Справа № 1316/358/12 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/783/4400/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:37
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Шумської Н.Л., Бойко С.М.
з участю секретаря Березюка О.З.
та з участю ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, її представника
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, Ямпільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування, -
встановила:
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що її батькові ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належав житловий будинок АДРЕСА_1, у якому на момент подачі позову зареєстровані та проживають син позивачки ОСОБА_5 разом з дружиною ОСОБА_2 та дітьми. Вважала, що вона фактично прийняла у спадщину спірний будинок після смерті батька, але відповідачі не визнають її право власності на будинок з підстав пропуску нею строку на прийняття спадщини, а тому просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.02.2012 року вищевказаний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3 До апеляційної скарги приєднались відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_8
Апелянти просять рішення районного суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог позивачки, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та не обґрунтованим, ухвалене в порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянти зазначають, що суд розглянув справу у відсутності відповідачів, які не з»явилися в судове засідання з поважних причин; прийняв до уваги довідки сільської ради, які не підтверджують факту прийняття позивачкою спадщини і яку остання фактично не прийняла. Крім того, апелянти зазначають, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_9 у спірній садибі проживали як син спадкодавця ОСОБА_10, так і відповідачі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки та визнаючи за ОСОБА_6 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 Львівської області, районний суд виходив з того, що позивачка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Проте з такими висновками районного суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Районним судом установлено, що рішенням виконкому Пустомитівської районної ради народних депутатів № 403 від 03.08.1978 року «Про дозвіл будівництва гр. ОСОБА_9 житлового будинку в с. Ямпіль» затверджено рішення виконкому Ямпільської сільської ради народних депутатів від 23.03.1997 року, яким дозволено ОСОБА_9 перебудову будинку старої забудови в с. Ямпіль на землях присадибного фонду пл. 0,08 га в с. Ямпіль (т.1 а.с.5). ОСОБА_11 видано свідоцтво на забудову садиби (т.1 а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер (а.с.43), не склавши заповіту.
На момент смерті ОСОБА_9 будівництво будинку не було завершене і будинок не був зданий в експлуатацію, що стверджується довідкою сільської ради, експлікацією приміщень будинку, технічним паспортом на садибний будинок (т.1 а.с.72, 79-84). Згідно технічного паспорта станом на 24.03.2009 року готовність даного будинку становила 58 %. Будинок не завершений будівництвом та не зданий в експлуатацію на даний час, що визнали сторони.
Оскільки ОСОБА_9 помер у 1993 році, відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 1963 року.
Відповідно до ст. 529 ЦК 1963 року, яка діяла на час смерті спадкодавця, спадкоємцями за законом першої черги є діти ( у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі). До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно із ст. 548 ЦК 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно з вимогами ст. 549 ЦК 1963 року спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно із ст. 553 ЦК спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадкоємцями першої черги за законом були діти спадкодавця ОСОБА_9 - позивачка ОСОБА_6 та ОСОБА_10.
Згідно відомостей Спадкового реєстру спадкова справа на спадкодавця ОСОБА_9 не заводилася, що стверджується довідкою Пустомитівської державної нотаріальної контори від 16.10.2013 року № 1562/01-16 (т.2 а.с.46).
З матеріалів справи вбачається, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_9 постійним місцем проживання позивачки був будинок АДРЕСА_2 і доказів про те, що вона проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини у справі немає.
Посилання позивачки на те, що вона фактично прийняла спадщину, що стверджується довідками Ямпільської сільської ради, з яких вбачається, що саме вона здійснювала догляд за батьком та братом до їх смерті та після смерті опікувалася недобудованим житловим будинком, який добудувала (т.1 а.с.72-78) не заслуговують на увагу з огляду на те, що суперечать довідкам цієї ж сільської ради, відповідно до яких саме відповідачі проживали разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і здійснювали добудову житлового будинку (т.1 а.с. 119-124). Згідно комісійного акту про результати проведеного обстеження житлового будинку в АДРЕСА_1 від 06.05.2010 року, складеного сільським головою, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживали, повністю утримувалися за рахунок спільних коштів сім»ї ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Поховання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проводилося також зусиллями та за рахунок коштів сім»ї ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.125).
Інших доказів щодо вступу в управління та користування майном спадкодавця ОСОБА_9 позивачкою не надано та судом не встановлено.
Як ствердила позивачка у судовому засіданні, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, видачу їй свідоцтва вона також не зверталася.
Таким чином, позивачка не вчинила жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини після смерті батька.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка не прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_9, оскільки вона протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не вчинила дії щодо вступу в управління та володіння спадковим майном, заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору не подавала. А тому відсутні правові підстави для визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 на будинковолодіння під АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що на час смерті ОСОБА_9 у будинку постійно проживав та був зареєстрований його син ОСОБА_10, який є спадкоємцем першої черги за законом відповідно до вимог ст. 529 ЦК УРСР 1963 року і який, як установлено судом, від спадщини після смерті батька не відмовлявся, відтак він є таким, що фактично прийняв спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер.
Спадкоємцем ОСОБА_10 другої черги за законом є позивачка ОСОБА_6 - рідна сестра спадкодавця. Спадкоємці першої черги відсутні.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України 2004 року спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини він вважається таким, що не прийняв її.
Як установлено судом, позивачка на час відкриття спадщини не проживала постійно із ОСОБА_10, не подала у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини у строк передбачений ст. 1270 ЦК України, що вона визнала у судовому засіданні. З позовом про визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини не зверталася. Тобто, вона вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10 Відтак відсутні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1.
Враховуючи викладене, рішення районного суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального права в силу вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може і підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2 , 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_8, ОСОБА_4, задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_6 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Шандра М.М.
Судді: Шумська Н.Л.
Бойко С.М.