79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.11.06 Справа№ 5/1626-19/315
За позовом ДПІ у Городоцькому районі, м.Городок Львівської області
До Відповідача-1: ТзОВ "Дністер-Агро", м. Комарно Городоцького району Львівської області
До Відповідача-2: ПП "Інтерлекс", м. Київ
Про визнання недійсним договору від 03.03.2005р.
Суддя Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання Вахняк О.Є.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: ТупісЯ.І. -ст.держ. под. інспект.(дов.№3149/10 від 19.06.2006р.)
Відповідача-1: Салдан Г.Р. -предст. (дов. від 05.10.2006р.)
Відповідача-2 не з'явився
Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 49,51 КАС України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ДПІ у Городоцькому районі, м.Городок Львівської області до ТзОВ "Дністер-Агро", м. Комарно Городоцький район Львівської області та до ПП "Інтерлекс", м. Київ про визнання недійсним договору від 03.03.2005р.
Обставини справи:
Ухвалою від 13.09.2006р. судом відкрито провадження у призначено її до розгляду у попередньому засіданні на 11.10.2006р.
11.10.2006р.,30.10.2006р. розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою від 13.11.2006р. судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник Позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі та аргументував їх наступним:
В ході проведеної перевірки було встановлено, що 03.03.2005р. між ТзОВ"Дністер-Агро" та ПП "Інтерлекс" було укладено Договір про постачання товару.
Загальна сума виконаних робіт за вищенаведеним Договором становить 200317,80грн.
Під час проведення перевірки, Позивачем було направлено запит до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва щодо надання інформації про постачальника ПП “Інтерлекс».
Згідно відповіді ДПІ у Шевченківському районі м.Києва встановлено, що ПП “Інтерлекс» не подає звітність про фінансову господарську діяльність, а ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.01.2006р. порушено провадження у справі №15/50-б про банкрутство ПП “Інте» ( відповідно до статуту ПП “Інте» являється правонаступником ПП “Інтерлекс»).
Представник Відповідача-1 в судове засідання з»явився, подав заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що виконання угоди Постачальником було здійснено 29.06.2005р. та 30.06.2005р. про що свідчать видаткові накладні №РНб-00237 та №РНб-00252.
Оплату отриманого товару у відповідності до ст.7 Угоди проведено згідно платіжного доручення №514 від 29.06.2005р. та платіжного доручення №524 від 04.07.2005р.
На час укладання угоди, тобто становм на 03.03.2005р. ПП “Інтерлекс», як і ТзОВ “Дністер-Агро» являвся у відповідності до ст.2 Закону України» Про податок на додану вартість» платником податку на додану вартість, що давало право на виписування податкових накладних.
Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоч був належним чином попереджений про час та місце проведення судового засідання.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного:
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності угоди є недодержання в момент її вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного Кодексу, у якій містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності угоди:
- зміст угод не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє угоду, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника угоди має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- угода має бути спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.
Невиконання стороною угоди обов»язків щодо подання звітності і сплати податків не є підставою для визнання угоди недійсною.
Невиконання чи неналежне виконання однією із сторін зобов»язань, що не становлять змісту угоди, також не є підставою для визнання її недійсною. У позовній заяві Позивач стверджує, що господарське зобов»язання, яке виникло між Відповідачами, вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст.207 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що застосування норм цієї статті є неправильним, оскільки дана стаття чітко визначає, що вищезазначені наслідки визнання зобов'язання недійсним можуть застосовуватись лише у випадку, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки представником Позивача не доведено факту наявності умислу при укладенені договору .
У відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість",-датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно із ч.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",- валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Правомірністю формування валових витрат є факт отримання товару. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається оприбуткування платником податку товарів.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, всі вимоги, встановлені ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту, ТзОВ "Дністер-Агро" виконано.
Отже, головною умовою отримання права на податковий кредит є наявність податкової накладної.
Право ТзОВ "Дністер-Агро" на податковий кредит підтверджено належним чином та оформлено податковими накладними.
Згідно із вимогами ст.67 Конституції України кожен зобов язании сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума ПДВ Відповідачем-2 включена до ціни товару, є податковим зобов"язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги необгрунтованими, не доведеними матеріалами справи, і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6-12, 69-71, 86, 137, 158, 159-163, 167 та п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд-
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Левицька Н.Г.