79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.10.06 Справа№ 2/1188-22/309а
За позовом
Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, м.Львів
до відповідача
Відкритого акціонерного товариства “Львівське АТП-14630», м.Львів
про
Стягнення заборгованості в сумі 7998,36 грн.
Суддя Желік М.Б.
Представники :
Від позивача
Грицак О.О.- доручення №2010 від 30.12.2005 року, Миколайська Г.І. -доручення №04-718 від 26.04.2006 року
Від відповідача
Мудрак Р.Б. -доручення №01 від 28.08.2006 року
Розглядається адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, м.Львів, до Відкритого акціонерного товариства "Львівська автотранспортне підприємство - 14630", м.Львів, про стягнення 7998,36 грн.
Ухвалою суду від 28.08.2006 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.09.2006 року. В порядку ст.150 КАС України розгляд справи відкладено до 10.10.2006р.. 10.10.2006р. на підставі ст. 153 КАС України в судовому засіданні оголошена перерва до 17.10.2006р.
У відповідності до ч. 4 ст. 11 КАС України, судом вживались заходи для встановлення всіх обставин справи, виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України.
В судове засідання представники позивача з'явилися, позов підтримали, наполягли на задоволенні позовних вимог. Ствердили, зокрема, що за результатами перевірки виявлено порушення відповідачем державної дисципліни цін - завищення тарифів на проїзд у автобусах, внаслідок чого відповідач отримав необгрунтовану виручку в сумі 2666,12 грн.. До відповідача було застосовано економічну санкцію в сумі 7998,36 грн., однак, відповідач добровільно цю суму не сплатив.
Представник відповідача з'явився, проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Ствердив, зокрема, що висновки позивача не обгрунтовані, не підтверджуються актом. Зазначив, що тариф в сумі 60 коп. був помилково надрукований і не застосовувався. Просить в позові відмовити.
Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
За результатами перевірки порядку формування та застосування тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні в ВАТ "Львівське АТП-14630" позивачем складено акт №000310 від 04.05.2006 р., яким встановлено завищення тарифів на проїзд та отримання необгрунтованої виручки. Зазначений акт підписаний представниками відповідача без зауважень. Цією обставиною, а також матеріалами справи, зокрема, наказом відповідача №76 від 11.08.2005 р., таблицею тарифів, доведеною до відома населення відповідно до п. 2 наказу, квитково-касовими листами підтверджуються висновки, зроблені позивачем в акті перевірки. Твердження про помилкове вдрукування у таблицю тарифів тарифу за проїзд до 1 км в сумі 0,60 грн., фактичне незастосування тарифів, не доведене суду у встановленому порядку належними доказами.
На підставі зазначеного акту, позивачем винесені рішення про застосування щодо відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №64 від 23.05.2006 р. на суму 767,79 грн.; №66 від 24.05.2006 р. на суму 7230,57 грн.. Зазначені рішення відповідачем не оскаржувались, доказів зворотнього суду не надано.
Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. №298/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 р. за №1047/6238 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами", затверджено відповідну інструкцію, згідно із п. п. 1.3., 1.4. якої необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю. Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Згідно із п. 3.1. Інструкції, Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. Відповідно до п. 3.6., у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення. Однак, законодавство не звільняє відповідача від виконання рішення у випадку недотримання позивачем зазначеного строку, чим спростовуються заперечення відповідача.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи наведене, суд, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення. Судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство - 14630" (м. Львів, вул. Городницька, 47) в дохід держбюджету Шевченківського району міста Львова на р/р 31118106600007 в УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22389441, код 23030300, - 7998,36 грн..
3. Стягнути з ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство - 14630" (м. Львів, вул. Городницька, 47) в доход державного бюджету 7,99 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст.254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Желік М.Б.