1-337\11
1/465/176/13
Іменем України
29 жовтня 2013 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
при секретарях Порозовій К.О., Камінській К.О., Мищишин Т.П , Янковській С.Ю.
за участю прокурорів Криштановича С.С., Дудинської Т.М. Олексів О.В.
захисників ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, на утриманні якого малолітня дитина 2000 року народження раніше судимого, останній раз 07 грудня 2004 року Галицьким районним судом м. Львова до 6 (шести) років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, звільненого умовно - достроково постановою Брянковського міського суду Луганської області від 14 серпня 2009 року, невідбутий термін 10 (десять ) місяців 14 (чотирнадцять) днів, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_3 та фактично почергово проживаючого за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2;
за ч. 2 ст. 186, ст.. 353 ( в редакції Закону від 21.12.2010 року), ч. 3 ст. 357 КК України, -
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2004 року, на підставі ст.. 71 КК України, ОСОБА_4 було засуджено до шести років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (т. 1 ас. 175 -179).
Відповідно до постанови Брянковського міського суду Луганської області від 14 серпня 2009 року ОСОБА_4 умовно - достроково звільнено від відбування покарання, не відбутий термін складає 10 (десять ) місяців 14 (чотирнадцять) днів. Цією ж постановою, не відбутий термін покарання замінений на більш м'який вид покарання у вигляді виправних робіт з утриманням в дохід держави 10% заробітку. Будь яких даних про те, що ОСОБА_4 відбув призначене йому покарання ні органами досудового слідства ні судом, не встановлено. Не зміг підтвердити відбування покарання і сам підсудний ( т.1 ас. 182).
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 29 березня 2010 року, близько 15 год. 00 хв. разом із невстановленою досудовим слідством та судом особою чоловічої статі, перебував на вулиці Ст. Бандери у м. Львові. Побачивши потерпілого ОСОБА_5, що проходив по цій же вулиці у напрямку вулиці Городоцької і на ходу пив пиво та їв шаурму, у нього , ОСОБА_4, виник умисел на заволодіння чужим майном, а саме наявними у ОСОБА_5 цінностями та грошовими коштами. З цією метою, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_5, представився працівником міліції та пред'явив посвідчення , що висіло у нього на шиї, та яке ОСОБА_5 сприйняв як посвідчення працівника міліції, чим ввів останнього в оману. ОСОБА_4 зробив зауваження ОСОБА_5 за те, що він розпиває спиртні напої в громадському місці та наказав слідувати за ним в
приміщення міліції. При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5, що затримує його тому, що поряд проїзджав начальник райвідділу, побачив його з пивом та дав вказівку затримати і доставити у райвідділ. ОСОБА_4 завів ОСОБА_5 в один з під'їздів будинку № 11 по вулиці Антоновича у м. Львові та користуючись наявним у нього мобільним телефоном зателефонував своєму знайомому, особа якого, досудовим слідством та судом не встановлена. По прибутті вказаної особи на місце виклику, ОСОБА_4 видаючи себе та зазначену особу за працівників міліції, під приводом виявлення у ОСОБА_5 заборонених в обігу речей, обшукали останнього та шляхом вилучення заволоділи його майном, а саме: гаманцем у якому знаходилися грошові кошти в сумі 355 грн. , кредитною карткою «Промінвестбанку», студентським квитком, звязкою ключів, мобільним телефоном «Нокія е-51» та паспортом громадянина України в якому був вкладений ідентифікаційний код на імя ОСОБА_5 При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5, що за розпиття спиртних напоїв у громадському місці той підлягає адміністративному покаранню у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., але він, ОСОБА_4, не хоче вести його у райвідділ і тому ОСОБА_5 повинен заплатити йому за це 500 грн.
ОСОБА_4 витягнув з гаманця кредитну картку та запитав чи є на ній грошові кошти і сказав повідомити пінкод. На його, ОСОБА_4, запитання, ОСОБА_5 відповів, що коштів на картці не має та назвав пінкод. ОСОБА_4 віддав картку своєму співучаснику та сказав щоб той ішов до банкомата перевірити, а його, ОСОБА_5, попередив, якщо виявиться, що на рахунку є кошти або буде невірний код, то вони побють його. Повернувшись, невстановлений слідством співучасник, повідомив, що на картці дійсно не має коштів. Тоді ОСОБА_4 витягнув з гаманця грошові кошти, перерахував та разом з мобільним телефоном забрав їх у ОСОБА_5 Решту речей, вилучених у ОСОБА_5 при обшуці, за виключенням мобільного телефону, студентського квитка, грошей та банківської картки, ОСОБА_4 повернув потерпілому ОСОБА_6
Забравши у ОСОБА_5 виявлені при ошуці речі, ОСОБА_4 повідомив потерпілому, що той буде винен йому ще 500 (п'ятсот) грн., а коли передасть йому п'ятсот грн. то вони повернуть телефон.
У цей час, ОСОБА_5, з метою щоб вийти у людне місце де б можна було звернутися за допомогою, запропонував ОСОБА_4 та іншому невстановленому слідством співучаснику, пройти у відділення «Приватбанку» по вулиці Ст. Бандери, 29 у м. Львові та спробувати зняти грошові кошти з іншої картки що була у нього. На дану пропозицію ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа погодилися і вони у трьох направилися до запропонованої банківської установи. При цьому, невстановлена особа залишилася на вході у відділення, а ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 зайшли у приміщення відділення банку. У приміщенні банку ОСОБА_5 попросив ОСОБА_4 ще раз пред'явити посвідчення, яке ОСОБА_4 видавав за службове посвідчення працівника міліції, і коли той пред'явив, то ОСОБА_5 встиг прочитати надпис на ньому «преса» і зрозумів, що ОСОБА_4 не є працівником міліції. ОСОБА_5 криком звернувся за допомогою до працівників банку та попросив викликати працівників міліції, а ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа втекли, забравши з собою вилучені у ОСОБА_5 речі та грошові кошти.
Прибувши на виклик працівники міліції здійснили телефонний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_5 та зв'язалися з невідомим, тобто , як встановлено досудовим слідством та судом, з ОСОБА_4 і домовилися про зустріч де при зустрічі ОСОБА_5 мав віддати ОСОБА_4 500 грн. за повернення телефону. Відповівши на телефонний дзвінок, ОСОБА_4 запропонував зустріч біля Костелу по вулиці Городоцькій у м. Львові об 18 год. 30 хв., однак не прибув, а зателефонував ОСОБА_5, на номер з якого отримав телефонний дзвінок та сказав, щоб той їхав до мотозаводу, що по вулиці Городоцькій. На вимогу ОСОБА_4 ОСОБА_5 разом із працівниками міліції приїхали на визначене місце, проте прочекавши близько півтори години, нікого не дочекалися.
ОСОБА_4 знову зателефонував на мобільний телефон наявний у ОСОБА_5, що йому дали працівники міліції, та запропонував тому проїхати на вулицю Сахарова у кафе «Флешка» біля гуртожитку у м. Львові. Він, ОСОБА_5, разом з працівниками міліції направилися за вказаною адресою. Прибувши на місце, ОСОБА_5 зайшов у кафе, але ОСОБА_4 там не було. Під час очікування ОСОБА_5 неодноразово телефонував ОСОБА_4 на викрадений у нього телефон, а ОСОБА_4 не прибуваючи на визначене місце зустрічі, запевняв, що уже підїзжає, а пізніше повідомив, що до нього, ОСОБА_5, підійде білява дівчина і принесе телефон. ОСОБА_5, прочекав до 23 год. 00 хв., однак до нього ніхто і не підійшов, у зв'язку з чим, він покинув кафе.
В результаті вказаних вище протиправних дій ОСОБА_4, вчинених за попередньою домовленістю групою осіб із невстановленою слідством особою, які потерпілий ОСОБА_7 сприйняв як відкрите викрадення у нього майна, а саме: грошових коштів в розмірі 355 ( триста п'ятдесят п'ять) грн.; мобільного телефону марки «Нокія Е-51» вартістю 1400 (одна тисяча чотириста) грн. з
сім картою оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 30 (тридцять) грн. на рахунку якої було 40 (сорок) грн.; кредитної картки «Промінвестбанку» на рахунку якої коштів не було та яка не становить для потерпілого матеріальної цінності; студентського квитка НУ «Львівська політехніка», що виданий на його, ОСОБА_5, імя, потерпілому завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1825 ( одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.).
