465/7797/13-ц
2/465/2996/13
Іменем України
22.10.2013 року Франківський районний суд м.Львова
в складі:
головуючого судді- Лозинського Б.М.
при секретарі- Куп'як В.М.
з участю позивача- ОСОБА_1
представника відповідача- Титаренко Ю.В.
прокурора- Гончар Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», з участю третьої особи на стороні відповідача- Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні,-
Позивач звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача Державного підприємства «Львівський науковий-дослідний радіотехнічний інститут» середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати з 01.05.2012 року, виходячи з розміру середньої зарплати 1667, 48 грн. за місяць.
В обґрунтуванні своїх вимог покликається на те, що з 02.08.1976 року по 17.04.2012 року вона працювала на посаді старшого диспетчера ДП «Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту». 17.04.2012 року відповідно до наказу №61-к її було звільнено з посади на підставі ст.38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності. Однак всупереч діючому законодавству з нею не проведено повного розрахунку в день звільнення, у зв'язку з чим за її заявою Франківським районним судом 25.05.2012 р. видано судовий наказ про стягнення на її користь заборгованості по невиплаченій заробітній платі. За даним наказом відкрито виконавче провадження. Окрім цього, 10.06.2013 року Франківським районним судом м. Львова було винесено судовий наказ про стягнення Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» суми заборгованості по заробітній платі на суму 1667,48 грн. У зв'язку з цим просить стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати щомісячно за період з 01.05.2012 року, виходячи з розміру середньої зарплати 1667, 48 грн. за місяць по день винесення рішення по справі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю дала пояснення аналогічні вищевикладеному, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив та доводив відсутність вини підприємства, пояснивши, що в обсязі робіт ДП ЛНДРТІ державні замовлення складають 80-90% і відсутність запланованого, згідно договорів та державних контрактів, як авансового так і остаточного фінансування зазначених робіт з боку держави унеможливлює стабільну фінансово-господарську діяльність і утворює значну дебіторську заборгованість- понад 8 млн. грн. та заборгованості по заробітній платі. Такий стан призвів до того, що ВДВС періодично накладались арешти на розрахункові рахунки підприємства, що можна було б спрямувати на виплату заробітної плати, списувались з рахунків підприємства державною виконавчою службою. На момент звільнення ОСОБА_1 було накладено арешт на все майно та рахунки підприємства, що підтверджується довідкою та долученим наказом до матеріалів справи. Тому з цього часу рахунками та майном підприємства розпоряджається Виконавча служба, а не керівник підприємства і вина підприємства відсутня.
Крім того, після звернення до виконання судових наказів про стягнення заборгованості по заробітній платі виплата даних коштів регулюється Законом України «Про виконавче провадження» на підставі рішень державного виконавця.
Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що з матеріалів справи вбачається, що позивач працював на Підприємстві та на момент звільнення і по даний час Підприємство не погасило перед позивачем наявну заборгованість з виплати заробітної плати. Оскільки, перед позивачем на момент звільнення існувала лише заборгованість з виплати заробітної плати то з аналізу вищевказаних норм Кодексу законів про працю України слід дійти до висновку, що підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення середнього заробітку стало не проведення повного розрахунку по виплаті заборгованості з заробітної плати на момент звільнення. У своїй позовній заяві позивач також вказує, що після звільнення звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Підприємства на його користь нарахованої, але не виплаченої заборгованості з заробітної плати. Дану заяву судом задоволено та видано судовий наказ, який позивач направив у органи державної виконавчої служби. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення на користь позивача заборгованості з заробітної плати (дані обставини не заперечуються позивачем та підтверджуються копією наказу і постановою про відкриття виконавчого провадження, що наявні у матеріалах справи). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. З моменту видачі судом наказу про стягнення на користь позивача з Підприємства нарахованої, але не виплаченої заробітної плати судом уже захищено законне право позивача на оплату праці, а виконання даного рішення законодавством покладено на органи державної виконавчої служби України.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за період з моменту видачі судового наказу про стягнення заробітної плати по час фактичного розгляду справи є безпідставними, оскільки відсутня така необхідна підстава відповідальності Підприємства, що передбачена ст. 117 КЗпП України як вина . Просить в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ДП-«Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», та з 17.04.2012 року на підставі наказу №61-К була звільнення з роботи у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності /а.с.5/.
Відповідно до вимог ст.116 КзпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок.
З пояснень сторін вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 виплата всіх належних їй сум проведена не була, однак Франківським районним судом м. Львова за заявою позивачки було видано судові накази від 25.05.2012 року №2н/1326/795/2012 про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 14871,93 грн. та від 10.06.2013 року №2/465/2460/13 про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1667,48 грн.
В силу положень ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Таким чином, слід стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток із затримкою розрахунку при звільненні у сумі 2090,35 грн.
Згідно з вимогами ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим, відповідно до положень ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про належних розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. З вищенаведеного випливає, що розмір відшкодування за час затримки розрахунку визначається а день вирішення спору по суті, а спір був вирішений по сіті 25.05.2012 року- в день видачі Франківським районним судом м. Львова судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» в користь ОСОБА_1
Згідно з довідки №439 виданою Державним підприємством «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»/а.с.3/,середньомісячний заробіток ОСОБА_1, з врахування всіх утримань, становить 1667, 48 грн.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 було видано 17.04.2012 року,а судовий наказ про стягнення заборгованості по заробітній платі винесено 25.05.2012 року, тобто через 25 робочих днів належиться сума у розмірі 2090, 35 грн.
Крім того, в силу вимог ст.88 ЦПК України з відповідач слід стягнути судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, ЦПК України, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -
вирішив:
Прозов задоволити частково.
Стягути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» в користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні в сумі 2090,35 грн.
Стягнути з Державним підприємством «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» ЄДРПОУ 14311429 в користь держави судовий збір в сумі 229 грн.40 коп.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Львівської області через районний суд.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Суддя Франківського
районного суду м. Львова: Лозинський Б.М.