24 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/1579/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010
у справі № 2а-1437/09/2670
за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
до Товариство з обмеженою відповідальністю „ВПФ Метапродакшн"
Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційний Центр
„Агротехнології"
про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином
Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю „ВПФ Метапродакшн", Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційний Центр „Агротехнології" про стягнення з ТОВ „ВПФ Метапродакшн" на користь ТОВ „Інноваційний центр „Агротехнології" вартість наданих товарів у розмірі 2375 грн.; стягнути з ТОВ „ІЦ „Агротехнології" на користь держави вартість наданих товарів у розмірі 2375 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.2008 між відповідачами був укладений договір шляхом обміну первинними документами про надання автотранспортних послуг, згідно умов якого виконавець мав надати автотранспортні послуги на суму з податком на додану вартість 2375 грн., а замовник прийняти та оплатити їх.
Господарська операція була відображена в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ „ІЦ „Агротехнології", та виписана податкова накладна №11 від 15.04.2008.
Позивач вважає, що відповідачі уклали зазначений договір з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, направленої на неправомірне заволодіння майном держави та мінімізацію податкових зобов'язань, також є нікчемними, що є підставою для застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 року визнано недійсними установчі документи ТОВ „ВПФ Метапродакшн" з моменту їх реєстрації, визнано недійсною реєстрацію підприємства, як платника податку на додану вартість.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, суд обґрунтовано виходив з того, що правочин, укладений між відповідачами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
При цьому встановлено, що за спірною угодою контрагент виконав повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу ТОВ „ІЦ „Агротехнології", проведено повний розрахунок за товар.
Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.
При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-1437/09/2670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-1437/09/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко