79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.12.06 Справа№ 5/1858-19/361
За позовом: ПП “СМІО», м.Стрий, Львівської області;
До Відповідача: ДПІ у Стрийському районі, м.Стрий;
Про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Стрийському районі №0000682300/0 від 16.06.2006р., №0000682300/1 від 21.07.2006р. та №0000682300/2 від 11.10.2006р.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Вахняк О.Є.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: Гурин В.А. -адвокат (дов. б/№ від 27.10.2006р.);
Відповідача: Білоус А.Т., Боженко М.П.
Представникам Сторін, які взяли участь у справі, роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України, в тому числі право заявляти відводи.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ПП “Сміо», м. Стрий Львівська область до Відповідача: ДПІ у Стрийському районі, м. Стрий про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№ 0000682300/0 від 16.06.2006р., 0000682300/1 від 21.07.2006р. та 0000682300/2 від 11.10.2006р.
Обставини справи:
Ухвалою від 17.10.2006р. судом відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у попередньому засіданні на 06.11.2006р.
06.11.2006р. розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідних ухвалі суду.
Ухвалою від 23.11.2006р. судом закінчено підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.12.2006р.
Представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві, а саме:
Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000682300/0 від 16.06.2006р., №0000682300/1 від 21.07.2006р. та №0000682300/2 від 11.10.2006р. є незаконними, безпідставними та такими, що підлягають визнанню нечинними.
Позивач пояснив, що відповідно до вимог ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Оспорюваним податковим повідомленням-рішенням на нього протиправно покладено обов'язок по сплаті податку за користування землею.
Крім того, представник Позивача вказав, що Законом України “Про плату за землю» передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі, на умовах оренди.
Представник Позивача зазначив, що ПП »СМІО» являється лише власником будівлі, яка розташована на земельній ділянці і не являється ні власником, ні користувачем даної земельної ділянки.
Вказане підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Конюхівською сільською радою 13.01.2005 року.
Крім того, представник Позивача вказав на відсутність у податкового органу права на визначення меж земельної ділянки, що використовується, грошової оцінки останньої та права на здійснення розрахунку розміру податку на землю.
Зазначене, на думку Позивача, свідчить про те, що висновок перевіряючих про порушення ПП “Сміо» норм ст. 5, ст. 14, ст. 17 Закону України “Про плату за землю» є необгрунтованим, а отже, оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями Відповідача, безпідставно та всупереч наданих здійснено розрахунок податкового зобов'язання з плати за землю та неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з причин, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№12323/10/10-0 від 03.11.2006р.) та пояснив, що відповідно до вимог статті 5 Закону України “Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Представник Відповідача вказав, що оскільки використання землі в Україні є платним, а також те, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, то відсутність державного акта, яким посвідчує право власності або користування земельною ділянкою у Позивача, не може бути підставою для несплати останнім земельного податку.
Крім того, представником Відповідача надано інформацію про те, що ПП “СМІО» здає в оренду один корівник та землю під будівлями корівника в с. Колодниця Стрийського району Львівської області, а тому зобов'язаний подавати податковий розрахунок щодо справляння сплати за землю та сплачувати цей податок до бюджету.
Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено:
Державною податковою інспекцією у Стрийському районі, м. Стрий, з 03.05.2006р. по 31.05.2006р. було проведено планову виїзну перевірку ПП “СМІО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. За результатами даної перевірки було складено Акт №253/23-0/22423095.
На підставі вказаного Акту начальником ДПІ у Стрийському районі Львівської області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000682300/0 від 16.06.2006р., яким ДПІ у Стрийському районі Львівської області на підставі п.п. “б», п.п. 4.2.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. за порушення ст. ст. 5, 17, 17 Закону України “Про плату за землю», було визначено суму податкового зобов»язання в розмірі 105,46 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 грн.
В результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення рішення №0000682300/0 від 16.06.2006р, рішенням ДПІ у Стрийському районі від 18.07.2006р. №6630/10/25-012/6 залишено скаргу ПП “Сміо» без- задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішенння без змін та винесено податкове повідомлення-рішення №0000682300/1 від 21.07.2006р.
В результаті повторного оскарження податкового повідомлення рішення №0000682300/0 від 21.07.2006р., рішенням ДПА у Львівській області від 02.10.2006р. №15490/10/25-005/912 про результати розгляду повторної скарги, скаргу ПП “Сміо» залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішенння без змін та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000682300/2 від 11.10.2006р.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного:
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України- кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Статтею 5 Закону України “Про плату за землю» передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі й одержання документа, що посвідчує це право.
Відповідно до статті 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Проте Відповідачем не надано жодних доказів про наявність встановлених земельними організаціями меж земельної ділянки для Позивача у с. Колодниця Стрийського району Львівської області та про видачу Позивачу відповідних правовстановлюючих документів.
Згідно із статтею 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами.
Пунктом 1.1 статті 1 Інструкції “Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, №43, право власності на земельну ділянку та право постійного користування землею посвідчується, державним актом на право власності на земельну ділянку чи, відповідно, державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
На підставі наявних у справі доказів, судом встановлено, що ПП “СМІО» є власником будівлі по вулиці Польовій, 1 у с. Колодниця, Стрийського району, Львівської області, що посвідчується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане Конюхівською сільською радою 13.01.2005 року.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Виходячи із змісту норм даної статті Земельного кодексу, перехід права власності на будівлю не є доказом переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована дана будівля.
Таким чином, Відповідач помилково доводить наявність у Позивача права власності на земельну ділянку на тій підставі, що на земельній ділянці розташована будівля, що належить Позивачу на праві власності.
Стосовно твердження податкового органу про передачу Позивачем частини земельної ділянки за Договором оренди від 12.02.2005р., судом досліджено даний договір та встановлено, що об'єктом оренди за даним Договором є нежитлове приміщення, яке, відповідно до Свідоцтва, про право власності від 13.01.2005р., належить Позивачу. Питання передачі в користування земельної ділянки, даним Договором не врегульовано.
На підставі Акту перевірки №253/23-0/22423095, судом встановлено, що представниками податкового органу самостійно було здійснено визначення меж земельної ділянки, що використовується Позивачем та здійснено розрахунок розміру земельного податку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Закону України “Про плату за землю» передбачено ставку земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах 5-10 цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до статті 23 Закону України “Про плату за землю», грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 13 Закону України “Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, що включає дані реєстрації права власності, права користування землею і договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
Податковими органами не заперечується та обставина, що підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.
Оскільки Державний земельний кадастр не містить даних про реєстрацію за Позивачем у с. Колодниця Стрийського району Львівської області права власності чи права користування земельною ділянкою,- у Відповідача відсутні підстави для проведення розрахунку розміру земельного податку.
Крім того, відповідно до вимог п. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», до функцій державних податкових органів належить, зокрема, здійснення контролю за сплатою податків, інших платежів.
Згідно із вимогами ст.ст.1,2 Закону України “Про погашення платників податків перед державними та цільовими фондами», податковий орган, є контролюючим державним органом, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Статтею 27 Закону України “Про плату за землю» органам державної податкової служби надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення та справляння земельного податку.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства, податкові органи наділені виключним правом здійснювати контроль за сплатою земельного податку і не вправі здійснювати розрахунок розміру земельного податку.
Відповідно до вимог статті 14 Закону України “Про плату за землю», платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку, станом на 01 січня.
Оцінюючи вищенаведені письмові докази, суд прийшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №0000682300/0 від 16.06.2006р., № 0000682300/1 від 21.07.2006р. та №0000682300/2 від 11.10.2006р. суперечать вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання їх нечинними та скасуванню.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, за згодою сторін, покласти на Позивача.
Керуючись статтями 6-12, 69-71, 86, 137, 158, 159-163, 167 та п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,
суд-
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Податкові повідомлення - рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області №0000682300/0 від 16.06.2006р., №0000682300/1 від 21.07.2006р. та №0000682300/2 від 11.10.2006р. визнати нечинними та скасувати.
3. Судові витрати покласти на Позивача.
Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Левицька Н.Г.