"14" травня 2013 р. справа № 0417/2а-4554/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року у справі № 0417/2а-4554/2011 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, третя особа - Комунальний заклад «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня», про визнання рішення нечинним, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати нечинним рішення № 6577/05-40 від 28.04.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про відмову у призначенні їй пільгової пенсії за віком за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача призначити зазначений вид пенсії з 03 серпня 2010 року. В обґрунтування позову зазначено про те, що позивач працювала санітаркою в рентгенологічному відділенні з експлуатації джерел іонізуючого випромінювання у Шостій міській клінічній лікарні з 02.12.1996 року по 03.12.2007 року. У серпні 2010 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, який листом № 6577/05-40 від 28.04.2011 року відмовив у призначенні пенсії з посиланням на те, що у зазначеному Списку не передбачено право призначення пільгової пенсії санітаркам.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та відмовити позивачеві у задоволенні її позовних вимог. Апелянт зазначає, що надані ОСОБА_1 документи для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах не підтверджують її роботу, яка дає право на таку пенсію. Так, згідно записів трудової книжки позивача, вона працювала санітаркою в рентгенологічному відділенні з експлуатації джерел іонізуючого випромінювання у Шостій міській клінічній лікарні з 02.12.1996 року і була звільнена за власним бажанням. Листом від 28.04.2011 року ОСОБА_1 були роз'яснені положення законодавства, які регулюють питання призначення пільгової пенсії, викладені причини, за яких пільгова пенсія їй не може бути призначена.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що після отримання листа Управління від 28.04.2011 року, до трудової книжки позивача Шостою міською клінічною лікарнею були внесені зміни, відповідно до яких ОСОБА_1 працювала молодшою медичною сестрою по догляду за хворими, зайнятими в рентгенівських відділеннях (кабінетах). Проте, атестація такого робочого місця у клініці не проводилась, перейменування посади «санітарки» на «молодшу медичну сестру» Національним класифікатором професій не відбувалось, тому підстави для призначення позивачу пільгової пенсії відсутні.
Позивач та його представник у судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, як таку, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що ОСОБА_1 фактично весь період роботи у лікарні виконувала роботу молодшої медичної сестри по догляду за хворими. У лікарні була допущена помилка у документах, проте це не може бути підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальний заклад «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» у поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначила, що ОСОБА_1 працювала у 6-й лікарні з 02.12.1996 року у рентгенологічному відділенні в період знаходження у відпустці по догляду за дитиною до трьох років за основним місцем роботи у дитячому закладі № 369. Після звільнення з цього дитячого закладу, вона надала до відділу кадрів 6-ї лікарні трудову книжку та продовжувала працювати санітаркою, відповідно до штатного розкладу, який діяв на той час. У лікарні проводилась атестація робочих місць у 1994, 1999, 2004 роках, і за висновками атестацій, робоче місце № 12, на якому працювала ОСОБА_1 входило в перелік робочих місць виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2. Оскільки запис у трудовій книжці ОСОБА_1 не відповідав фактично виконуваної нею роботи та найменуванню професії, вказаної у Списку № 2, до її трудової книжки був внесений відповідний запис про пере найменування посади «санітарка» по посаду «молодша медична сестра по догляду за хворими».
У судовому засіданні представник третьої особи пояснив суду, що ситуація, що склалася у лікарні з особами, які мають право на пенсію на пільгових умовах, має наслідком помилки, допущеної у минулому працівниками, які вже звільнились. Так, штатним розкладом робота, яку фактично виконувала ОСОБА_1, не була передбачена. Все, що можна було виправити у документах, лікарня зробила. Крім того, лікарня прийняла на себе зобов'язання за умови фінансування с міського бюджету перераховувати до Пенсійного фонду щомісячно витрати на виплату та доставку пільгової пенсії позивача.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Зважаючи на те, що справа розглянута судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, оскаржена постанова не містить посилання на фактичні дані, що мають значення для вирішення справи (а.с.30). За приписами частини 3 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може встановлювати обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції, у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2010 року ОСОБА_1 подала до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська заяву про призначення їй пенсії за Списком № 2 (а.с.35). 28 квітня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на адресу ОСОБА_1 направлений лист № 6577/05-40, якому остання повідомлена про відмову у призначенні їй пільгової пенсії за віком, Список № 2, згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки посада санітарки, на якій працювала ОСОБА_1 не передбачена Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 7).
Вважаючи зазначену відмову протиправною, ОСОБА_1 оскаржила її у судовому порядку, пред'явивши одночасно і вимогу про зобов'язання відповідача нарахувати їй зазначений вид пенсії з 03 серпня 2010 року.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про його обґрунтованість (а.с.30).
Проте, колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.
За приписами статті 13 закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Відповідно до статті 12 цього закону пенсійний вік для жінок складає - 55 років.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська 29.09.2010 року (тобто по досягненню нею 50 років), однак стаж її роботи у КП «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня», який вона вважає таким, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, був меншим, ніж 10 років. За даними головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області, такий стаж ОСОБА_1 складає 08 років 05 місяців 25 днів ( з 08.06.1999 року по 03.12.2007 року).
Таким чином, ОСОБА_1 за призначенням пенсії на пільгових умовах повинна була звернутись після 03.08.2011 року, тобто після досягнення нею 51 року, подавши відповідну заяву за відповідною формою та надавши документи на підтвердження пільгового стажу. Її звернення у серпні 2010 року за призначенням пільгової пенсії є передчасним, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та інших суб'єкті владних повноважень.
Колегія суддів вважає, що станом на 28 квітня 2011 року відмова у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах була правомірною, внаслідок звернення її до настання обставин, визначених статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, зміни до трудової книжки позивача на підтвердження пільгового стажу були внесені лише 17 травня 2011 року, тобто після того, як ОСОБА_1 стало відомо про невідповідність змісту записів у трудовій книжці роботі, яку вона фактично виконувала. Слід також зазначити, що КП «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» видала три довідки № 154, № 155 та № 119, за змістом яких ОСОБА_1 працювала і на посаді санітарки по догляду за хворими, і на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими. Проте, у трудовій книжці відповідно до наказу № 278 від 17.05.2011 року внесені зміни у запис № 9 трудової книжки позивача із «перенайменуванням» посади «санітарка» на посаду «молодша медична сестра по догляду за хворими», що спростовує зміст довідок № 154 та № 155.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовому засіданні відповідач довів правомірність відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за її зверненням від 29.09.2010 року. Вимога про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах з 03 серпня 2010 року також не може бути задоволена, оскільки позивач не відповідав критеріям, визначеним зазначеним вище Законом, в частині настання пенсійного віку.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська - задовольнити.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року у справі № 0417/2а-4554/2011 - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання рішення нечинним, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна