"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/79655/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області, в якому просив визнати відмову відповідача в призначенні йому пільгової пенсії незаконною, зобов'язати зарахувати до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, період роботи з 21 липня 1977 року по 16 жовтня 1980 року в тресті «Південзахідбудмонтаж» та призначити пільгову пенсію з 14 жовтня 2008 року.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах неправомірними та зобов'язано включити в стаж роботи позивача за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників період роботи з 21 липня 1977 року по 16 жовтня 1980 року в тресті «Південзахідбудмонтаж» (Ремонтно-будівельно-монтажне управління №10), який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року змінено постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року та викладено її резолютивну частину в іншій редакції, внаслідок чого визнано відмову управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, зобов'язано відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи в тресті «Південзахідбудмонтаж» (Ремонтно-будівельно-монтажне управління №10), правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Калушхімремонт», з 21 липня 1977 року по 16 жовтня 1980 року та призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 14 жовтня 1980 року.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 14 січня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Проте, рішенням відповідача від 04 лютого 2009 року йому було в цьому відмовлено в зв'язку з тим, що представленими документами і результатами проведеної перевірки не підтверджується зайнятість позивача майстром будівельних і монтажних робіт за період роботи з 21 липня 1977 року по 16 жовтня 1980 року, а зазначена у трудовій книжці посада в цей період не передбачена Списком №2.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 посада, яку займав позивач у період з 21 липня 1977 року по 16 жовтня 1980 року віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що період роботи ОСОБА_2 з 21 липня 1977 року по 16 жовтня 1980 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу за списком №2 та повинен бути зарахований відповідачем для призначення пенсії.
Водночас, судом апеляційної інстанції було правильно змінено рішення суду першої інстанції та зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з 14 жовтня 2008 року, оскільки судом першої інстанції така позовна вимога вирішена не була.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладено, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року та постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року, змінену постановою апеляційного суду, необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року та постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2009 року, змінену рішенням апеляційного суду, у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман