79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.12.06 Справа№ 2/1018-22/215а
за позовною заявою: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів
до відповідача: Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Рівне
про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії -рішення від 19.05.2006р. № 2159 в частині донарахування 21053,20 грн.
Суддя М.Желік
при секретарі О.Дімітровій
Представники:
Від позивача - Завалишин Ю.О. - юрисконсульт.
Від відповідача -Гридіна Н.В. - завідуюча юридичним відділом
Суть спору: Розглядається адміністративний позов Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Рівне про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії -рішення від 19.05.2006р. № 2159 в частині донарахування 21053,20 грн.
Ухвалою від 29.06.2006р. відкрито провадженняу справі та призначено розгляд справи на 20.07.2006р. Розгляд справи відкладено до 15.08.2006р., до 19.10.2006р., 07.11.2006р. та до 30.11.2006р. 30.11.2006р. в судовому засіданні оголошена перерва до 04.12.2006р.
В порядку ст.167 КАС України постанова виготовлена в повному обсязі 14.12.2006р.
Представникам роз'яснено їх права, згідно зі ст.ст.49, 51 КАС України. У відповідності до ст.71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених в позовній заяві. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що упродовж 2005р. Рівненська дистанція водопостачання - відокремлений підрозділ позивача, видало своїм працівникам квитки для безкоштовного проїзду на суму 20263,00грн. Відповідач, посилаючись на п.п.2.2.10 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5 (далі-Інструкція), включив вартість цих квитків до фонду оплати праці, донарахував страхові внески на суму 790,20 грн. та, на підставі п.4 ч.1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» № 2240 (далі -Закон № 2240), застосував штрафну санкцію в сумі 20263,00грн. Позивач вважає, що ця Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази для нарахування внесків до фондів загальнообов»язкового державного соціального страхування, що надання безкоштовного проїзду залізничним транспортом працівникам залізниці є додатковим благом, яке згідно із п.4.2.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 (далі -Закон № 889 ) включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу, а базою для нарахування внесків до фондів є заробітна плата платника цього податку.
Окрім того, позивач, як на додатковий доказ своїх вимог, посилається на п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат, а згідно із постановою КМУ від 21.02.2001р. № 160 «Про реалізацію частини 2 та 3 ст.16 Закону України «Про залізничний транспорт», витрати підприємств залізничного транспорту, пов»язані з безоплатним проїздом працівників та членів їх сімей, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Відповідач у запереченні на позовну заяву від 13.07.2006р. та додаткових поясненнях по суті спору від 29.11.2006р. проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що згідно із п.1.2 ч.1 ст.21 Закону №2240 та абз. 2, 5 п.1 ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов»язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001р. № 2213 (далі -Закон № 2213), страхові внески нараховуються у відсотках від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати , в т.ч. у натуральній формі, які визначаються згідно із нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно Закону України « Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108 (далі -Закон № 108) та підлягають оподаткуванню відповідно до Закону № 889
Перевіркою Рівненської дистанції водопостачання відокремленого підрозділу без права юридичної особи Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», проведеною виконавчою дирекцією Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, встановлено, зокрема, що за період з 01.01.2005р. по 01.04.2006р. до фонду оплати праці не віднесені витрати в сумі 20263,00 грн., пов»язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, у зв»язку з чим донараховані страхові внески в сумі 790,00 грн. За результатами перевірки складено акт № 0809 від 06.05.2006р., на підставі якого прийняте рішення № 2159 від 19.05.2006р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальообов»язкове державне соціальне страхування, яким, зокрема, на підставі ст.ст.21,23, 28, 30 Закону № 2240 донараховано страхові внески на суму 790,20 грн. та нараховано штрафну санкцію в сумі 20263,00 грн. за виявлені порушення п.п. 2,3,4 п.2 ст.27, п.1 ст.35, ст.37 Закону № 2240 та ст.ст. 1,2 Закону №2213.
В силу ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов»язкового державного соціального страхування» № 2213, розмір внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням для роботодавців встановлений у розмірі 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати , в т.ч. в натуральній формі, які визначаються згідно із нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно Закону України «Про оплату праці» та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до п.п1.п.1 ст.21 Закону № 2240 розмір страхових внесків на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у відсотках, в т ч. для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Отже, зазначені норми встановлюють розмір внесків, виходячи із сум фактичних витрат на оплату праці.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові. Статтею 2 зазначеного Закону визначена структура заробітної плати, де встановлено, що:
- основна заробітна плата -це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії, за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Статтею 16 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено право працівників залізничного транспорту загального користування та членів їх сімей на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 160 «Про реалізацію частини другої та третьої ст.16 Закону України «Про залізничний транспорт», витрати підприємств залізничного транспорту, пов»язані з безоплатним проїздом працівників та членів їх сімей, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Отже, право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право на який зберігається відповідно до ст.16 Закону України «Про залізничний транспорт» за працівниками, які були переведені на іншу роботу внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання або якщо вони вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком.
Відтак, фактичні витрати підприємства на забезпечення такого соціального захисту працівників, не є фактичними витратами на оплату праці.
Крім того, суд вважає, що посилання відповідача в акті перевірки № 0556 на п.2.2.10 згаданої вище Інструкції зі статистики заробітної плати, як на підставу необхідності віднесення вартості квитків на безкоштовний проїзд до фонду оплати праці, є неправомірним, оскільки згідно із п.1.1 Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об»єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов»язкового державного соціального страхування.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту статтею16 Закону України «Про залізничний транспорт».
Згідно зі ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають до задоволення.
Керуючисьст.ст.49,51,122-124,126,127,130,135,138,139,143,150-154,158-164,п.п.3,6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.05.2006р. № 2159 «Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальообов»язкове державне соціальне страхування» в частині донарахування страхових внесків на суму 790,20 грн. та нарахування штрафної санкції на суму 20263,00 грн.
3. Стягнути з Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м.Рівне, вул.Кавказька,2) на користь Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» (м.Львів, вул.Гоголя,1) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Желік М.Б.