24 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/15937/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011
у справі № 10/40/5027
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат»
до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат» звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 08 жовтня 2009 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 постанову Господарського суду Чернівецької області від 08 жовтня 2009 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені частково
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції сторони подали касаційні скарги, в яких Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат» просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційні скарги вмотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за працівниками відповідача 04.11.2008 була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами перевірки складено акт № 820-2301/33664004 від 04.11.2008 року.
За виявлені порушення відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.11.2008 року:
№ 0002172300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32333, 65 грн., у тому числі за основним платежем 22717,65 грн. та 9616 грн. штрафних санкцій;
№ 0002182300/0 про визначення податкового зобов'язання з прибутку на додану вартість у сумі 32320,30 грн. у тому числі за основним платежем 20961,48 грн. та 11358,82 грн. штрафних санкцій;
№ 0001801700/0 про визначення податкового зобов'язання з податку найманих працівників у сумі 40529,58 грн., у тому числі за основним платежем 13509, 86 грн. та 27019,72 грн. штрафних санкцій.
№ 0002192300/0 про визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 18127,24 грн., у тому числі 14503, 59 грн. за основним платежем та 3623,65 грн. фінансових санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом І півріччя 2008 року здійснював реалізацію продукції на експорт пов'язаній особі Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето» яка є засновником ТзОВ "Берегометський ДОК» і яка відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» є пов'язаною особою стосовно позивача, за цінами придбання цих товарів при їх обліку в роздрібній торгівлі на дату реалізації по цінах продажу.
Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств». П.п. 1.20.2 п. 1.20. статті 1 зазначеного Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується Інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг)товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду бере до уваги, що відповідачем досліджувався ринок ідентичних товарів, й встановлено продаж ТОВ Берегометський ДОК» товару (ДСП) за цінами нижче собівартості.
Колегія суддів не бере до уваги довод позивача, про те, що до складу собівартості продукції відповідачем помилково включені адміністративні витрати та витрати на збут, оскільки, саме позивач надав розрахунки Державній податковій інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області в яких з порушенням вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу собівартості включив адміністративні витрати і витрати на збут.
Згідно п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах.
Враховуючи п.4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду висновок суду апеляційної інстанції, що витрати на виробництво продукції не можуть перевищувати дохід від реалізації цієї ж продукції у зв'язку з відсутністю у такому випадку економічних вигод, а тому податкові повідомлення рішення № 0002172300/0 та № 0002182300/0 винесені податковим органом правомірно.
З матеріалів справи вбачається, що підприємство згідно колективного договору ст. 6 п.6.7. забезпечувало працівників одноразовим харчуванням із частковою компенсацією вартості обіду.
Різниця між фактичною вартістю обідів та їх продажною вартістю, яка перекривається за рахунок прибутку підприємств, не може розглядатися як натуральна виплата у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, оскільки не носить ознак заробітної плати - винагороди, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0001801700/0 від 17.11.2008 року підлягає скасуванню
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 у справі № 10/40/5027 слід відхилити, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат» відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 у справі № 10/40/5027 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко