Категорія 37 Головуючий у 1 інстанції - Пронін С.Г.
Доповідач - Агєєв О.В.
30 жовтня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В., суддів Агєєва О.В., Хейло Я.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 11 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 про встановлення нікчемності заповіту, визнання заповіту недійсним, -
Позивачі звернулись з вказаним позовом зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_11 Після її смерті залишилась спадщина у вигляді жилого дому АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю на праві власності.
02.03.12р. ОСОБА_11 склала заповіт посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстром №1703, за яким вона заповіла спірний будинок відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в рівних частка кожному.
Між тим, вони вважають заповіт недійсним та нікчемним, оскільки померла ОСОБА_11 була тяжко хвора, і відповідно до медичних документів страждала на атеросклеротичний кардіосклероз, постійну форму миготливої аритмії, ФК2, СН2Б, застійну внелікарняну двосторонню пневмонію, тяжке лікування, ЛH3, синдром поліорганної недостатності з переважанням серцево-судинної та дихальної, набряк головного мозку. Також в неї діагностували синдром Маллори-Вейса, кровотечу внутрішніх органів легкої ступені важкості. Супутній діагноз: цукровий діабет, тип 2, важке лікування, церебральний атеросклероз. Тобто на час складання заповіту ОСОБА_11 не усвідомлювала значення своїх дій, її воля не була направлена на складання заповіту, що не відповідає ч.3 ст.203 ЦК України, та згідно ч.1 ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину.
Крім того, заповіт складено приватним нотаріусом в порушення вимог ст.1247 ЦК України, т.я. неможливо встановити місце його складання, оскільки з тексту заповіту (третій абзац) вбачається, що його складено в приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_10 по АДРЕСА_2. В останньому абзаці вказано, що заповіт складено зі слів ОСОБА_11, до підписання прочитано вголос заповідачем і власноручно підписаний у присутності нотаріуса. У зв'язку з фізичною вадою та поганим самопочуттям заповіт складено та посвідчено за адресою буд. АДРЕСА_1.
Також, пославшись на ст.1241 ч.1 ЦК України, зазначили, що вони є повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця і мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано заповіт посвідчений 02.03.12р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстром №1703, за яким ОСОБА_11 заповіла житловий будинок АДРЕСА_1 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - недійсним.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 витрати за звернення до суду 107грн. 30коп., за проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 2 961грн., на юридичну допомогу 3 000грн., а всього - 6 068грн. 30коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу рішення акт посмертної судово-психіатричної експертизи від 25.07.13р., який не є належним доказом підтвердження виявлення померлою ОСОБА_11 під час складання заповіту стійкого хронічного психічного розладу, оскільки викладені в акті висновки не підтверджені медичними документами та доказами по справі і спростовується показами, допитаних у судовому засіданні, свідків, а також поясненням третьої особи по справі - нотаріуса, якою було посвідчено спірний заповіт.
Апелянт та його представник, відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Позивачі та їх представник в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів скарги, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Інші учасники процесу в судове засіданні апеляційного суду не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний визначитись, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.12р. ОСОБА_11 складено заповіт посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстром №1703, за яким вона заповіла житловий будинок АДРЕСА_1 (який належав їй на праві власності) - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Відповідно до виписки епікризу з історії хвороби ОСОБА_11, медичних документів про неодноразову госпіталізацію та лікування ОСОБА_11 в медичних закладах, остання була тяжко хвора: основний діагноз атеросклеротичний кардіосклероз, постійна форма миготливої аритмії, тахімформа, ФК2, СН2Б. Застійна внелікарняна двостороння пневмонія, тяжке лікування, ЛH3. Синдром поліорганної недостатності з переважанням серцево-судинної та дихальної. Набряк легенів. Набряк головного мозку. Синдром Маллори-Вейса, кровотеча легкої ступені важкості.
Згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_11 при укладанні заповіту 02.03.12р. перебувала у стійкому хронічному психічному розладі - судинна деменція, за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_11 на час укладення спірного заповіту за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині визнання недійсним заповіту, посвідченого 02.03.12р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстром №1703 було судом задоволено.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.
Так, звертаючись до суду позивачі просили визнати заповіт недійсним посилаючись на ч.2 ст.1257, ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Статтею 203 ч.3 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 215 ч.1 визначено підстави недійсності правочину, а саме недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.60 ЦПК України).
Доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).
Статтею 145 ЦПК України передбачено, що призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:….2) психічний стан особи.
Як зазначено вище, в ході розгляду справи судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза. Згідно експертного висновку - ОСОБА_11 при укладанні заповіту 02.03.12р. виявляла стійкий хронічний психічний розлад - судинну деменцію та за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Частинами 6, 7 статті 147 ЦПК України закріплено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.
Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.
Як вбачається з акту посмертної, судово-психіатричної експертизи від 25.07.13р., предметом дослідження експертної комісії були пояснення свідків, медична документація, а саме: історії хвороб №541 та №758 за 2009 рік та історія хвороби №1491 від 03.03.12р. (а.с.215 т.1).
При цьому, оцінивши пояснення свідків з боку відповідачів (ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21) про відсутність у ОСОБА_11 яких-небудь психічних захворювань, експерти зазначили, що пояснення цих свідків носять поверховий, суб'єктивний характер та протирічять медичній документації.
Між тим, в судовому засіданні встановлено, що з вказаних медичних документів, які були предметом дослідження вбачається, що померла ОСОБА_11 (історії хвороб №541 та №758) в 2009 році зверталась до лікувального закладу та знаходилась на лікуванні в ЦМКЛ №6 з 15.02.09р. по 25.02.09р. та з 02.03.09р. по 11.03.09р. Зверталась зі скаргами на болі у правій нозі, похолодінням та потемнінням стопи правої ноги, плохий сон через біль ноги. Після проведення лікування у лютому 2009 року стан хвороби не поліпшився та в березні 2009 року ОСОБА_11 було ампутовано праву ногу. При цьому в зазначених документах вказаний загальний діагноз: «облитерирующий атеросклероз, окклюзия подколенно-берцових сегментов с обеих сторон, посттромбическая окклюзия правой бедренной артерии, гангрена правой ноги, ХАН 2ст. слева, сахарный диабет тип 2б, средней тяж ести. ИБС: атеросклеротический кардиосклероз, СН 2а, целебросклероз, ХСМН 2ст.». Даних про наявність у ОСОБА_11 судинної деменції відсутній.
Крім того, з історії хвороби №1491 від 03.03.12р. (на яку також посилається експертна комісія) вбачається, що 03.03.12р. (наступний день після складання заповіту) хвора ОСОБА_11 доставлена в лікарню бригадою ШМД в тяжкому стані зі скаргами на нудоту, численну блювоту, слабкість, біль у верхніх відділах шлунку, головокружіння. З діагнозом шлунково-кішкова кровотеча госпіталізована. Свідомість - млява, адинамічна, контакту доступна з трудом, на питання відповідає після нетривалої паузи.
У відповідності до затвердженої Міністерством охорони здоров'я України для використання на території нашої держави Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (Класи МКБ-10, F00-F99, F00-F09, F01) зазначено: «сосудистая деменция (F01) - результат инфаркта головного мозга вследствие заболевания церебральных сосудов, включая цереброваскулярную болезнь при гипертензии.».
В судовому засіданні встановлено, що з наданих для аналізу експертам медичних документів відсутній опис психічного стану ОСОБА_11, якій би свідчив про наявність взагалі і якусь конкретну ступінь прояву зокрема, розладів її психічного стану як раніше так і безпосередньо на час складення заповіту.
Мотивуючи своє рішення про визнання заповіту недійсним суд виходив з доведеності факту складення заповіту ОСОБА_11 в стані коли вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. При цьому суд послався на пояснення свідків з боку позивачів ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_23, результати посмертної судово-психіатричної експертизи, зазначивши про суперечливість та непереконливість свідків з боку відповідачів, при цьому не обґрунтував даний висновок (в чому полягає ця суперечливість).
