши за наслідками розгляду 10.10.2007р. постанову, якою скасо-вав рішення №58 Богдашівської сільської ради від 25 березня 1999р. про оформлення права власності на житло-вий будинок по вулиці Гагаріна,14 с.Богдашів за релігійною громадою УПЦ Свято-Хресто-Воздвиженської церкви. Постанова набрала законної сили.(арк.справи 98-101).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що оскаржуване розпорядження не відповідає вимогам законодавства і підлягає скасуванню з огляду на наступне:
Згідно ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»(надалі в тексті - Закон) вста-новлено, що релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київсь-кої та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим -Уряду Республіки Крим.
Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган виз-начає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.
Останньою частиною вказаної статті встановлено, що рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Ци-
вільним процесуальним кодексом України.
Згідно ст.18 Закону,- у власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забез-печення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за ра-хунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.
Відповідно до ст.5 Закону -держава захищає права та законні інтереси релігійних організацій, сприяє встановленню відносин релігійної терпимості і поваги між громадянами, які сповідають релігію, або не спові-дають її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями, бере до уваги і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Усі релігії, ре-лігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь яких переваг або обмежень однієї релігії, віро-сповідань чи релігійної організації щодо інших не допускається.
Вбачається, що оскаржуване розпорядження №453 від 30.09.2005р. не відповідає вимогам законодав-ства, на норми якого містяться посилання у його вступній частині.
Так, пунктом 6 постанови Верховної Ради України “Про внесення змін до постанови Верховної Ради Української РСР “Про порядок введення в дію Закону Української РСР “Про свободу совісті та релігійні організації“ №3796-12 від 23.12.1993р.,-обласним державним адміністраціям наказано забезпечити відповідно до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації“ повернення у власність чи передачу у безоп-латне користування релігійним громадам культових будівель і майна з врахуванням, зокрема: -прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави; -прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном у встановленому законом порядку; інших суттєвих обставин в їх сукупності. Рішення відповідного державного органу має бути вмотивованим.
Проте, приймаючи розпорядження №453, голова Рівненської обласної державної адміністрації зважив лише на заяву однієї релігійної громади, про що і зазначив у вступній частині розпорядження.
Суд також виходить з того, що у п.7 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996р. №02-5/109 «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релі-гійні організації»вказано, що обласні державні адміністрації можуть передавати у власність або користування лише культові будівлі і майно, які складають державну власність.
Під культовими будівлями та майном розуміються будівлі і речі, спеціально призначені для задоволен-ня релігійних потреб громадян. Тому, зокрема, не можуть бути визнані культовими будівлями ті приміщення, що пристосовані для проживання священнослужителів та інших служителів культу, якщо вони не є невід'ємною частиною культової споруди і не знаходяться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї споруди (сторожка тощо). Зазначені обставини можуть встановлюватись документами служби технічної інвентаризації.
Стаття 380 ЦК України встановлює, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійно-го у ній проживання.
Рівненське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало житловий будинок по вулиці Гагарі-на,14 с.Богдашів Здолбунівського району вцілому за релігійною громадою УПЦ Свято-Хресто-Воздвиженської церкви, що стверджується свідоцтвом про право власності від 11.05.1999р. На момент прийняття оспорюваного розпорядження вказане свідоцтво у встановленому порядку спростоване не було, що стверджується матеріала-ми справи.(арк.справи 10, ).
Разом з тим, право власності на даний будинок за релігійною громадою УПЦ Свято-Хресто-Воздви-женської церкви Київський патріархат зареєстроване майже через рік після прийняття оспорюваного розпоряд-ження.(арк.справи 97).
Вирішуючи даний спір і беручи до уваги висновки і мотиви суду, які містяться у постанові від 10.10. 2007р. по справі №5/358, - господарський суд вважає, що згідно документів, копії яких долучено до матеріалів даної справи -житловий будинок №14, сарай та вбиральня не є культовими спорудами, розташовані в с.Бог-дашів Здолбунівського району на вулиці Гагаріна на земельній ділянці площею 1 061,6м2 і огорожені парканом; житловий будинок будувався церковною громадою Руської православної церкви, належав їй і використовував-ся для проживання священнослужителя Свято-Хресто-Воздвиженської церкви с.Богдашів.
Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.(ч.1 ст.72 КАС України).
Справа №5/358 двічи вирішувалась господарським судом Рівненської області. Так, рішенням від 18.02. 2005р. позов Релігійної громади УПЦ КП було задоволено -визнано недійсними оспорювані рішення Богда-шівської сільської ради. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005р. рішення залишено без змін. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду від 11.04.2007р. вказані рішення і постано-ву були скасовані, справу №5/358 скеровано на новий розгляд, за результатами якого і прийнято згадану вище постанову від 10.10.2007р.(арк.справи 98-101).
Тому, є безпідставним покликання у розпорядженні на судові акти, які є нечинними.
Закон України “Про місцеві державні адміністрації” визначає організацію, повноваження і порядок дія-льності місцевих державних адміністрації. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійс-нює виконавчу владу на території адміністративно-територіальної одиниці. Статтею 37 даного Закону врегульо-вано взаємодію місцевої державної адміністрації з політичними партіями, громадськими, релігійними організа-ціями...для забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їх...культурних та інших інтересів з урахуванням загальнодержавних та місцевих інтересів, сприяння виконанню статутних завдань та забезпечення додержання законних прав цих об'єднаннь громадян.
Зокрема, згідно стст. 6, 41, 43 названого Закону,-голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження; голова місцевої державної адміністрації видає розпорядження одноособово і несе за них відповідальність згідно із законодавством. Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного суду України, актам Президента України та Кабінету міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади чи органів міс-цевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зібраними по справі матеріалами стверджуються обставини за яких спірний житловий будинок не є об'єктом права державної власності, не є культовою спорудою або культовим майном, оскільки будувався, при-значений, використовувався та використовується для проживання священнослужителя, що стверджено предс-тавниками Позивача та Третіх осіб. Проте, розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №453 від 30.09.2005р. ухвалене всупереч зазначеним вище положенням статтей 5, 17 Закону України «Про сво-боду совісті та релігійні організації», оскільки лише культові будівлі і майно, які є державною власністю, підля-гають передачі у власність релігійних організацій за рішенням обласних державних адміністрацій.
Вбачається, що розпорядження враховує інтереси лише однієї з двох релігійних громад, які з 1999 року існують в селі Богдашів Здолбунівського району і по суті вирішує спір про право цивільне, оскільки за відсут-ності документів, передбачених п.4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженого наказом Держав-ного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998р. №121 та зареєстро-ваної у Мінюсті України 26.06.1998р. за №399/2839 та правовстановлювальних документів, передбачених Пере-ліком -Відповідач, прийнявши оспорюване розпорядження -перебрав на себе функції господарського суду, фактично вирішивши майновий спір щодо права власності на житловий будинок.
З огляду на зазначене у сукупності, вимога Позивача стверджується оспорюваним розпорядженням, постановою від 10.10.2007р. по справі №5/358, інвентаризаційними документами на будинок, листуванням з приводу зведення спірної будівлі, свідоцтвами про право власності на спірний будинок і підлягає задоволенню на підставі стст. 5, 17, 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.380 Цивільного ко-дексу України, стст. 6, 37, 41, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Заперечення позовних вимог Третьою особою-релігійною громадою УПЦ - Київський патріархат не приймаються до уваги з вищезазначених мотивів, оскільки не спростовують протиправності розпорядження, прийнятого головою Рівненської обласної державної адміністрації.
Доказів, що стверджують підставність прийняття оспорюваного розпорядження Відповідач суду не надав.
Позов обгрунтований і підлягає задоволенню. Оспорюване розпорядження голови Рівненської облас-ної державної адміністрації належить скасувати як таке, що прийняте без достатніх правових підстав.
Керуючись стст. 71, 72, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 30 ве-ресня 2005р. №453 “Про передачу церковного житлового будинку в с.Богдашів Здолбунівського району”.
3. Присудити Релігійній громаді Свято-Хресто-Воздвиженської церкви Української правос-лавної церкви Київської Метрополії, яка знаходиться в с.Богдашів Здолбунівського району з Держав-ного бюджету 03грн. 40коп. державного мита (судового збору).
4. Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.
Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі скла-дення постанови у повному обсязі -відповідно до статті 160 цього Кодексу -згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Постанова складена в повному обсязі та підписана суддею "07" квітня2009 року.