79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.12.06 Справа№ 5/2775-19/363
За позовом: ДПІ у Франківському районі м. Львова, м. Львів
До Відповідача-1: ТзОВ медична фірма «Авіцена», м. Львів;
До Відповідача-2: ТзОВ «Багатопрофільне підприємство «Авангард»», м. Київ.
Про: визнання недійсним договору від 15.06.2005р. №19
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Вахняк О.Є.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: Чабан О.С.
Відповідача-1: Черньова Н.Й. -предст. (дов. б/№ від 18.10.2006р.);
Білецька Б. -предст. (наказ про призначення на посаду директора);
Відповідача-2: не з'явився;
Представникам Сторін, які взяли участь у справі роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України, в тому числі право заявляти відводи.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю медична фірма «Авіцена», м. Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Авангард» м.Київ про визнання недійсним договору від 15.06.2005р. №19.
Обставини справи:
Ухвалою від 19.10.2006р. судом відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у попередньому засіданні на 20.11.2006р.
20.11.2006р. розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідній ухвалі суду.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з причин, наведених у позовній заяві, та пояснив, що оскільки, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва статут ТзОВ БП «Авангард» визнано недійсним з моменту його реєстрації, та свідоцтво про реєстрацію платника податку - з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, то податкові накладні, які були виписані ТзОВ БП «Авангард», м.Київ не можуть бути використані ТзОВ МФ «Авіцена» , м.Львів в податковому обліку.
Вказане, на думку Позивача свідчить про те, що господарське зобов»язання між Відповідачами, виникнення та існування якого підтверджується податковими накладними, є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених статтею 207 Господарського кодексу України.
Представник Відповідача-1 проти позовних вимог заперечив в повному обсязі з причин, наведених у поясненні на позовну заяву.
Представник Відповідача-1 пояснив, що Договір №19 від 15.06.2005р. між ТзОВ БП «Авангард» (Продавець) та ТзОВ МФ «Авіцена» (Покупець) був укладений (Покупцем) з метою придбання товарів медичного призначення для здійснення своєї господарської діяльності, якою є торгівля товарами медичного призначення. Договір укладений відповідно до норм цивільного законодавства із зазначенням у ньому усіх істотних умов.
На виконання цього Договору Постачальник поставляв Покупцю товар на підставі розхідних накладних (копії розхідних накладних долучено до матеріалів справи).
Оплата за отриманий товар Відповідачем-1 була здійснена повністю станом на 30.09.2005р. (Акт звірки розрахунків за період з 01.07.05 по 30.09.05 долучено до матеріалів справи).
Відповідач-1 пояснив також, що при укладенні цієї угоди ним було вжито усі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, а саме, були витребували від продавця копія Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (додаються до Відзиву).
Придбаний Відповідачем-1 згідно з вищезгаданим Договором товар був реалізований бюджетним установам (лікарням). Копії видаткових накладних і довіреностей покупців на отримання товару знаходяться у справі.
Операції з продажу цього товару були відображені Відповідачем-1 в податковому обліку зі сплатою податкових зобов»язань з ПДВ та податку на прибуток.
Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоч був належним чином попереджений про час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено:
Договір №19 від 15.06.2005 р. між ТзОВ БП «Авангард» (Продавець) та ТзОВ МФ «Авіцена» (Покупець) був укладений договір №19 від 15.06.2005 р. на поставку виробів медичного призначення.
Оплату за вказаний товар проведено, а факт отримання ТзОВ МФ «Авіцена» товару підтверджується товарними накладними, які долучено до матеріалів справи.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного:
Відповідно до вимог ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
У п.11 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" визначено, що при визнанні угоди недійсною необхідно встановити: у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
При дослідженні представлених представниками Сторін доказів судом встановлено, що вимоги договору виконані в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами, що підтверджують факт отримання товару та документами, що підтверджують факт оплати за поставлену продукцію (копії платіжних доручень та банківські виписки).
В свою чергу, Позивач, вказуючи на укладення Договору №19 від 15.06.2005 р. з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, вказує, що завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета укладення угоди полягає у формуванні відповідної податкової звітності з метою заявлення до відшкодування сум податкового кредиту.
При цьому, Позивачем не заперечується факт виконання вказаної угоди сторонами.
Судом, при розгляді справи встановлено, що спірний договір укладено з метою отримання прибутку, що підтверджується фактом отримання коштів за поставлену продукцію. Також реальність та дійсність договору підтверджується фактом отримання товару та реалізації його на митній території України.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом не встановлено, що діяльність Відповідача-1 при укладенні спірної угоди була спрямована на ухилення від сплати податків та приховування від оподаткування прибутків та доходів.
Оцінюючи вищенаведені письмові та документальні докази, суд прийшов до висновку, що Позивачем не доведено умисел Відповідача-1 та завідомо суперечний інтересам держави і суспільства характер укладеного договору №19 від 15.06.2005 р. та не доведено того, що ТзОВ МФ «Авіцена», м. Львів мало на меті формування відповідної податкової звітності для заявлення до відшкодування сум податкового кредиту.
Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги необгрунтовані, не доведені матеріалами справи, і тому не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6-12, 69-71, 86, 137, 158, 159-163, 167 та п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,
суд-
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Левицька Н.Г.