Справа №: 22-ц/191/1223/13Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.
"06" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіКустової І.В.
СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,
При секретаріМартиненко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_6 про стягнення витрат на навчання, за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 24 липня 2013 року,
У квітні 2013 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення витрат на навчання останнього.
Позов мотивований тим, що 01 вересня 2007 року між сторонами укладений Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Після закінчення навчального закладу, відповідача, на підставі наказу №294 о/с від 19 червня 2010 року було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби. Наказом ГУ МВС України в АР Крим № 272 о/с від 08 липня 2011 року ОСОБА_6 було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Позивач просить стягнути витрати на навчання відповідача у розмірі 36467, 19 грн. на підставі пункту 2.3.6 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 24 липня 2013 року провадження у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_6 про стягнення витрат на навчання закрито; позивачу роз'яснено його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі на цю ухвалу позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що спір випливає з договірних правовідносин, однією з учасників є фізична особа, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір виник з приводу стягнення витрат, пов'язаних з проходження публічної служби у міліції, а тому дійшов висновку про те, що вирішення цього спору відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
З таким висновком суду колегія суддів погодитися на може з огляду на наступне.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання
У пункті 1 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною 2 статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
З матеріалів справи вбачається, що наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ від 26 липня 2005 року № 241 о/с ОСОБА_6 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і зарахований курсантом 1-го курсу зазначеного навчального закладу (а.с. 6).
01 вересня 2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_6 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 4).
Пунктом 2.3.6 зазначеного договору передбачено обов'язок курсанта відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ.
Витягом з наказу Харківського національного університету внутрішніх справ від 19 червня 2010 року № 294 с/с підтверджується, що відповідач відрахований зі складу курсантів та відкомандирований (а.с. 7).
Відповідно до витягу з наказу Харківського національного університета внутрішніх справ від 08 липня 2011 року № 272 о/с ОСОБА_6 звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням на підставі п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 8).
Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України».
Відповідно до статті 1 вищеназваного Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах.
Згідно зі статтею 3 вказаного Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.
Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Порядку у разі відмову особи добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється в судовому порядку.
Отже, спір у справі випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються нормами ЦПК України.
Саме на цьому наполягає позивач у апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції.
Звертаючи увагу на порушення місцевим судом положень статті 205 ЦПК України, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Керченського міського суду АР Крим від 24 липня 2013 року, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі наведеного керуючись, статтею 303, пунктом 4 частини 2 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 311, пунктом 2 частини 1 статті 314 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити.
Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 24 липня 2013 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко