06 листопада 2013 року Справа № 910/11959/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач)
Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргуприватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об"єднання Азот"
на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року
у справі господарського судуміста Києва
за позовомприватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об"єднання Азот"
додочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
провизнання недійсним договору
за участю представників сторін:
- позивача:Демидас Д.А.,
- відповідача:Слюсарь М.О., Ткаченко Р.Ю.
У червні 2013 року приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об"єднання Азот" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору поставки природного газу №06/11-48 від 28.01.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поставки природного газу від 28.01.2011 року суперечить чинному законодавству, зокрема п.9.3 договору, яким встановлено строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки тривалістю у 3 роки, не відповідає вимогам ст. 258 ЦК України, а отже в силу ч.1 ст. 203 ЦК України та ст. 215 ЦК України має бути визнаний судом недійсним з моменту його укладення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року рішення місцевого господарського суду від 15.07.2013 року залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові рішення обгрунтовані відсутністю правових підстав для визнання недійсним повністю договір поставки природного газу №06/11-48 від 28.01.2011 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об"єднання Азот" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами не в повній мірі досліджені та встановлені обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ЗАТ "Сєвєродонецьке об"єднання Азот", правонаступником якого є ПАТ "Сєвєродонецьке об"єднання Азот" (покупець) був укладений договір поставки природного газу №06/11-48, відповідно до умов якого постачальник зобов"язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов"язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 договору.
Розділом 7 договору сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов"язань за договором у вигляді сплати неустойки.
Пунктом п.9.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
ПАТ "Сєвєродонецьке об"єднання Азот" просить визнати недійсним в цілому договір поставки природного газу №06/11-48 з підстав невідповідності п.9.3 договору вимогам статті 258 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Першою - третьою, п'ятою та шостою частинами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з приписами статей 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що статею 259 ЦК України передбачене право сторін за домовленістю збільшити позовну давністю, встановлену законом і сторони у даній справі, укладаючи договір поставки природного газу від 28.01.2011 року даним правом скористались і досягли згоди, як по всім істотним умовам, так і щодо позовної давності, то колегія суддів з огляду на приписи ст.ст. 203, 215, 627 ЦК України, погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання договору № 06/11-48 від 28.01.2011 року недійсним.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об"єднання Азот" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі №910/11959/13 залишити без змін.
Головуючий, суддя М.М.Черкащенко
Судді Н.М.Нєсвєтова
В.І.Студенець