79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.12.06 Справа№ 3/344-9/327
за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» м. Миколаїв Львівської області
до відповідача: Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, Львівської області
3-тя особа 1- Виконавчий комітет Миколаївської міської ради
3-тя особа 2 - Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області
про визнання незаконними та нечинними рішень сесії Миколаївської міської ради від 22.09.06 року № 64/3 та від 28.09.2006 року № 70
Суддя Довга О. І.
Секретарі Скремета О.О.
Представники:
Від позивача: Пономарьова А.Л. -п/к.
Від відповідача: Грицай Я.П. -заступник міського голови Миколаївської міської ради, член виконавчого комітету та голова робочої групи по вивченні формування тарифів на комунальні послуги
3-тя особа 1 -не з'явились
3-тя особа 2 -Миколайська Г.І. -головний спеціаліст Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області
В зв'язку із закінченням повноважень судді Данко Л.С., розпорядженням заступника голови суду від 12.12.2006 року, справу передано для розгляду судді Довгій О.І.
Представникам роз'яснені права та обов'язки передбачені ст. ст. 49-59 КАС України, підстави та право відводу судді ст. 27 КАС України, та секретаря судового засідання ст. 29 КАС України.
Заяв та клопотань про відвід судді та секретаря судового засідання не подано. Представники подали клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.
Суть спору:
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом міського комунального підприємства «Миколаївводоканал», м. Миколаїв, Львівської області до Миколаївської міської ради , м. Миколаїв, Львівської області та в порядку ст. 53 КАС України, за ініціативою суду , до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено виконавчий комітет Миколаївської міської ради Миколаївського району, Львівської області та Державну інспекцію з контролю за цінами у Львівській області ,про визнання незаконними та нечинними рішень сесії Миколаївської міської ради від 22.09.20906 року № 64/3 і від 28.09.2006 року № 70.
В попередньому судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги повністю.
Миколаївська міська рада , м. Миколаїв, у відзиві на позов МКП «Миколаївводоканал» в адміністративній справі про визнання незаконними та нечинними рішень сесії Миколаївської міської ради від 22.09.2006 р. № 64/3 та від 28.09.2006 р. № 70 заявлений адміністративний позов визнає повністю і просить його задоволити.
Представник Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області дав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.
В ході судового розгляду спору судом встановлено:
Як вбачається з матеріалів справи 18.07.2006 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято рішення № 185 «Про впорядкування тарифів на комунальні послуги», яким для населення на послуги по водопостачанню встановлено тариф 2.44 грн. /м.кв., а на послуги по водовідведенню -2.68 грн. /м.кв. , а для інших споживачів в розмірі 4,38 грн. і 5.35 грн. відповідно.
З 05.08.2006 року дані тарифи введено в дію.
Наведені тарифи визначено з врахуванням економічно обґрунтованих витрат на виробництво вказаних послуг, що підтверджено висновком Державної інспекції по контролю за цінами у Львівській області ( акт № 000738 від 18.07.2006 року).
Рішенням сесії Миколаївської міської ради від 22.09.2006 року № 64/3 було відмінено зазначене рішення виконавчого комітету в частині, що стосується підняття тарифів на послуги водопостачання та водовідведення по МКП «Миколаївводоканал».
Рішенням сесії Миколаївської міської ради від 28.09.2006 року № 70 на заміну останнього рішення сесії відмінено рішення виконкому міськради № 185 від 18.07.2006 року стосовно тарифів на водопостачання та водовідведення для категорії населення з строком дії з 22.09.2006 року, а для категорії «інші споживачі» тарифи залишено без змін в розмірі 4,38 грн. за 1 куб. м. води та 5.35 грн. за 1 куб. м. стоків.
Таким чином, за послуги водопостачання та водовідведення для населення залишено тарифи, які існували станом на 18.07.2006 року, та які на думку позивача є економічно необґрунтованими.
Окрім наведеного, при прийнятті вищезазначених рішень сесія Миколаївської міської ради не вирішила питання щодо відшкодування з місцевого бюджету втрат позивача -МКП «Миколаївводоканал» , пов'язаних із заниженням тарифів з водопостачання та водовідведення для населення, як це передбачено Законом України « Про житлово-комунальні послуги».
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані суду докази по справі в їх сукупності, суд визнав аднімістративний позов документально обґрунтованим, та таким, який слід задоволити, виходячи з наступного:
Миколаївська міська рада як орган місцевого самоврядування, обраний для представництва інтересів територіальної громади міста, діє самостійно та через створювані нею у встановленому порядку органи, в тому числі виконавчі.
Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад створюються для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, визначених цим та іншими законами.
Таким виконавчим органом в Миколаївській міській раді є виконавчий комітет, який наділений власними (самоврядними) та делегованими повноваженнями, відмінними від повноважень самої міської ради.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів в галузі бюджету, фінансів і цін належить «встановлення в порядку і межах, визначених законодавством тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади». Зазначені повноваження щодо встановлення тарифів реалізуються шляхом прийняття регуляторних актів у формі рішень.
Регуляторний акт - це прийнятий виконавчим комітетом міської ради або виданий міським головою нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Регуляторний орган - виконавчий комітет міської ради та міський голова.
Тільки на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Можливість і порядок прийняття регуляторних актів регулюється, крім Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", ще й положеннями Законів України «Про житлово-комунальні послуги» «Про питну воду та питне водопостачання", Наказами Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики №139 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення" від 27.06.2001 р., №20 «Про затвердження Методичних рекомендацій по формуванню та встановленню тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення та Посібника з бухгалтерського обліку для підприємств комунальної галузі» від 02.02.2004р., постановами Кабінету Міністрів України №959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення» від 12.07.2006р., «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».
Як вбачається із матеріалів справи, до прийняття рішення виконавчого комітету № 185 від 18.07.2006 року , було прийнято розпорядження виконкому міської ради № 44а/01-09 «Про створення робочої групи міськвиконкому по вивченню формування тарифів на комунальні послуги» від 17.05.2006 року та розпорядження № 53/01-09 «Про введення депутатів в склад робочої групи міськвиконкому по формуванню тарифів на комунальні послуги» від 19.06.2006 року ( на підставі рішення сесії міської ради № 21 від 15.06.2006 року), № 183 «Про погодження розрахунків витрат на здійснення капітальних вкладень міськими комунальними підприємствами на 2006-2007 роки» від 20.06.2006 року з додатком розрахунку самих витрат на здійснення капітальних вкладень, які включаються відповідно, в розрахунок тарифів на послуги водопостачання та водовідведення.
Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку.
Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Видатки на відшкодування втрат підприємства, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво , відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.
Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Як передбачено Законом України « Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» проект рішення № 185 від 18.07.2006 року супроводжувався розробленим позивачем аналізом регуляторного впливу ( в матеріалах справи) , який, як вбачається з матеріалів справи , був опублікований в друкованому засобі масової інформації -місцевій газеті «Громада» та погодженим протокольно спеціально створеною робочою комісією.
На розгляд даної комісії позивачем було представлено: розрахунок скорегованого базового тарифу на послуги водопостачання та водовідведення по МКП «Миколаївводоканал» на 2006 рік, відповідно з «Порядком формування тарифів водопостачання та водовідведення»; розрахунок тарифів по водопостачанню та водовідведенню без ПДВ; розрахунок витрат на збут 2006 р.; розрахунок адміністративних витрат в рік ; розрахунок загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат на рік; розрахунок інших прямих витрат в рік; розрахунок податку на прісні водні ресурси на 2006 рік ; розрахунок запланованого обсягу реалізації на 2006 рік; розшифровки № 1, № 2 фонду оплати праці по каналізаційній і водопровідній ділянці на 2006 рік ; план по праці на 2006 рік; дані про фонд оплати праці в собівартості водоканалізаціних послуг ; розрахунок планової вартості використання електроенергії на послуги водопостачання та водовідведення; розрахунок окремих прямих матеріальних витрат на рік; розрахунок комунального податку на 2006 рік; розрахунок вартості покупної води по с. Липівка на 2006 рік.
Окрім наведеного, позивачем представлено суду акт № 000738 від 18.07.2006 року Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області ,по факту перевірки згідно депутатського звернення від 10.07.2006 року та п. 13 плану роботи на П півріччя 2006 року правильності формування та застосування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення у МКП «Миколаївводоканал».
Актом встановлено: порушень у формуванні вищевказаних тарифів не встановлено.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
- Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
- Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
- Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ( у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймається на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільськими, селищними, міським головою, головою районної у місті ради.
- У разі незгоди сільського, селищного , міського голови з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.
- Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законом України визнаються незаконними в судовому порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв документально і нормативно обґрунтоване рішення, яким встановив тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності», ЗУ « Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови КМ України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін ( тарифів)», ст.ст. 99,100,153-154,163 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати незаконними та нечинними рішення сесії Миколаївської міської ради від 22.09.2006 року № 64/№ «Про розгляд депутатського запиту п. Романюк щодо відміни рішення виконкому Миколаївської міської ради № 185 від 18.07.2006 року « та від 28.09.2006 року № 70 «Про внесення змін в рішення № 64/3 від 22.09.2006 року».
3. Зобов'язати відповідача -Миколаївську міську раду опублікувати резолютивну частину даної постанови в офіційному виданні .
4. Судові витрати покласти на відповідача.
Суддя Довга О. І.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова вступає в законну силу відповідно до ст.254 КАС України, після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Главою І «Апеляційне провадження» Розділу ІV КАС України.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Довга О.І.