ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
06.07.06 Справа № 1/83ад.
Колегія господарського суду у складі суддів : Зюбанової Н.М. /головуючий/, Василенко Т.А., Калашник Т.Л., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Луганськ
до Луганської транспортної прокуратури, м. Луганськ
про визнання нечинними припису про усунення порушень закону та постанови про порушення дисциплінарного провадження від 20.02.06
в присутності представників сторін:
від позивача - Кузьмін Ю.Л., дов. від 21.12.05 № 476;
від відповідача -Соколов А.В., посв. від 10.03.05 № 1278;
Суть спору: заявлено вимоги про визнання нечинними припису про усунення порушень закону та постанови про порушення дисциплінарного провадження від 20.02.06.
Згідно ст.17 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
У попередньому судовому засіданні сторони не досягли примирення.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 06.05.06 було призначено колегію у складі суддів: Зюбанової Н.М. /головуючий/, Калашник Т.Л., Седляр О.О.
У зв"язку із відсутністю судді Седляр О.О. через відпустку її було виключено зі складу колегії по розгляду даної справи та введено суддю Василенко Т.А. розпорядженням заступника голови від 06.07.06.
За листом від 30.03.06 № 13/5-569 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просить суд визнати нечинними припис про усунення порушень закону та постанову про порушення дисциплінарного провадження від 20.02.06.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує з посиланням у тому числі на те, що з січня 2006 року позивач без наявності передбаченого чинним законодавством України договору на транспортування газу магістральними трубопроводами, незаконно стягує з певної категорії споживачів тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а здійснення позивачем перерахування коштів на рахунок ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" не звільняє його від обов"язку укладання відповідного договору. Також відповідач у відзиві зазначає, що вимоги позивача про визнання незаконними постанови про порушення дисциплінарного провадження від 20.02.06 не підлягають розгляду господарським судом у межах даної адміністративної справи з огляду на вимоги п. 6 Розділу VII КАС України та ст. 1 ГПК України.
За листом від 22.03.06 № 13/5-521 позивачем надано доповнення до позову, у якому йдеться про необхідність, на думку позивача, враховувати суду при розгляді справи зміни, які були внесені до постанови КМ України від 27.12.01 № 1729 постановою КМ України від 02.03.06 № 244. Так, зазначеною постановою було виключено абзац 2 пункту 10 Постанови № 1729, яким на постачальників природного газу покладався обов"язок укладати з газотранспортними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб"єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільчими трубопроводами, договори про транспортування природного газу. Дану обставину позивач зазначає як ще додаткову підставу в обґрунтування своїх вимог за позовом.
Відповідач у відзиві на доповнення позивача доводи останнього відхиляє та посилається на відповідність припису та постанови чинному на час їх прийняття законодавству.
За листом від 31.03.06 відповідачем подане клопотання про залучення до участі у справі ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.
Так, в лютому 2006 року Луганською транспортною прокуратурою проведено перевірку з питань дотримання вимог Закону України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.96 № 192/96 в діяльності ВАТ "Луганськгаз".
Перевіркою встановлений факт порушення вимог ст.16 зазначеного Закону та п.10 "Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.01 шляхом неприйняття заходів до укладання договору на транспортування природного газу магістральними газопроводами для бюджетних установ, промислових споживачів та госпрозрахункових комунально-побутових споживачів з газотранспортним підприємством "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".
За результатами перевірки Луганським транспортним прокурором було винесено Припис про усунення порушень закону та Постанову про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника юридичного відділу ВАТ "Луганськгаз" Кузьміна Ю.Л. від 20.02.2006. Позивач вважає твердження прокурора безпідставними з огляду на наступне.
ВАТ "Луганськгаз" здійснює свою діяльність на підставі ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України на постачання природного газу за регульованим тарифом.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 74 від 25.08.2005, постановою НКРЕ №693 від 25.08.2005 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, обов'язкові для їх виконання ліцензіатами.
Відповідно до п. 3.6.1 Ліцензійних умов, ліцензіат має право одержувати від споживачів, яким він постачає природний газ, плату за цінами, які формуються, виходячи з установлених НКРЕ правил ціноутворення на природний газ та послуги з його транспортування, розподілу, зберігання та постачання.