Дані дії підсудного органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) за попередньою змовою у групі осіб, повторно, а саме: грошових коштів в розмірі 355 ( триста п'ятдесят п'ять) грн.; мобільного телефону марки «Нокія Е-51» вартістю 1400 (одна тисяча чотириста) грн. з сім картою оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 30 (тридцять) грн. на рахунку якої було 40 (сорок) грн.; за ст.. 353 КК України ( в редакції Закону від 21.12. 2010 року), як самовільне присвоєння звання службової особи , поєднане із вчиненням суспільно небезпечного діяння; та за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння важливим особистим документом - студентським квитком ОСОБА_5
Будучи допитаним на початковому етапі досудового слідства, ОСОБА_4 підтвердив вищевикладені фактичні обставини, написав явку з повинною, однак у подальшому, користуючись своїм правом, передбаченим ст.. 63 Конституції України від будь - яких показів відмовився.
Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 заперечив факт подій за його та ОСОБА_5 участю 29.03. 2010 року по вулиці Ст. Бандери у м. Львові, заявивши, що ОСОБА_5 вперше побачив при виконанні слідчих дій. Підтвердив, що раніше з ОСОБА_5 знайомим не був, а чому останній вказує на нього, як на особу, що пограбувала його, пояснити не може. Свої покази дані на досудовому слідстві та написання явки з повинною заперечує, наголошуючи, що такі дані ним під тиском працівників міліції.
Незважаючи на заперечення підсудним ОСОБА_4 подій , що мали місце 29.03.2010 року, близько 15 год. 00 хв. в одному з під'їздів будинку № 11 по вулиці Антоновича та у приміщенні відділення «Приватбанку», що по вулиці Ст. Бандери, 29 у м. Львові за його участю та участю невстановленої досудовим слідством особи і потерпілого ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих дій, є доведеною у повному обсязі, не викликає у суду сумніву, а його дії органами досудового слідства кваліфіковані правильно.
Заперечення підсудним показів даних на досудовому слідстві та написання явки з повинною, суд розцінює як один із варіантів, використаних підсудним для уникнення відповідальності за вчинення інкримінованих злочинів, а відтак, відхиляє ці його заперечення та кладе в основу вироку його покази дані на першочерговому етапі досудового розслідування, оскільки вони є послідовними та співставляються з іншими матеріалами справи та результатами судового слідства.
Вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованих злочинів, а саме у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ст.. 353 ( в редакції Закону від 21.12.2010 року), ч.3 ст. 357 КК України підтверджується:
Рапортом чергового Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області від 29 березня 2010 року, що зареєстрований в ЖРЗПЗ за № 1801 згідно якого, у чергову частину із повідомленням про відкрите пограбування звернувся ОСОБА_5, який очікував працівників міліції в приміщенні «Приватбанку», що у будинку № 29 по вулиці Ст. Бандери у м. Львові (т.1 ас. 6);
Заявою ОСОБА_5 , яка зареєстрована 30.09.2010 року в ЖРЗПЗ за № 1819 згідно з якою, останній повідомив, що у нього викрали мобільний телефон « Нокія Е - 51» , серійний номером НОМЕР_1 із сім картою оператора НОМЕР_2 та грошові кошти в сумі 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн., чим завдано матеріальної шкоди на суму 1550 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят) грн. (т.1 ас. 7).
Поясненнями та протоколами допиту потерпілого, згідно яких він, ОСОБА_5, протягом усього досудового слідства, давав послідовні пояснення з приводу викрадення у нього майна, зокрема, щодо фактичних обставин, часу та місця події. Протягом усього досудового слідства та судового процесу, ОСОБА_5 пояснював, що 29 березня 2010 року близько 15 год. 00 хв. він проходив по вулиці Ст. Бандери у місті Львові у напрямку вулиці Городоцької та випивав пиво і їв шаурму. У цей час до нього підійшов раніше невідомий йому хлопець за віком приблизно до 25 років, середньої тіло будови та зростом 160 -170 см.., якого у подальшому було встановлено і ним є підсудний ОСОБА_4. Невідомий представився працівником міліції, розстебнув светр та пред'явив висячий на мотузці документ. Зі слів невідомого він зрозумів, що це його службове посвідчення. Невідомий повідомив йому, що по вулиці Ст. Бандери проїзжав начальник райвідділу, який побачив його з пивом та дав вказівку затримати і доставити у райвідділ При цьому, невідомий запропонував іти з ним. Перейшовши через дорогу, невідомий завів його у під'їзд звідки зателефонував на якийсь номер і через деякий час у під'їзд зайшов ще один невідомий для нього хлопець віком до 25 років худорлявої тіло будови та зростом 170 - 180 см.. Перший невідомий почав обшукувати його, ОСОБА_5, та дістав з кишень гаманець у якому знаходилися грошові кошти в сумі 355 грн. , кредитну картку «Промінвестбанку», студентський квиток, звязку ключів, мобільний телефон «Нокія е-51» та паспорт громадянина України в якому був вкладений ідентифікаційний код на його, ОСОБА_5, імя. При цьому, невідомий , що обшукував, повідомив, що не хоче вести його у райвідділ і тому необхідно заплатити йому штраф у розмірі 850 гривень. Також, невідомий витягнув з гаманця кредитну картку та запитав чи є на ній грошові кошти та сказав щоб повідомити пінкод. Він, ОСОБА_5, відповів, що коштів на картці не має і задиктував пінкод. Перший невідомий віддав картку другому та сказав щоб той ішов до банкомату перевірити, а його, ОСОБА_5 попередив, що якщо виявиться, що на рахунку є кошти або буде невірний код то вони побють його. Коли повернувся невідомий, що ходив перевіряти карку, то повідомив, що на картці дійсно не має коштів. Перший невідомий витягнув з гаманця грошові кошти, перерахував та разом з мобільним телефоном забрав їх, повідомивши, що він, ОСОБА_5, буде винен йому ще 500 (п'ятсот) грн., а коли передасть йому п'ятсот грн. то йому повернуть телефон. Решту речей, які невідомий вилучив у нього при ошуці, повернув йому. Тоді він, ОСОБА_5, з метою щоб вийти у людне місце, запропонував вказану суму грошей зняти з рахунку в банку з іншої наявної у нього банківської ккартки. Невідомі погодилися і вони вийшли з підїзду, дійшли до відділення «Приватбанку» по вулиці Ст. Бандери, що навпроти головного корпусу НУ «Львівська політехніка» та з першим невідомим зайшли у приміщення відділення. Інший невідомий залишився на вулиці біля входу. Вони підійшли до столу де сиділи працівники банку, а саме дівчина і хлопець, які повідомили, що каси не працюють, і якщо вони хочуть зняти кошти то необхідно пройти у головне відділення, що по вулиці Гуцульській, 19 у м. Львові. Невідомий запропонував іти до іншого банку, а він ОСОБА_5, у свою чергу запропонував щоб той ще раз показав посвідчення про те, що він дійсно працівник міліції. Невідомий розстебнув светр і почав показувати документ, і він, ОСОБА_5 побачив на посвідченні напис «Преса». Зрозумівши, що це не працівник міліції і що його пограбували, він ОСОБА_5 почав голосно кричати, щоб хтось викликав працівників міліції. У цей час невідомий швидко вибіг на вулицю, а він ОСОБА_5 залишився чекати працівників міліції. По приїзду останніх, він розповів, що сталося. На прохання працівників міліції назвав їм свій номер мобільного телефону, який забрав у нього невідомий. Працівники міліції зв'язалися по телефону з невідомим і домовилися про зустріч, а він ОСОБА_5, при зустрічі, нібито мав віддати невідомому 500 грн. за повернення телефону. Зустріч мала відбутися біля Костелу по вулиці Городоцькій у м. Львові об 18 год. 30 хв. Прибувши за вказаною адресою він нікого не зустрів. Невідомий відтелефонував йому та сказав, щоб їхати до мотозаводу, що по вулиці Городоцькій. Приїхавши туди з працівниками міліції, вони прочекали близько півтори години, але нікого не дочекалися. Невідомий знову передзвонив на мобільний телефон, що йому, ОСОБА_5, дали працівники міліції, та запропонував проїхати на вулицю Сахарова у кафе «Флешка» біля гуртожитку у м. Львові. Він, ОСОБА_5, разом з працівниками міліції направилися за вказаною адресою. Прибувши на місце він зайшов у кафе, але там не було невідомого. Під час очікування він неодноразово телефонував невідомому, який запевняв, що уже підїзжає, а пізніше повідомив, що підійде білява дівчина і принесе телефон. Він прочекав до 23 год. 00 хв., однак до нього ніхто і не підійшов, у зв'язку з чим, він покинув кафе, а на наступний день тобто 30.03.2010 року написав заяву про своє пограбування.
