Головуючий суду 1 інстанції - Алейников В.І.
Доповідач - Назарова М.В.
Справа № 2-2598/12
Провадження № 22ц/782/4001/13
05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Назарової М.В.
суддів Галан Н.М., Лісіциної А.І.
при секретарі Кушнарьовій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 30 липня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення сум за договором завдатку у зв'язку з відмовою оформити договір купівлі-продажу квартири та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, -
У серпні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом в якому просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 32000 грн.; судові витрати в сумі 219,60 грн. /214,60 грн. судовий збір, 5 грн. послуги банку/; стягнути з відповідача 250 грн. на її користь за юридичні послуги. Підставами позову зазначала те, що у квітні 2012 року її чоловік та відповідач уклали домовленість про придбання подружжям ОСОБА_3 належної ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_1, за 25000 грн., 16000 грн. з яких вони віддали, а 9000 грн. домовилися віддати після 20 травня 2012 року, про що було написано розписку. Згодом відповідач збільшив ціну за квартиру та повідомив, що знайшов іншого покупця, тому відмовляється продавати їм квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік позивачки загинув. Оскільки порушення виконання зобов'язання виникло з вини відповідача як продавця і особи, що отримала завдаток і відмовилася отримати 9000 грн. решти суми, то вважає, що той винен їй повернути завдаток в подвійному розмірі.
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення збитків, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 6893,43 грн. та судові витрати 214,60 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з жовтня 2010 року після досягнення домовленості про продаж належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_1, родина ОСОБА_3 мешкала там; до квітня 2012 року ОСОБА_4 сплатив йому частками загалом 16000 грн. з належних до сплати 25000 грн., а в обумовлений тими тритижневий термін решту не доплатив. За час проживання родини ОСОБА_4 в його квартирі утворилася заборгованість по сплаті за комунальні послуги та користування житлом у сумі: електроенергія - 622,91 грн., вода - 107,43 грн., квартплата - 2693,09 грн., а всього 493,43 грн., які він просить стягнути з ОСОБА_3 Також зазначає, що у вересні 2012 р. після звільнення позивачкою його квартири з'ясувалася відсутність ванни - 1000 грн., холодильнику - 500 грн., газового балону - 50 грн., плити - 450 грн., а також згоріла електропроводка, розетки - 500 грн., і загалом сума шкоди становить 2500 грн. Тому згоден сплатити позивачці отриману ним від ОСОБА_3 суму за відрахуванням вищевказаних сум - 9106,57 грн.
Оскаржуваним рішення суду першої інстанції позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення сум за договором завдатку у зв'язку з відмовою оформити договір купівлі-продажу квартири задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, 16000 грн. за отримання авансу, витрати по сплаті судового збору у розмірі 214,60 грн.; витрати, пов'язані з оплатою юридичних послуг в сумі 250 грн., а всього 16464,60 грн.; в решті вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків відмовлено за необгрунтованістю.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, про що свідчить копія свідоцтва про одруження від 12.06.2010 року, НОМЕР_1, виданого Виконкомом Червонопартизанської міськради м. Свердловська Луганської області /а.с. 6/.
У червні 2012 року ОСОБА_4 помер, про що надається копія свідоцтва про смерть від 14.06.2012 року, НОМЕР_2 /а.с. 7/.
30.10.2012 року приватним нотаріусом Свердловського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 була заведена спадкова справа № 27/2012 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4; справа заведена за заявою дружини померлого ОСОБА_3, 1989 року народження, про прийняття спадщини, яка діяла від свого імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; інші спадкоємці не зверталися /а.с. 55-56/.
Сторони визнали в суді першої інстанції, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було досягнуто угоди про продаж об'єкту нерухомого майна, якою визначено істотні умови основного договору; об'єкт нерухомості, що має бути відчуженим - квартира АДРЕСА_1, належна відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.08.2002 року, виданого Червонопартизанським УЖКГ /а.с. 28/; ціна, за яку має бути продана квартира - 25000 грн., строк розстрочки та укладення основного договору, умови забезпечення виконання цього договору та відповідальність за його невиконання, а також зобов'язання сторін укласти в обумовлений строк основний договір на умовах, встановлених цим договором /а.с. 8, 44/.
Також судом встановлено, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної квартири не відбулося по тій причині, що одна із сторін - ОСОБА_4 загинув, не виконавши всі умови договору, не передавши 9000 грн. ОСОБА_2
Згідно із статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
На підставі викладеного суд, застосувавши до правовідносин сторін правила ст.ст. 220, 570, 635, 1216, 1222, 1261 ЦК України, дійшов висновку про те, що грошова сума в розмірі 16000 грн., яку ОСОБА_4 передав ОСОБА_2, є не завдатком, а авансом як певна грошова сума, яку боржник передає кредитору в рахунок майбутніх платежів; аванс є доказом, який посвідчує факт наявності зобов'язання, а також зараховується в рахунок майбутніх платежів; сторона, яка видала аванс, має право вимагати його повернення у випадку невиконання платежів; сторона, яка видала аванс, має право вимагати його повернення у випадку невиконання договору, а сторона, яка отримала аванс, ні за яких умов не може бути зобов'язана до його повернення у більшому розмірі.
Тому судом вирішено про стягнення 16000 грн. як авансу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5
Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи і ніким не оскаржується.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог протягом судового розгляду справи.
Стаття 1166 ЦК України, на яку посилається відповідач як на правову підставу свого зустрічного позову, регулює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленими ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Розглядаючи спір про відшкодування матеріальної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Заявляючи зустрічний позов, відповідач вказує як на несплату позивачкою ОСОБА_3 комунальних послуг, так і вартість відсутнього майна, проте не надає жодних доказів того, що позивачка мала сплачувати комунальні послуги, в якому розмірі та за який період, або ж того, що самим відповідачем вказані витрати фактично понесені та ставиться питання про їх відшкодування.
Судом першої інстанції правильно не взяті до уваги надані відповідачем відомості про вартість холодильника, стальної ванни /а.с. 29/, оскільки відсутні відомості про існування вказаних предметів в квартирі на момент заселення туди ОСОБА_3, як відсутні і відомості про пошкодження електропроводки та розеток. А також вірно не взято до уваги довідки про наявну у відповідача заборгованість за водопостачання /а.с. 32/, квартирній платі /а.с. 33/, електричній енергії /а.с. 33/, оскільки саме по собі існування вказаної заборгованості не є підставою для стягнення її з ОСОБА_3
За таких умов висновок суду про відмову у задоволенні зустрічного позову про стягнення матеріальної шкоди ґрунтується на вимогах закону.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду, які фактично є підставами зустрічного позову і яким дана належна оцінка, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів за доводами апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 30 липня 2013 року
залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: