"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/86978/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року
у справі № 2а-0470/9057/11
за позовом : ОСОБА_4
до: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в
Дніпропетровській області
про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання наказу начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області №91о/с від 21 червня 2011 року про звільнення з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; зобов'язання відповідача поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектора забезпечення масових заходів відділу організації охорони громадського порядку управління громадської безпеки ГУМВС України в Дніпропетровській області або рівнозначній посаді, у званні майора міліції.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково: скасовано наказ начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 91 о/с від 21 червня 2011 року в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника сектору забезпечення масових заходів відділу організації охорони громадського порядку управління громадської безпеки ГУМВС України в Дніпропетровській області. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області залишено без задоволення., а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі № 2а/0470/9057/11 - без змін.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 2 Наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 20 червня 2011 року № 1376 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УГБ ГУМВС» (а.с.8) за порушення службової дисципліни, Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, що виразилося у виїзді без погодження з керівництвом УГБ ГУ МВС за межі Дніпропетровського гарнізону, перевірці господарської діяльності без направлення на перевірку, що призвело до неділових стосунків з цивільною особою, начальника сектора забезпечення масових заходів ВООГП УГБ ГУМВС майора міліції ОСОБА_4, враховуючи дисциплінарне стягнення (наказом Головного управління від 17 травня 2011 року № 1085 оголошено догану), звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 21 червня 2011 року № 91 о/с «По особову складу» (а.с.7) позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі наказу ГУ МВС України в області від 20 червня 2011 року № 1376.
Так, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Перевіряючи дотримання відповідачем вищезазначених критеріїв під час прийняття рішень суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі наказів з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені у Висновку про результати службового розслідування за фактом порушення 17 червня 2011 року Прокуратурою м. Дніпропетровська кримінальної справи № 43119018 відносно інспектора відділу дільничних інспекторів міліції УГБ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_5 за частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України, затвердженого 20 червня 2011 року начальником ГУМВС України в Дніпропетровській області, про порушення ОСОБА_4 службової дисципліни, Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, що виразилося у виїзді без погодження з керівництвом УГБ ГУ МВС за межі Дніпропетровського гарнізону, перевірці господарської діяльності без направлення на перевірку, що призвело до неділових стосунків з цивільною особою та наявність у позивача дисциплінарного стягнення, оскільки наказом Головного управління від 17 травня 2011 року № 1085 позивачу оголошено догану.
Так, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (надалі також - «Положення № 114»).
Підпунктом «є» пункту 64 Положення № 114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (надалі також - Дисциплінарний статут ОВС») службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно з частиною 5 статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеного службового розслідування, відповідач не пропонував позивачу надати письмові пояснення перед накладенням дисциплінарного стягнення, чим фактично порушив нормативно-встановлений порядок накладання дисциплінарних стягнень.
Крім того, за правилами частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина 15 статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС).
Так, відомості, викладені у наказі від 20 червня 2011 року № 1376, про те, що позивач згідно наказу Головного управління від 17 травня 2011 року № 1085 мав дисциплінарне стягнення у вигляді догани, суперечать матеріалам справи, адже з довідки від 8 серпня 2011 року, за підписом начальника ВК УКЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с.74), слідує, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ позивач мав непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадовому відповідність, яке було накладено згідно наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19 лютого 2011 року № 363 «за порушення службової дисципліни, що призвело до втрати службового посвідчення».
В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій протягом періоду служби до позивача застосовувались також 41 заохочення, а саме: грамоти, подяки, почесні грамоти, цінні подарунки, нагрудний знак «За відзнаки в службі» 1 та 2 ступенів, пам'ятною медаллю « 10 років МВС України», медаллю «За сумлінну службу» 3 ступеню, що підтверджується витягом з особової справи позивача та трудової книжки (а.с. 16).
Так, приймаючи рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, відповідач прийняв до уваги лише той факт, що позивач на момент звільнення мав дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а також те, що позивач знову допустив порушення службової дисципліни у вигляді самовільного без відповідного дозволу залишення меж Дніпропетровського гарнізону та перевірки господарської діяльності без направлення на перевірку. В той же час, на підставі показань свідка ОСОБА_6 судом першої інстанції, в порядку визначеному статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що перевірка господарської діяльності позивачем не здійснювалась.
Накази відповідача про звільнення позивача та висновки за результатами службового розслідування не містять обгрунтувань та пояснень у зв'язку з чим відповідач вирішив застосувати до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ. Також вони не містять й інформації про врахування пом'якшуючих обставин, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації позивача, чим порушено частину 10 статті 14 Дисциплінарного статуту.
Відтак, з огляду на те, що відповідачем при застосуванні до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу не було дотримано вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, юридично правильним та обгрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав скасування наказів про звільнення і поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положенням чинного законодавства.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
Є.А. Усенко