Справа №784/3014/13 31.10.2013 31.10.2013 31.10.2013
Провадження №22-ц/784/2524/13
Провадження № 22-ц/784/2524/13 Головуючий у першій інстанції-Демінська О.І.
Категорія 34 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
31 жовтня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Данилової О.О.
суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі - Орельскій Н.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
представника позивача ОСОБА_3
на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2013 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_4
до ОСОБА_5 та
моторного (транспортного) страхового бюро України
про відшкодування шкоди
У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 та моторного (транспортного) страхового бюро України ( далі - МТСБУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому зазначав, що 20 червня 2009 року з вини водія автомобіля марки ГАЗ-33021 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому, позивачу, автомобіля марки ВАЗ - 2106 д/н НОМЕР_2. Внаслідок пригоди автомобіль позивача зазнав значних технічних ушкоджень, а він - душевних страждань у зв'язку з пошкодженням його майна, які винна особа, страховик та МТСБУ йому не відшкодували. Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5 11726,92 грн. матеріальної шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Уточнивши позовні вимоги в судовому засіданні 10 червня 2013 року, ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5 та МТСБУ солідарно 14 360 грн. матеріальної шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди та 3 571,78 грн. судових витрат.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, посилаючись на відповідальність страховика або МТСБУ та відсутність у позивача права власності на автомобіль.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просив рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянт не погодився з висновком суду про відсутність підстав для стягнення відшкодування з МТСБУ, якого залучено до участі у справі з липня 2012 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну особою, яка застрахувала свою відповідальність, а також своєчасно повідомила страховика про настання страхового випадку та не дала згоду на особисте відшкодування шкоди потерпілому, несе страховик, а у разі визнання його банкрутом чи ліквідації та недостатності майна - МТСБУ. Оскільки ж позовних вимог до останнього позивач своєчасно не заявив, суд не встановив підстав для стягнення відшкодування матеріальної шкоди з жодного з відповідачів, а також вважав недоведеним факт заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди.
Проте не з усіма висновками суду можна погодитись.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2009 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ-33021 д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля ВАЗ - 2106 д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 (а.с.8).
Подія сталась внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху. Відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 5).
Автомобіль позивача ОСОБА_4 зазнав технічних ушкоджень (а.с. 122), а розмір заподіяної шкоди за висновком автотоварознавчої експертизи від 28 березня 2013 року ( а.с.113-121) складає 14 360, 09 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на період з 18 листопада 2008 року по 17 листопада 2009 року , як власника забезпеченого транспортного засобу автомобіля марки ГАЗ 33021 д/н НОМЕР_1, застрахована АСТ «Вексель» ( поліс № 3041869 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а.с. 19).
22 червня 2009 року ОСОБА_5 повідомив АСТ «Вексель» про страховий випадок (а.с.57-зворот), а листопаді того ж року відповідну заяву страховику направив ОСОБА_4.(а.с. 57).
22 січня 2010 року загальними зборами акціонерів АСТ «Вексель» прийнято рішення про припинення діяльності товариства (а.с.59). Постановою Господарського суду м. Києва від 18 травня 2010 року АСТ «Вексель» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с. 58, 59).
Рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 страховик АСТЬ «Вексель» не приймав (а.с.22,23).
22 березня 2010 року МТСБУ надало роз'яснення позивачу щодо порядку звернення за виплатою страхового відшкодування (а.с.24).
Вимог-заяв до господарського суду позивач не направляв.
Встановлені факти свідчать про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного законодавства (глави 67 та 82) та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-ІV (далі - Закон № 1961).
Статтею 3 Закону № 1961 передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 4 Закону № 1961 суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, МТСБУ та потерпілі.
Статтею 22 Закону №1961 передбачено, що при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страхувальника, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 41 Закону № 1961 МТСБУ зобов'язання страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню шкоди потерпілому виконує МТСБУ за рахунок централізованих страхових резервних фондів у разі визнання банкрутом страховика - учасника МТСБУ або його ліквідації та недостатності коштів та майна такого страховика.
Питання про відшкодування самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та своєчасного повідомлення страховика виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961 обов'язку щодо повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду. У разі відсутності такої згоди та виконання вимог вищеназваної норми завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком ( МТСБУ) в межах передбаченого договором страхового відшкодування (пункт 16 Постанови №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», далі - Постанова № 4).
Пунктом 33.1.2 Закону №1961, в редакції, яка діяла у період з 17 листопада 2008 року до 2 грудня 2010 року, передбачено обов'язок учасника пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох днів, повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Цей обов'язок ОСОБА_5 виконаний своєчасно (а.с.57-зворот).
Таким чином, основний висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_5, як особи, цивільна відповідальність якої застрахована, відшкодування шкоди, заподіяної майну ОСОБА_4, відповідає обставинам справи та вимогам вищеназваних норм права.
Колегія суддів вважає передчасним і стягнення страхового відшкодування з МТСБУ.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 звертався до МТСБУ зі скаргою на бездіяльність АСК «Вексель» (а.с.24).
Позивач не подавав МТСБУ заяв про виплату страхового відшкодування з необхідними додатками, і рішень з цього питання відповідач не приймав.
До того ж, позивачем не доведені передбачені статтею 41 Закону №1961 умови відповідальності МТСБУ, а саме факт недостатності коштів та майна страховика АСК «Вексель».
Таким чином, рішення суду в частині відмови в позові до МТСБУ відповідає вимогам закону.
Разом з тим, вирішуючи вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин заподіяння йому душевних страждань, які він зазнав у зв'язку з порушенням його прав.
Проте, з такою оцінкою встановлених обставин погодитись не можна.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкоди, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За правилами статті 22, в редакції, що діяла на час дорожньо-транспортної пригоди, та статті 26-1 Закону № 1961, в чинній редакції , відповідальність страховика (МТСБУ) за заподіяння потерпілому моральної шкоди обмежується випадками заподіяння її здоров'ю потерпілого.
Моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі, зокрема, внаслідок моральних переживань у зв'язку з порушенням права власності та пов'язаних з цим змін нормальних життєвих зв'язків (пункт 3 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 та скоєння ним адміністративного правопорушення значно пошкоджено, фактично знищено, майно позивача - автомобіль ВАЗ-2106 (а.с.120-121). Автомобіль не відновлено до теперішнього часу.
Отже, сам факт пошкодження майна позивача та позбавлення його можливості використовувати його за призначенням, є порушенням права власності, яке спричиняє душевні страждання та є підставою відшкодування моральної шкоди.
При визначення розміру відшкодування, колегія суддів враховує характер та обсяг душевних страждань, ступень вини відповідача, наслідки його дій, їх тривалість та , виходячи з засад виваженості та справедливості, вважає розумною компенсацією душевних страждань позивача 2000 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає встановленими підстави відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_5 в зазначеному розмірі відповідно до статті 1167 ЦК України.
Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2013 року в частині відмови в позові до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди скасувати та постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2000 грн. відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині судове рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді