КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/5185/13-ц
Провадження № 2/552/1902/13
15.10.2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі: головуючого - судді Миронець О.К., за участю секретаря - Шаня О.О. розглянувши у м. Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В позовній заяві посилався на те, що 11 серпня 2010 року був укладений та нотаріально посвідчений договір позики за яким він дав у борг відповідачу грошові кошти в сумі 58268 гривень терміном до 11 квітня 2012 року. Відповідач частково сплатив борг у сумі 15104 гривні. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 43164 грн., три проценти річних згідно ст.625 ЦК України в розмірі 1620,64 гривні. Просив суд відшкодувати понесені ним судові витрати в сумі 447,67 гривень.
Позивач ОСОБА_1 в засідання не з'явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Судова повістка йому була направлена за місцем його реєстрації, але повернулась без вручення по закінченню терміну зберігання. Відповідно до ст.74 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Отже, відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Суд керуючись ч. 4 ст. 169 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів постановляє зі згоди позивача заочне рішення, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали справи приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 11 серпня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 58268 грн., які зобов'язався повернути до 11 квітня 2012 року. Зазначене підтверджується договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Відповідач частково сплатив борг у сумі 15104 гривні. На час розгляду справи судом відповідач перед позивачем свого зобов'язання повністю не виконав. Залишок боргу складає 43164 гривень.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, у встановлені наведеним договором позики строки відповідач позивачу борг повернув не повністю, а саме не сплатив 43164 грн.
Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики від 11.08.2010 року в сумі 43164 грн.
Статтею 1050 ЦК України передбачено наслідки порушення договору позичальником. Зокрема, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України в свою чергу передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Користуючись зазначеним правом, позивач вимагає від відповідача сплатити 3% річних за час затримки повернення боргу.
Вказані 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд обраховує за наступним розрахунком:
прострочено повернення боргу на 457 днів (з 12.04.2012 року по 12.07.2013 року);
3% річних: 43146 грн. / 100 х 3 = 1294,38 грн.;
3% річних за період затримки:
1294,38 грн./365 дн. = 3,55 гривень за 1 день;
3,55 грн. х 457дн. простроч. = 1622 грн. 35 коп.
Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1622,35 грн., а не 1620,64 гривень як просить позивач, оскільки при обрахуванні 3% річних позивач допустив математичну помилку.
Таким чином позов підлягає повному задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: борг за договором позики від 11 серпня 2010 року в сумі 43164 грн., 3% річних за прострочення повернення боргу в розмірі 1622,35 грн.
Також, згідно ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 447,67 грн.. на відшкодування понесених ним витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.625,1046,1049 ЦК України, ст. 209, 213 - 215,223-224 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 11.08.2010 року в сумі 43164 грн., 3% річних за прострочення повернення боргу в розмірі 1622,35 грн., на відшкодування понесених судових витрат 447,67 грн. ,а всього стягнути 45234,02 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10-денний термін з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.К.Миронець