05 листопада 2013 року Справа № 35/478
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Чернова Є.В. Цвігун В.Л.
за участю представників: публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" перевіривши матеріали касаційної скарги Вознюк М.В. Гордієнко Л.В. публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013
у справі№ 35/478 господарського суду м. Києва
за позовомпублічного акціонерного товариства "Комерційний Банк"Хрещатик"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія"
простягнення заборгованості за кредитним договором
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2013 р. (суддя Сташків Р.В.) позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" 453454,05 дол. США заборгованості за кредитом, 529574,72 грн. заборгованості за кредитом, 351107,73 грн. пені за прострочення сплати кредиту у іноземній валюті, 41541,70 грн. пені за прострочення сплати кредиту у гривні, 30383,98 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у іноземній валюті, 4801,33 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у гривні, 271418,56 грн. 3% річних за кредитом у іноземній валюті, 32006,13, 3% річних за кредитом у гривні.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. (судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду м. Києва від 29.06.13 р. залишено без зміни.
ПуАТ комерційний банк "Хрещатик" просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду від 29.05.13 скасувати,позовні вимоги задовольнити у повному обсязі,оскільки кредитний договір діє до його повного виконання,вимога поручителю направлялась через три місяці від терміну закінчення основного зобов'язання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" у відзиві доводи скарги заперечує, вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють припинення поруки, враховано висновки Вищого господарського суду України надані при направленні справи на новий розгляд відповідно до постанови від 20.03.2013 п, тому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без зміни.
Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, виходячи з вимог дотримання норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", яке в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" (далі - відповідач-1, Позичальник) був укладений Кредитний договір №47-2/20-10 (т.1 а.с.15) з додатковими угодами №№1-17 (разом далі - Кредитний договір).
За умовами зазначеного договору, Позивач відкриває Позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі еквівалентній 800000 доларів США строком до 14.01.2009 зі сплатою процентів із розрахунку 20% річних за користування кредитом у гривні та 13,5% річних за користування кредитом у доларах США, а відповідач-1 зобов'язувався сплатити позивачу відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути позивачу суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором (п.п. 1.1, 1.3 Кредитного договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2011 року сторони уклали Договір №17 (т. 1 а.с.23)про внесення змін, виклавши в новій редакції пункт 1.1 Кредитного договору, відповідно до якого позивач відкриває відповідачу-1 невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 569214,05 доларів США та 536000 грн. строком до 20.05.2011 зі сплатою процентів із розрахунку 19% річних за користування кредитом у гривні та 12,5% річних за користування кредитом у доларах США. Відповідно до п. 4.6 Кредитного договору в редакції відповідач-1 зобов'язався повністю погасити кредит у строк до 20.05.2011.
В подальшому, 14.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" (далі - відповідач-2, Поручитель) та позивачем був укладений Договір поруки №47-2/20-10-П/2 (далі - Договір поруки), з метою забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" по Кредитному договору,
За умовами Договору поруки Поручитель зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання відповідачем-1 зобов'язань перед Банком щодо погашення одержаного кредиту відповідно до умов Кредитного договору №47-2/20-10 від 14.12.2007. Позичальник і Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники і Банк вправі звернутися з вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором до Поручителя. Поручитель відповідає за невиконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж обсязі, що і Позичальник. (п. 1.1, 1.2. Договору поруки).
25.03.2011 між Банком та Поручителем укладено договір №10, яким сторони домовились викласти пункт 1.1 розділу 1 договору поруки від 14.12.2007 в новій редакції. Відповідно до викладеного в новій редакції пункт 1.1 Договору поруки, Поручитель зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання Позичальником зобов'язань перед Банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до умов Кредитного договору укладеного між Позичальником та Банком, за умовами якого Позичальник зобов'язаний повернути Банку в термін до 20.05.2011 кредит, наданий у формі мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 569214,05 доларів США та 536000 грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних за користування кредитом у гривні та 12,5% річних за користування кредитом у доларах США, а також комісії, штрафні санкції відповідно до умов Кредитного договору.
Як свідчать матеріали справи позивач належним чином виконав зобов'язання, передбачені Кредитним договором в частині надання відповідачу-1 кредитних коштів, що підтверджується випискою по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект".
Матеріали справи містять копії повідомлення Банку від 29.08.2011 за вих. №24-15/5784, адресованого Позичальнику (товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект") про порушення зобов'язань за Кредитним договором, у якому Банк вимагав погасити заборгованість за Кредитним договором та сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання протягом 30 календарних днів з дня отримання даного повідомлення.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія повідомлення Банку від 08.09.2011 за вих. №24-15/6042, адресованого Поручителю (товариство з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія") про порушення зобов'язань за Кредитним договором, у якому Банк вимагав погасити заборгованість за Кредитним договором та сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання протягом 5 днів з дня наступного за отриманням даного повідомлення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки в договорі поруки не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука, і кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був встановлений у договорі про внесення змін до договору від 18.11.2010 року № 17, не пред'явив вимоги до поручителя. При цьому, пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.
Касаційна інстанція не погоджується з такими висновками господарського суду зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
У пункті 4.1 Договору поруки встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Як було вірно зазначено судом першої інстанції в Договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова Договору поруки (пункт 4.1) про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, отже при таких обставинах підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України у постанові від 23.05.12 по справі №6-33цс12 стосовно того,що порука припиняється,якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя. Зазначене правова позиція відповідає судовій практиці ВГС України по аналогічним справам ,а також п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних справ від 30.03.12 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають з кредитних правовідносин".
Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову, що випливає з вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання відповідно до умов кредитного договору встановлено до 20.05.2011, позивачем з врахуванням вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України було направлено повідомлення про необхідність здійснити погашення заборгованості.
При цьому, судами попередніх інстанцій не досліджено умови п.п. 2.1, 2.2 договору поруки № 47-2/20-10-П/2 від 14.12.2007.
Зокрема, відповідно з п. 2.1 цього договору у випадку неповернення Позичальником кредиту, несплати процентів за користування кредитом, комісій та штрафних санкцій в строки і в сумах, передбачених Кредитним договором, Банк направляє поручителю відповідне письмове повідомлення з розрахунком суми непогашеної заборгованості.
Так, судами не враховано повідомлення вих. № 24-15/6042 від 08.09.2011, відповідних обставин щодо його змісту та направлення поручителю судом не встановлені.
Слід зазначити, що за умовами п. 2.2 договору визначено, що відповідне повідомлення повинно вчинятися письмово. При цьому умови договору не передбачають інших вимог до форми повідомлення, а також способу його вчинення. Також умови договору не визначають момент з якого слід вважати поручителя таким, що повідомлений про порушення позичальником умов кредитного договору, в тому числі кредитор не відповідає за безпосереднє вручення повідомлення поручителю, а так само за наслідки неотримання поручителем відповідної кореспонденції.
Суди відповідних обставин, що пов'язані з повідомленням поручителя відповідно до умов договору не врахували та не встановили.
Таким чином, в контексті вказаних вище положень норм матеріального права суди попередніх інстанцій в повній мірі та належним чином не проаналізували умов договорів, зокрема, договору поруки, що свідчить про не належне встановлення всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, що мають значення і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2013 у справі № 35/478 господарського суду м. Києва скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий, суддя В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун