Справа № 2/425/631/13
Провадження № 22ц/782/4428/13
05.11. 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого - Дмитрієвої Л.Д.
Суддів: Медведєва А.М.,Лозко Ю.П.
при секретарі: Івасенко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську за апеляційну скаргу ПАТ « УкрКомунБанк» на рішення Рубіжанського міськсуду від 18.09.2013 року за позовом ПАТ «УкрКомунБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
10.07.2013 ПАТ Український комунальний банк» звернувся до суду з позовом, в обгрунтування якого вказав, що 22.11.2007 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00736/07-1235, відповідно до якого банк надав відповідачу споживчий кредит на строк до 21.11.2009р. у розмірі 25000грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24% річних та щомісячною сплатою комісійної винагороди в розмірі 1% від суми виданого кредиту. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, видавши позичальнику гроші в сумі 25000грн. Проте відповідач своїх зобов'язань за договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 08.07.2013 року виникла заборгованість у сумі 23048грн., яка складається з: суми основного боргу - 4160грн., відсотків та комісії за користування кредитом - 15930,07грн., пені - 2957,93грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у сумі 230,48грн.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 18.09.2013 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено,що 22.11.2007 року між Акціонерним банком «Укркомунбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укркомунбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00736/07-1235, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.17). За умовами зазначеного кредитного договору позивач - Банк надав відповідачу ОСОБА_1 споживчий кредит на ремонт квартири на строк до 21.11.2009 року у розмірі 25000грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 24% річних та щомісячною сплатою комісійної винагороди в розмірі 1% від суми виданого кредиту.Відповідно до п.1.1. кредитного договору позичальник зобов»язується повертати кредитні кошти згідно графіку погашення кредитної заборгованості та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки(Додаток №1) який є невід» ємною частиною даного договору (а.с.18).
18.06.2009 року між Акціонерним банком «Укркомунбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укркомунбанк», та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору №00736/07-1235 від 22.11.2007року.
В порушення умов договору та додаткової угоди №1 позичальник взяті на себе зобов'язання виконав не у повному обсязі, останній платіж по поверненню кредиту був зроблений 30.07.2009 року (а.с.З), тому станом на 08.07.2013 року виникла заборгованість у сумі 23048грн.яка складається з суми основного боргу - 4160грн., відсотків та комісії за користування кредитом 15930,07грн., пені -2957,93грн.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України)
Судом встановлено, що п.1.1.кредитного договору №00736/07-1235 від 22.11.2007р. встановлений строк виконання даного зобов'язання, а саме: до 21.11.2009 року (а.с. 17). Taким чином, позивачу з 22.11.2009 року було відомо про порушення його права.
Також встановлено, що за захистом свого порушеного права Банк звернувся в суд з позовом 10.07.2013 року.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частини першої та п'ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові .
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності (10.07.2013 року), колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстави спливу позовної давності є правильним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Зокрема, колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта про те що, ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області 31.05.2013 року про повернення позову ПАТ «Укркомунбанк» до ОСОБА_1 про стягнення, заборгованості позивачу на підставі ст..ст.122, 1 15 ЦПК України строк звернення до суду позивачем пропущен з поважних причин. Оскільки дана ухвала постановлена у травні 2013 року вже після спливу строку позовної давності, тому не може свідчити про те, що перебіг позовної давності був перерваний відповідно до ст..264 ЦК України.
Посилання апелянта, що суд не мав підстав застосовувати позовну давність з власної ініціативи є помилковим, оскільки Згідно п.7 ч.1З ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
У відповідності до пункту 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Договір про збільшення позовної давності має укладатися у письмовій формі (ст. 259 ЦК), однак такий договір сторони у справі не укладали.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції
Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України судова колегія,-
Апеляційну скаргу ПАТ «УкрКомунБанк»- відхилити.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганській області від 18.09.2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: