"09" жовтня 2013 р. справа № 2а-491/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Проценко О.А. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимовій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради
на постанову : Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2011 р. у справі № 2а-491/11
за позовом: ОСОБА_1
до: Дніпропетровської міської ради
за участі прокурора
про: визнання протиправними дій ,
В червні 2010 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з адміністративним позовом та просив визнати протиправним та нечинним рішення Дніпропетровської міської ради п'ятого скликання від 24.02.2010 року №663/55 "Про скасування рішення міської ради від 28.11.2007 року №108/25 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр.ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції»
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2011р.позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Дніпропетровської міської ради п'ятого скликання від 24.02.2010 року №663/55 "Про скасування рішення міської ради від 28.11.2007 року №108/25 "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр.ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції".
Постанову суду обґрунтовано тим, що рішення Дніпропетровської міської ради не відповідає нормам земельного законодавства, яке регулює порядок вилучення земельних ділянок, та висновкам Конституційного Суду України у справі №7-рп/2009, згідно з якими
органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу , у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність рішення суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволені позову - відмовити.
Відповідач вказує, що обґрунтовуючи рішення по справі правовою позицією, викладеною в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року (у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування № 7-рп/2009), суд першої інстанції не дослідив, чи було на момент його прийняття виконано рішення Дніпропетровської міської ради № 108/25 від 28 листопада 2007 року "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду громадянину ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправочної станції " в частині передачі земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) в оренду ОСОБА_1, а також, в яких правовідносинах знаходилися сторони по справі на момент прийняття відповідачем рішення, щодо якого подано позов.
На думку відповідача, суд помилково дійшов висновку про порушення рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.02.2010 року №663/55 права позивача на користування земельною ділянкою, оскільки при розгляді справи не було надано жодних доказів, які б вказували на те, що позивач набув право користування земельною ділянкою.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити постанову суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач вказує, що у Дніпропетровської міської ради взагалі відсутнє законодавче право скасувати своє попереднє Рішення №108/25 від 28.11.07 про передачу йому в оренду строком на два роки земельної ділянки площею 0,2709 га Н- (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) по АДРЕСА_1 для проектування та будівництва автозаправної станції.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах чинного законодавства України та висновках Конституційного суду України, викладених у Рішенні №1-9/2009 від 16 квітня 2009 року.
Спростовуючи доводи відповідача стосовно того, що рішення міської ради від 24.02.2010 року №663/55 не порушує прав позивача, оскільки останній не набув права користування чи власності на земельну ділянку, позивач вказує, що Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2009 року в адміністративній справі №2а-1414/09(2268/10), залишеним в силі Ухвалою У Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2011 року по справі №К-42023/10, визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради щодо не укладення з громадянином ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) для проектування та будівництва автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1
Зобов'язано Дніпропетровську міську раду укласти з громадянином ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,2709 га І (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019 за адресою: АДРЕСА_1 Судовими рішенням по справі №2а-1414/09(2268/10) встановлено, що рішенням міськради від 28.11.2007 року №108/25 передано земельну ділянку в оренду ОСОБА_1 строком на два роки. Відлік дворічного строку, встановленого п.1 рішення, розпочинається з моменту державної реєстрації договору оренди землі.
У судовому засіданні позивач доводи та вимоги, викладенні у запереченнях на апеляційну скаргу, підтримав.
Прокурор та відповідач, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не прибули.
Дніпропетровська міська рада подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів. Конкретні докази та обставини, які згідно ч.2 ст.195 КАС дають суду апеляційної інстанції підстави для їх дослідження, у клопотанні не зазначенні.
Виходячи з викладеного, клопотання відхилено судом як необґрунтоване.
Суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи, виходячи з норм ч.4 ст.196 КАС.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, а також заперечень на неї, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради №108/25 від 28 листопада 2007 року „Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр.ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передано земельну ділянку площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) в оренду строком на два роки ОСОБА_1 для проектування та будівництва автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування.
Зобов'язано ОСОБА_1 у тримісячний строк з моменту прийняття зазначеного рішення укласти з міською радою в установленому порядку договір оренди земельної ділянки та у встановленому чинним законодавством порядку зареєструвати нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійні комісії міської ради з питань земельних відносин і охорони навколишнього середовища (Лупандін О.О.) з питань архітектури та містобудування (Царьов I.A.) і на виконком міської ради /а.с15-16/.
Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.11.2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, а саме: визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради відносно не укладення договору оренди земельної ділянки І площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) для проектування та будівництва ' автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1, з усіма його додатками, що є його невід'ємними частинами, в тому числі з актом приймання - передачі земельної ділянки строком на два роки.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської ради п'ятого скликання від 24.02.2010 року №663/55 вирішено:
1. Вилучити земельну ділянку, площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019), по АДРЕСА_1 у гр.ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та зарахувати її до земель міста.
2. Рішення від 28.11.2007 року №108/25 "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для і проектування та будівництва автозаправної станції" скасувати, а право гр. ОСОБА_1 на землю визнати таким, що припинилось.
3. Включити земельну ділянку (п.1 цього рішення) до Переліку земельних ділянок, вільних від_ забудови, які (право на оренду яких) підлягають продажу на земельних торгах.
4. Доручити відповідним установам організувати виконання робіт з внесення відповідних змін до земельно-кадастрової документації в установленому чинним законодавством порядку.
5. Земельному управлінню Дніпропетровської міської ради (Шелманов С.Р.) здійснити необхідні дії щодо підготовки до продажу на земельних торгах земельної ділянки (п.1 цього рішення).
6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійні комісії міської ради з питань земельних відносин і охорони навколишнього середовища (Лупандін О.О.), з питань архітектури та містобудування (Царьов I.A.) і на виконавчий комітет міської ради.
Зазначене рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.б статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, вилучення земельної ділянки.
Статтею 149 Земельного кодексу України передбачений порядок вилучення земельних ділянок, згідно з яким, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі згоди землекористувачів.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Отже, рішення щодо вилучення земельної ділянки згідно ЗК у редакції за станом на 24.02.2010 року може стосуватися лише землекористувачів та у разі, якщо земельну ділянку надано у постійне користування.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 до названих осіб не відносився.
Отже, п.1 рішення від 24.02.2010 № 663/55 не відповідає нормам ЗК України.
Стосовно п.п. 2, 3 названого рішення слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як свідчать матеріали справи, Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.11.2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, а саме: визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради відносно не укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) для проектування та будівництва ' автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1, з усіма його додатками, що є його невід'ємними частинами, в тому числі з актом приймання - передачі земельної ділянки строком на два роки.
За наявності між сторонами судового спору щодо виконання рішення від 28.11.2007 року № 108/25 та прав ОСОБА_1 на оренду земельної ділянки, слід дійти висновку що п.п.2, 3 рішення міської ради від 24.02.2010р. про скасування рішення від 28.11. 2007 р. № 108/25 не можна визнати обґрунтованим, неупередженим, добросовісним та розсудливим.
Оскільки п.п. 4-6 названого рішення є похідними від зазначених вище пунктів 1-3, слід дійти висновку, що рішення Дніпропетровської міської ради від 24.02.2010 року №663/55 суперечить чинному законодавству та не є обґрунтованим, добросовісним та розсудливим.
Отже рішення суду першої інстанції про протиправність названого рішення є вірним по суті.
Доводи відповідача стосовно того, що рішення суду першої інстанції винесено без врахування тієї обставини, що ОСОБА_1 своєчасно не уклав договору оренди земельної ділянки, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, оскільки названі доводи не спростовують невідповідність рішення міської ради нормам ЗК України. Крім того, суд першої інстанції врахував наявність між сторонами судового спору щодо прав ОСОБА_1 на укладення договору оренди
Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи відповідача стосовно того, що рішення Дніпропетровської міської ради від 24.02.2010 року № 663/55 не порушує прав позивача, як такі що суперечать змісту названого рішення та матеріалам справи.
Як свідчать зміст рішення №663/55, в ньому йдеться про права ОСОБА_1, зокрема ті, що виборювались названою особою у суді під час розгляду справи №2а-1414/09(2268/10).
Отже, доводи відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2011 р. - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: А.В. Шлай