В результаті вказаних вище дій ОСОБА_4 і ще одного невідомого, які він вважає як відкрите викрадення у нього особистого майна, а саме: грошових коштів на суму 355 ( триста п'ятдесят п'ять) грн.; мобільного телефону марки «Нокія Е-51» вартістю 1400 (одна тисяча чотириста) грн. з сім картою оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 30 (тридцять) грн. на рахунку якої було 40 (сорок) грн.; кредитної картки «Промінвестбанку» на рахунку якої коштів не було та яка не становить для нього матеріальної цінності; студентського квитка студента НУ «Львівська політехніка» виданого на його, ОСОБА_5, імя. Йому завдана матеріальна шкода на загальну суму, що становить 1825 ( одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.) (т. 1 ас. 8-9; 19 -20; 82 -83; 92 -93).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого, ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4, як особу, що 29 березня 2010 року близько 15 год. 00 хв. по вулиці Ст. Бандери ще з однією особою відкрито викрали у нього особисте майно (т.1 ас. 42).
Протоколом пред'явлення предметів для впізнання, згідно якого, ОСОБА_5 впевнено упізнав светр у який був одягнений 29.03.2010 року ОСОБА_4 та постановою про визнання речового доказу і протоколом його огляду (т 1 ас. 91; 112 - 113).
Протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_5 . підтвердив раніше дані ним покази, а ОСОБА_4 погодився частково, разом з тим доповнивши, що після того як він вибіг з приміщення відділення банку зустрівся із своїм новим знайомим, що чекав його при вході, віддав йому викрадений телефон, а гроші в сумі 355 гривень поділили між собою пополам (т.1 ас. 46 -49).
Протоколом відтворення обстановки та обставин події, відповідно до якого, ОСОБА_5, відтворив обставини, що мали місце 29.03.2010 року близько 15 год. 00 хв., давши пояснення, що відповідають вищенаведеним (т.1 ас. 84 - 90 )
Дані покази потерпілий ОСОБА_5 підтвердив під час допиту в судовому засіданні, категорично заявивши, що чітко впізнав особу яка ще з однією особою пограбували його 29.03.2010 року, і цією особою є підсудний ОСОБА_4
Дані покази, як і покази на досудовому слідстві, перевірені судом на відповідність іншим зібраним доказам, які у своїй сукупності відтворюють фактичні обставини справи щодо місця та часу інкримінованих у вину ОСОБА_4 подій та не викликають сумніву ( т. 2 ас. 162-164; 221).
Вина ОСОБА_4 в інкримінованих йому злочинах також підтверджується показами самого підсудного даними на досудовому слідстві, а саме протоколом допиту від 10.01 2011 року, згідно з яким він підтвердив обставини подій, що відбувалися за його та потерпілого участю 29.03.2010 року по вулиці Ст. Бандери у м. Львові (т.1 ас. 41 -45).
Протоколом очної ставки ОСОБА_4 з потерпілим ОСОБА_8, в ході якої ОСОБА_4 не заперечував фактичних обставин справи вказаних ОСОБА_8 , а навпаки доповнив їх, зазначивши, що викрадений телефон передав своєму знайомому з яким був у цей день, а грошові кошти розділили між собою та потратив на задоволення власних потреб (т.1 ас. 46 -49).
Явкою з повинною, де ОСОБА_4 визнав факт заволодіння зазначеним вище майном потерпілого ( т. 1 ас. 53).
Що стосується тверджень підсудного ОСОБА_4 про дачу ним таких показів та написання явки з повинною під тиском працівників міліції, а також його тверджень під час судового розгляду справи та під час виступу з останнім словом, де він покликається на грубі порушення процесуальних норм при розслідуванні кримінальної справи, то суд відхиляє такі, оскільки, вони частково спростовані постановою про відмову у порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції від 25 лютого 2011 року, яка не скасована ( т. 1 ас. 252-253), постановою Франківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2011 року ( т.1 ас. 143) та на порушення, на які вказує підсудний, суд реагував окремими постановами (т. 2 ас. 83). Разом з цим, вказані порушення не вплинули на загальні результати досудового слідства, не спростовують вини підсудного, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Львівської області (т. 2 ас. 128 -132; 180 -181). Крім цього, всі докази здобуті досудовим слідством були предметом перевірки та дослідження у суді.
Вина підсудного хоч і не підтверджується показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 даними на досудовому слідстві та перевіреними судом під час їх допиту в суді, а також оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_11 ( т. 1 ас. 24 -25), разом з тим і не спростовують подій, що мали місце 29.03.2010 близько 15 год. 00 хв. за в районі будинків №11 по вулиці Антоновича та будинку № 29 по вулиці Ст. Бандери у м. Львові за участю ОСОБА_4, невстановленої слідством особи та потерпілого ОСОБА_5 ( т. 1 ас. 21 - 22, 24 -25, 24,26).
При цьому, суд відхиляє покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 даних ними в судовому засіданні щодо невідповідності їх показів даних на досудовому слідстві, оскільки вони протирічать сукупності матеріалів справи, обставинам встановлених досудовим слідством, які перевірені судом і не викликають в суду ніякого сумніву. В той же час, покази вказаних свідків, даних на досудовому слідстві, суд кладе в основу вироку, оскільки такі співставляються з іншими матеріалами справи у тому числі й покази свідка ОСОБА_10, в частині того, що 29.03.2010 року ОСОБА_4 був одягнений в чорний светр ( т. 1 ас. 26).
Що стосується заперечень свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про невідповідність змісту показів викладених у протоколах допиту тим, що вони давали на досудовому слідстві, суд відхиляє, оскільки такі підтвердили виконані в них записи та підписи в судовому засіданні ( т. 1 ас. 19 -26).
Фактичні обставини та вина підсудного ОСОБА_4 не заперечується також заявою його захисника ОСОБА_2, поданою в судовому засіданні, яка підтримана самим підсудним та згідно якої, захисник вважає, « … що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не встановлено, але існує, на її думку, винуватість у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України, через те, що він не привласнював жодних матеріальних цінностей, але лише завдав шкоди потерпілому. Під час досудового слідства розмір шкоди був встановлений лише зі слів потерпілого. Судові експертизи не проводились. Таким чином розмір шкоди експертом не встановлений. Виходячи з вищенаведеного, прошу кваліфікувати даний злочин за ч. 1 ст. 192 КК України..». Таку позицію як захист, так і підсудний підтримали іншою заявою згідно з якою, « … враховуючи попередню заяву про перекваліфікацію, враховуючи мало значущість злочинного діяння скоєного моїм підзахисним, ОСОБА_4, прошу …» ( т. 2 ас. 61 -62).
Отже, виходячи із вказаних заяв, підсудним та його захисником не заперечуються фактичні обставини справи, а це дає суду додаткову підставу для визнання показів підсудного даних на досудовому слідстві такими, що відповідають дійсності.
Вина підсудного в інкримінованих злочинах підтверджується й іншими доказами, здобутими судовим слідством, а саме відповіддю «Приватбанку» № 30.1.0.0/2-201210829/1912 від 24.10.2012 року, із змісту якої вбачається, що у потерпілого ОСОБА_5 дійсно були наявні 2 банківські картки по одній з яких, 29.03.2010 року була активність, що також підтверджується роздруківкою ( т. 2 ас. 202 - 204).
Факт подій , що мали місце 29.03.2010 року в приміщенні відділення «Приватбанку» за адресою м. Львів, вул.. Ст. Бандери , 29 підтверджується також показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який повідомив, що станом на березень 2010 року працював у відділенні № 1 «Приватбанку» за адресою: м. Львів, вул. Ст. Бандери, 29. Пригадує ситуацію, що забіг хлопець у банк і крикнув «викличте міліцію, в мене вимагають гроші». Він викликав міліцію, оскільки побачив, що позаду нього стоїть хлопець. Ці події могли відбутися 29.03.2010 року.
На підставі досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи, об'єктивність та повнота яких у суду не викликає сумніву, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) за попередньою змовою у групі осіб, повторно; самовільне присвоєння звання службової особи , поєднане із вчиненням суспільно небезпечного діяння; незаконне заволодіння важливим особистим документом - студентським квитком ОСОБА_5 та кваліфікує ці його дії за ч. 2 ст. 186, ст.. 353 КК України ( в редакції Закону від 21.12. 2010 року) та ч. 3 ст. 357 КК України.
Призначаючи підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчинених злочинів, особу підсудного , який раніше судимий та не відбувши призначеного покарання за попереднім вироком, вчинив нові злочини, його посередні характеристики з слідчого ізолятора та місця праці.
Суд також приймає до уваги, що підсудний лікувався стаціонарно у комунальному закладі «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» та згідно висновку експертизи № 369 від 12 червня 2013 року, ОСОБА_4 на даний час психічним захворюванням не страждає, виявляє глибокий емоційно - нестабільний розлад особистості, пограничний тип. Наявні у нього психічні порушення не досягають рівня психічної хвороби чи недоумства і не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Може постати перед судом (т 1 ас. 119 - 120; 134 -136; т. 3 ас. 21 - 23). Суд враховує, що на утриманні підсудного малолітня дитина.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного , судом не встановлено.
З урахуванням особи винного, суд приходить до висновку, що покарання підсудному ОСОБА_4 слід призначити в межах санкції статей за якими інкриміновано злочини у вигляді позбавлення волі шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Відповідно до ст. 71 КК України, до міри покарання за даним вироком підлягає приєднанню не відбута частина за вироком Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2004 року.
Речовий доказ по справі - чоловічий светр чорного кольору , що по квитанції № 002723 від 13 січня 2010 року зберігається у Франківському РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, після набрання вироком законної сили підлягає поверненню засудженому ОСОБА_4 (ас. т.1 ас.114).
Цивільний позов по справі не заявлявся, судові витрати відсутні.
З урахуванням особи підсудного, відсутності у нього постійного місця проживання та тяжкості вчинених злочинів, суд приходить до висновку, що до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд слід змінити на тримання під вартою, після вважати скасованим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 70, 71 КК України, ст.ст. 321 - 324, 327, 332-337 КПК України,-
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (пять) років позбавлення волі
Його ж визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 353 КК України ( в редакції Закону від 21.12.2010 року) та призначити покарання у вигляді 2 (двох) місяців арешту.
Його ж визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України та призначити покарання у вигляді 3( трьох) місяців арешту.
На підставі ст.. 70 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_4 за даним вироком призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 (пять) років.
До призначеної міри покарання за даним вироком, на підставі ст. 71 КК України часатково приєднати не відбуту частину покарання призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2004 року визначивши остаточну міру покарання у вигляді 5 (пяти) років 6 (шести) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання за даним вироком підсудному рахувати з 11 січня 2011 року із врахування, що по даній справі він утримувався під вартою з 11 січня 2011 року по 06 березня 2012 року і на час постановлення вироку сукупний строк утримання складає 13 (тринадцять ) місяців 26 (двадцять шість ) днів, які рахувати відбутим строком (т.1 ас. 62, т.2 ас.119 -120).
Судові витрати у справі відсутні.
Речовий доказ по справі - чоловічий светр чорного кольору , що по квитанції № 002723 від 13 січня 2010 року зберігається у Франківському РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, після набрання вироком законної сили повернути засудженому ОСОБА_4 (ас. т.1 ас.114).
Контроль виконання вироку в частині повернення речового доказу покласти на начальника Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області.
До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу - з підписки про невиїзд змінити на тримання під вартою після вважати скасованою.
Засудженого взяти під варту в залі суду.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом 15 днів з моменту його проголошення, засудженим з моменту отримання копії вироку. Оскарження вироку не зупиняє його виконання в частині обрання міри запобіжного заходу.
Суддя В. Кузь