"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/13639/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року
у справі № 2а-9660/11/1270
за позовом : ОСОБА_4
до: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області,
Головного управління державного казначейства в Луганській області
про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ в Луганській області про визнання неправомірними дій відповідача та скасування наказів від 11 липня 2011 року № 1284 та від 31 серпня 2011 року; зобов'язання відповідача поновити його на посаді старшого слідчого відділення розслідування загально кримінальних злочинів слідчого відділу Алчевського міського відділу УМВСУ в Луганські області; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2011 року до дня поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №1284 від 11 липня 2011 «Про покарання окремих працівників міліції Алчевського МВ УМВС»; визнано протиправним та скасовано наказ по Управлінню внутрішніх справ України в Луганській області № 301 о/с від 31 серпня 2011 про звільнення майора міліції ОСОБА_4 з органів МВС за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого слідчого відділення розслідування загально кримінальних злочинів слідчого відділу Алчевського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області; зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області нарахувати та сплатити ОСОБА_4 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2011 року по час поновлення на службі виходячи з середнього розміру грошового забезпечення в сумі 3052 грн. 92 коп. (три тисячі пятдесят дві гривні 92 копійки); в решті заявлених вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року по справі № 2а-9660/11/1270 - без змін.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до УМВС України в Луганській області про поновлення на службі у повному обсязі за необґрунтованістю.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом УМВС України в Луганській області в Луганській області від 23 лютого 1994 року № 49 ОСОБА_4 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та працював на посаді старшого слідчого відділення розслідування загально кримінальних злочинів слідчого відділу Алчевського МВ УМВС України в Луганській області.
Наказом УМВС України в Луганській області від 11 липня 2011 № 1284 «Про покарання окремих працівників міліції Алчевського МВ УМВСУ» ( пункт 1) старшого слідчого відділення розслідування загально кримінальних злочинів слідчого відділу Алчевського МВ майора міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України після його виходу з лікарняного (а.с.78-79).
Наказом УМВС України в Луганській області від 31 серпня 2011 року № 301 о/с старшого слідчого відділення розслідування загально кримінальних злочинів слідчого відділу Алчевського МВ майора міліції ОСОБА_4 з органів МВС за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни (а.с. 39).
Фактичною підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі наказів з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки УМВС України в Луганській області, викладені у Висновку службового розслідування службової дисципліни старшим слідчим СВ Алчевського МВ ОСОБА_4 від 11 липня 2011 року про порушення позивачем службової дисципліни, ігнорування вимог наказів МВС України від 16 березня 2007 року № 81 та від 26 березня 2010 № 90, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника ОВС, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, а також чинного адміністративного законодавства України, що виразилось у керуванні 1 липня 2011 року транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Так, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (надалі також - «Положення № 114»).
Підпунктом «є» пункту 64 Положення № 114 визначено, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (надалі також - «Дисциплінарний статут») службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Присяга працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28грудня 1991 року № 382, зобов'язує суворо дотримуватися Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.
Пунктом 3.7 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26 березня 2010 року № 90 зобов'язано керівників органів і підрозділів внутрішніх справ вживати суворі заходи дисциплінарного впливу до працівників, які порушують Правила дорожнього руху, а стосовно працівників, які у встановленому законом порядку притягнуті до відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, - за результатами службових розслідувань вирішувати питання про їх звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту одним із видів дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, є звільнення з органів внутрішніх справ.
Так, згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з висновком службового розслідування, нарядом ДПС ДАІ спільно з працівниками інспекції по особовому складу управління кадрового забезпечення УМВСУ (ІОС УКЗ УМВСУ) під час здійснення служби з нагляду за дорожнім рухом на території м. Брянки 1 липня 2011 року приблизно о 21.25 год. виявлено обставини керування автомобілем «SKODA-OCTAVIA» у стані алкогольного сп'яніння старшим слідчим відділення розслідування загально-кримінальних злочинів слідчого відділу Алчевського МВ майором міліції ОСОБА_4.
Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного спяніння, проведеного ЛОНД від 1 липня 2011 року № 3856, за результатами огляду було встановлено перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння (а.с.64).
У зв'язку з встановленими обставинами відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення від 1 липня 2011 року (серія ВВ1 № 344067), передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Під час складання адміністративного матеріалу позивач не погодився з медичним висновком та порушенням вимог правил дорожнього руху, але був ознайомлений з місцем, датою та часом розгляду адміністративної справи. В поясненні до адміністративного протоколу ОСОБА_4 зазначив, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я 1 липня 2011 року випив 25 капель спиртової настойки «Пустирник», після чого продовжив керувати транспортним засобом.
Так, за результатами розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 27 липня 2011 року у справі №3-850/2011 було відмовлено роті ДПС з обслуговування супроводження при УДАІ УМВСУ в Луганській області у притягненні до адміністративної відповідальності позивача за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із відсутністю події адміністративного правопорушення (а.с.32). Постановою Апеляційного суду Луганської області від 9 вересня 2011 року постанова Брянківського міського суду Луганської області від 27 липня 2011 залишена без змін (а.с.33-36).
При вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності Позивача, суди виходили із того, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 344067 від 1 липня 2011 року складений о 23 год. 05 хв., на підставі висновку про результати медичного огляду (складений лікарем за №3856 о 23 год. 00 хв.), який не містить даних про спосіб встановлення перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, згідно відповіді, підписаної головним лікарем Брянківського територіального медичного об'єднання, від 25 липня 2011 року за № 1747 ОСОБА_4 був доставлений в приймальне відділення центральної міської лікарні 2 липня 2011 року о 00 год. 05 хв. та за результатами здійсненого обстеження позивача о 00 год. 10 хв. алкоголю в крові ОСОБА_4 не виявлено.
Крім того, судом встановлено, що з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за частиною 1 статті 130 КУпАП та обстеженням останнього у медичному закладі на предмет наявності алкоголю в його крові пройшов незначний час, а саме 1 година 10 хвилин, що само по собі виключає факт знаходження останнього в стані алкогольного сп'яніння на момент складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частною 1 статті 130 КУпАП.
За таких обставин, суди, вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_4 за частиною 1 статті 130 КУпАП, дійшли висновку, що діяння, яке полягало у керуванні ОСОБА_4 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, не доведено.
За правилом, визначеним частиною 4 статті 72 Кодексу адмінстратвиного судочинтва України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, який набрав законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Крім того, вказані обставини щодо відсутності діяння, яке полягало у керуванні ОСОБА_4 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінка яким надана судами попередніх інстанцій з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме пояснень свідка лікаря ОСОБА_5, журналом обліку прийому хворих (а.с. 151-153), листом Головного лікаря Брянківського територіального медичного об'єднання (а.с. 142).
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що встановлені обставини в ході розгляду справи спростовують порушення позивачем дисципліни, що фактично полягало в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а відтак, звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі пункту «є» пункту 64 Положення № 114 є безпідставним.
Крім того, з урахуванням положень статті 24 Положення № 114, відповідно до вимог якої у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік, суди дійшли юридично правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положенням чинного законодавства.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищнвикладене, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
Є.А. Усенко