Пункт 3.6.2 передбачає, що ціна природного газу для споживачів включає тариф на транспортування магістральними газопроводом, тариф на транспортування газорозподільними мережами, тариф на зберігання природного газу, тариф на постачання природного газу споживачам.
При цьому договори на постачання природного газу для бюджетних установ, промислових та госпрозрахункових комунально-побутових споживачів у 2005 році були укладені за ціною, що включала тільки тариф на поставку газу. Після затвердження Ліцензійних умов від 25.08.2005р. зміни щодо включення тарифу на транспортування природного газу у ціну газу не вносились.
При проведенні договірної компанії на 2006 рік, з урахуванням положень п.п.3.6.1-3.6.2 Ліцензійних умов ВАТ "Луганськгаз" довело начальникам своїх філій ціни на природний газ, що діють з 1 січня 2006 року з урахуванням транспортного тарифу.
Тобто ВАТ "Луганськгаз" уклало договори на постачання газу зі споживачами за ціною, що включає і вартість транспортування газу з січня 2006 року, а не з грудня 2005 року, як зазначено у Приписі та Постанові прокурора.
Прокурором встановлено, що на момент перевірки ВАТ "Луганськгаз" не укладено договір на транспортування природного газу для бюджетних установ, промислових споживачів та госпрозрахункових комунально-побутових споживачів з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" або його структурними підрозділами, що фактично надають послуги з транспортування природного газу цим споживачам.
Вищевказане, на думку прокурора, є порушенням вимог ст.16 Закону України "Про трубопровідний транспорт", якою передбачено, що постачання споживачам вуглеводнів повинно здійснюватись відповідно до умов укладених договорів та п.10 "Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом", затвердженого Постановою КМУ №1729 від 27.12.01, згідно з яким постачальники природного газу повинні укладати з газотранспортними підприємствами НАК "Нафтогаз України" договори на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Постанова від 20.02.06 про порушення дисциплінарного провадження обґрунтована тим, що невиконання вимог вищезазначених законодавчих та нормативних актів стало можливим внаслідок неналежного ставлення до виконання своїх службових обов'язків начальника юридичного відділу ВАТ "Луганськгаз" Кузьміна Ю.Л., який не забезпечив своєчасне надходження на підприємство з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" проекту договору на транспортування природного газу магістральними газопроводами, не вжив заходів до підготовки проекту вказаного договору юристами ВАТ "Луганськгаз".
Позивач вважає, що відсутність договору на транспортування природного газу з ДК "Укртрансгаз" не може розцінюватись як обставина, що порушує нормальну роботу підприємств паливно-енергетичного комплексу країни, що зазначено у Постанові прокурора. Припущення, що цей факт може призвести до тяжких наслідків є повністю необгрунтованим і безпідставним, оскільки ДК "Укртрансгаз" отримує кошти за транспортування газу та не зазнає збитків.
Як свідчать матеріали справи, позивач не погодився з результатами проведеної перевірки та звернувся до відповідача з позовом про визнання нечинними припису про усунення порушень закону та постанови про порушення дисциплінарного провадження від 20.02.06.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково, а позов таким, що підлягає також частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Так, правове регулювання відносин по постачанню природного газу здійснюється, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1729 /далі -постанова № 1729/, якою затверджено Порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом /надалі -Порядок/.
Пунктом 10 зазначеного Порядку у редакції постанови КМ України від 22.01.04 та тій, що діяла на час складання припису та проведення перевірки, передбачено, що постачальники природного газу укладають з газотранспортними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб"єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, договори про транспортування природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі є ліцензіатом на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, що підтверджено відповідною ліцензією № 323531 від 28.05.05 зі строком дії по 23.03.10.
Також згідно до ліцензії № 323532 від 28.05.02 зі строком дії по 23.03.10 ВАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" вправі здійснювати транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем позов було подано 03.03.06, а 02.02.06 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за № 244 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729", яка набрала чинності з 01.01.06, п. п. 6 п. 2 якої виключено з зазначеного вище п. 10 Порядку положення щодо необхідності укладання постачальниками природного газу договорів з газотранспортними підприємствами.
У зв"язку з даними змінами, що сталися у законодавстві, господарський суд вважає, що припис прокурора про усунення порушень закону від 21.02.06 не може бути таким, що має бути виконаний, оскільки у відзиві на позовну заяву та поясненнях відповідача за листом від 30.03.06 № 302вих-06 він зазначає, що позивачем з с і ч н я 2006 року, а не з грудня, як зазначено у приписі, постачається природний газ без укладання договору на його транспортування.
Посилання Луганського транспортного прокурора у приписі на порушення ст. 16 Закону України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.96 № 192/96-ВР не є обґрунтованими, оскільки згідно ст. 4 даного Закону його дія поширюється, зокрема, на відносини в галузі трубопровідного транспорту, експлуатації трубопроводів, а ст. 16 зазначає, що постачання споживачам вуглеводнів має здійснюватись відповідно до умов договорів підприємствами трубопровідного транспорту, до кола яких позивач не належить.
Таким чином у частині визнання нечинним припису про усунення порушень закону від 21.02.06 позов підлягає задоволенню.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи у даному випадку справу по суті, суд вважає, що у цій частині спір є таким, що підлягає вирішенню господарським судом, оскільки в.о.голови правління ВАТ "Луганськгаз" Жданов А.М., який зазначений у приписі, та Луганський транспортний прокурор радник юстиції Бондаренко С.О. не виступають як фізичні особи у відповідних спірних відносинах, а є такими, що уособлюють у собі дії самої юридичної особи, і саме тому на них не розповсюджуються норми щодо представництва.
У відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі - на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст. 17 КАС України компетенції адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень /нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії/, дій чи бездіяльності. Суб"єктом владних повноважень у відповідності зі ст. 3 КАС України законодавцем визнається орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб"єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Правове регулювання діяльності прокуратури здійснюється окремим розділом 7 Конституції України та свідчить про те, що виконання покладених на прокуратуру функцій є самостійним видом державної діяльності, а прокуратура -організаційно-самостійна державно-правова інституція.
Ст. 22 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов"язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
Особливості правового статусу посадової особи обумовлені у тому числі й тим, що через дії останньої юридична особа бере участь у правових відносинах, зокрема, публічно-правового характеру.
Таким чином на підставі зазначених вище положень законодавства господарський суд дійшов висновку, що припис про усунення порушень норм діючого законодавства, що оспорюється позивачем за матеріалами даної справи, може бути предметом розгляду у порядку КАС України, у т.ч. у розумінні ст. 17 даного Кодексу.
Щодо решти вимог, то у частині визнання нечинною постанови про порушення дисциплінарного провадження від 20.02.06 провадження у справі підлягає закриттю на підставі ст. 157 КАС України, оскільки, суб"єктом дисциплінарної відповідальності є суто фізична особа, у даному випадку начальник юридичного відділу Кузьмін Ю.Л., який при цьому не є посадовою особою, що виконує управлінські функції стосовно юридичної особи.
Відповідно до п. 6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року ( 1798-12 ), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Водночас, за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи.
Тому у цій частині спір підлягає вирішенню судом загальної юрисдикції.
Клопотання відповідача за листом від 31.03.06 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", відхилено судом з огляду на прийняття КМ України постанови № 244 від 02.02.06.
На підставі викладеного, Декрету КМ України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 157 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Припис Луганської транспортної прокуратури про усунення порушень закону від 20.02.06 визнати нечинним.
3. Провадження у справі відносно визнання нечинною постанови про порушення дисциплінарного провадження від 20.02.06 з а к р и т и.
4. Стягнути з Державного бюджету України, ВДК в Ленінському районі м. Луганська, код 24046582, рахунок № 31111095600006 банк УДК в Луганській області, МФО 804013 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ, вул. Т.Г.Шевченка, 102, код 05451150 державне мито у сумі 1 грн. 70 коп.
5. Повернути Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ, вул. Т.Г.Шевченка, 102, код 05451150 з Державного бюджету України 81 грн. 60 коп. зайве сплаченого державного мита згідно платіжного доручення від 27.02.06 № 4755 та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених за платіжним дорученням від 27.02.06 № 4756. На повернення державного мита надати довідку, оскільки оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи.
Підставою для повернення витрат є довідка, скріплена печаткою суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 11.07.06.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Н.М.Зюбанова
С у д д і Т.А.Василенко
Т.Л.Калашник