З відповіді в.о. головного лікаря СШМД м.Донецьк ОСОБА_12 вбачається, що в день смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 1год. 32хв. у диспетчерську службу «103» надійшов виклик за адресоб АДРЕСА_1 до ОСОБА_11. О 1год. 42хв. на місце виклику прибула бригада швидкої медичної допомоги. Після опитування, огляду та обстеження лікарем був встановлений діагноз: шлунково-кишкова кровотеча, цукровий діабет II ст. декомпенсація. Стан хворої середній, свідомість ясна. Хвору госпіталізовано (а.с.17 т.1).
Також суд не дав оцінку поясненням третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_10 про те, що спадкодавець в день складення заповіту, незважаючи на свій стан, чітко відповідала на запитання і була дієздатна.
Крім того, суд не врахував відсутність об'єктивних даних, зокрема інших медичних документів (що не були представлені експертам), які б свідчили про наявність у ОСОБА_11 психічних захворювань та про знаходження останньої в такому стані, що вона не усвідомлювала значення своїх дій на час складання заповіту.
Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що позивачі не довели в судовому засіданні з наданням належних та допустимих доказів, що померла ОСОБА_11 на час складання заповіту не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Суд першої інстанції частково задовольняючи позов прийшов до помилкового висновку, а тому рішення суду в частині визнання заповіту недійсним підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Крім того, рішення суду в частині позовних вимог про визнання заповіту нікчемним не мотивовано. Відмовляючи в задоволені позову в цій частині суд першої інстанції лише послався на його недоведеність, що суперечить вимогам ст.ст.214, 215 ЦПК України, а тому рішення в цій частині також підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України (на яку посилаються позивачі), заповіт складений особою яка не мала на це права, а також заповіт складений із порушенням вимог по його формі та посвідченню є нікчемним.
Ставлячи питання про нікчемність спірного заповіту позивачі зазначили, що його складено приватним нотаріусом в порушення вимог ст.1247 ЦК України, т.я. неможливо встановити місце його складання.
Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з тексту спірного заповіту (а.с.10 т.1), в ньому зазначено, що його складено нотаріусом за допомогою комп'ютера на прохання заповідача в приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_10 по АДРЕСА_2. В останньому абзаці заповіту нотаріус зазначив, що заповіт складено зі слів ОСОБА_11, до підписання прочитано нею вголос і власноручно підписаний у присутності нотаріуса. У зв'язку з фізичною вадою та поганим самопочуттям заповіт складено та посвідчено за адресою буд. АДРЕСА_1.
Таким чином, нотаріусом в заповіті визначено місце складання тексту заповіту за допомогою комп'ютера (за адресою приміщення нотаріуса) та місце посвідчення (за адресою заповідача). Це не суперечить діючому законодавству і не є істотною умовою для визнання заповіту нікчемним, а з урахуванням того, що в судовому засіданні апеляційного суду встановлено наявність волі спадкодавця на складання даного заповіту в задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.
Крім того, посилання позивачів на ст.1241 ч.1 ЦК України, і зазначення, що вони є повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця і мають право на обов'язкову частку у спадщині не впливають на висновок суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про недійсність заповіту, оскільки спадкування обов'язкової частки в спадщині здійснюється на підставах встановлених законом, шляхом прийняття спадщини в порядку, передбаченому статтями 1268 - 1269 ЦК України.
Право на обов'язкову частку в спадщині не залежить від змісту заповіту, отже рішення суду про визнання недійсним заповіту в частині, що порушує права спадкоємця на обов'язкову частку в спадщині, не вимагається.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, інші вимоги - про відшкодування витрат на правову допомогу, також задоволенню не підлягають. Рішення суду в частині стягнення з відповідачів на користь позивачів витрат за звернення до суду 107грн. 30коп., за проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 2 961грн., відшкодування витрат на юридичну допомогу - 3 000грн. також підлягає скасуванню.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, тому відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 вересня 2013 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 про встановлення нікчемності заповіту, визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Судді: