Справа № 1309/2-41/11 Головуючий у 1 інстанції: Ригіна Л.М.
Провадження № 22-ц/783/5406/13 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія справи: 39
28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Зверхановської Л.Д. і Крайник Н.П.,
при секретарі Служалі А.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_3; Слюсарчука В.О. і Крота В.Л. - представників ДП „Украерорух"; Ліпатова Г.В. - голови профкому Незалежної профспілки працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку; третьої особи ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 червня 2013 року,
04 травня 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України "Украерорух" в особі Львівського регіонального структурного підрозділу "Украерорух" та до Профспілкової організації працівників радіолокації, радіонавігації, зв'язку Львівського підрозділу РТЗ Львівського РСП "Украероруху", третя особа - ОСОБА_7, про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, що була поширена про ОСОБА_3, та стягнення 98 000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликався на те, що 14 травня 2003 року начальник об'єктів радіотехнічного забезпечення і зв'язку аеродрому Львів ЛРСП «Украероруху» на зборах (конференції) трудового колективу працівників підприємства звинуватив позивача в організації розпродажу спиртних напоїв серед працівників Львівського аеропорту та військовослужбовців Скнилівського гарнізону. Також покликався на те, що керівництво ЛРСП «Украероруху» тривалий час його переслідує та разом із керівництвом профспілки порушує умови колективного договору. Стверджував, що через поширення посадовими особами Львівського регіонального структурного підрозділу державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» недостовірної інформації про позивача останнього було незаконно виключено з членів профспілки. Наведене стало причиною виникнення у нього відчуття меншовартості, а також негативних емоцій та емоційного перенапруження, які спричинили моральні переживання та погіршення стану його здоров'я, що змусило звертатись за медичною допомогою до лікувальних установ. Поширення керівництвом Львівського РСП «Украерорух» недостовірної інформації про позивача призвело до приниження його честі, гідності, ділової репутації, нанесло йому моральну шкоду, а також призвело до виникнення негативної оцінки його особи з боку працівників підприємства і, як наслідок цього, до погіршення відносин з оточуючими.
В кінцевій редакції позовних вимог просив суд зобов'язати відповідачів забезпечити спростування недостовірної інформації про нього „автором неправдивої інформації ОСОБА_7 ... у такий же спосіб, у який вона була поширена та за присутності ОСОБА_3 Зобов'язати профспілкову організацію працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку внести зміни у протокол позачергової конференції від 14.05.2003 року, в якому міститься неправдива інформація про ОСОБА_3 із зазначенням, що негативна інформація, яка була поширена в цьому протоколі про ОСОБА_3, являється недостовірною. Зобов'язати юридичну особу державне підприємство обслуговування повітряного руху України «Украерорух» виплатити ОСОБА_3 суму в розмірі 98 000 гривень (20 посадових окладів техніка з радіолокації, радіонавігації, зв'язку І кат.) грошової компенсації за нанесення моральної шкоди внаслідок поширення посадовими особами підприємства неправдивої, недостовірної інформації про працівника ОСОБА_3." (т.2, а.с. 113).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні вище згаданих позовних вимог відмовлено (т.2, а.с. 168-172) і дане рішення позивач оскаржив в апеляційному порядку.
Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове „по суті позовних вимог", покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Звертає увагу на тривалий розгляд справи, а також на те, що з 17 свідків, які він просив допитати в судовому засіданні, було допитано лише одного.
Вважає, що матеріалами справи стверджується і було встановлено в ході судового розгляду справи, що його звинувачення у незаконній торгівлі спиртними напоями є неправдивими.
Вважає, що відсутність об'єктивного розслідування дає можливість керівникам відповідачів і сьогодні «припускати» про його причетність до незаконної торгівлі спиртним.
Вважає, що твердження суду про те, що 14.05.2003 року на підприємстві проводилась позачергова профспілкова конференція, не відповідає фактичним обставинам справи, так само, як не відповідає обставинам справи те, що недостовірна інформація була поширена ОСОБА_7, коли він «не виконував посадові обов'язки» (т.2, а.с. 178-181).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представників ДП „Украерорух" і Незалежної профспілки працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку, а також третьої особи ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріалами справи, зокрема - змістом протоколу позачергової профспілкової конференції від 14.05.2003 року, безспірно стверджується те, що 14.05.2003 року мала місце саме позачергова профспілкова конференція, а не збори (конференція) трудового колективу працівників підприємства (як зазначається у позовній заяві) чи будь-що інше, оскільки позивачем не було подано до суду доказів на спростування вище згаданого твердження.
Наведене стверджується також і тим, що самим позивачем до кола відповідачів по справі було включено Профспілкову організацію працівників радіолокації, радіонавігації, зв'язку Львівського підрозділу РТЗ Львівського РСП "Украероруху".
Відтак доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів проведення 14.05.2003 року саме позачергової профспілкової конференції, до уваги прийматися не можуть.
Як також вбачається з протоколу позачергової профспілкової конференції від 14.05.2003 року, присутніми на цій конференції були 30 делегатів, а інших осіб (наприклад - запрошених) не було.
Відтак, всі виступаючі на цій конференції були делегатами первинних профспілкових організацій і виступали на ній саме як члени профспілки.
Сам ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердив, що на цій конференції він був в якості її делегата і виступав на ній, як звичайний рядовий член профспілки, а висловлені ним на адресу позивача ОСОБА_3 припущення у причетності останнього до торгівлі спиртними напоями серед працівників підприємства носили приватний характер і були його особистими припущеннями, оскільки, ні адміністрація, ні профспілка не уповноважували його на висловлювання цих припущень.
За змістом частини 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за завдання моральної шкоди несе саме особа, яка її завдала, однак позивач сам визначив статус автора спірних висловлювань ОСОБА_7, як третьої особи по справі, яка (відповідно) не може бути притягнутою до цивільно-правової відповідальності за висловлені нею припущення на адресу позивача, оскільки не була включеною останнім до числа відповідачів по справі.
З урахуванням вище наведеного відповідачі ДП "Украерорух" та Профспілкова організація "Украероруху" не можуть нести відповідальність за висловлювання ОСОБА_7, які були зроблені ним в якості рядового члена профспілки і делегата профспілкової конференції.
За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити та залишити рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 червня 2013 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: