"26" вересня 2013 р.справа № 2а/0470/6814/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
секретар судового засідання: Троянов А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентарізації" Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі № 2а/0470/6814/11 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентарізації" Дніпропетровської обласної ради, реєстратора Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентарізації" Дніпропетровської обласної ради Осипенко Дмитра Григоровича про визнання недійсним рішення,-
В червні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду в якому просив скасувати рішення про відмову в державній реєстрації від 17 травня 2011 року та зобов'язати здійснити державну реєстрацію права власності на гараж № 938 в ГСК „Автомобилист-1" по АДРЕСА_1.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 17 травня 2011 року, видане державним реєстратором Осипенко Дмитром Григоровичем, про відмову ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на гараж по АДРЕСА_1. Зобов'язано Комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гараж по АДРЕСА_1, на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року по справі 2а-1702/2010.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року, з урахуванням ухвали Кіровського районного суду від 04 лютого 2011 року, якою виправлено описку у рішенні, позовні вимоги позивача задоволено та визнано за ним право власності на гараж № 938 з погребом площею 4,2 кв. м., оглядовою ямою площею 2,1 кв. м., загальною площею 19 кв. м., розташованого в ГСК „Автомобіліст-1" за адресою АДРЕСА_1.
Позивач звернувся до Комунального підприємства „Дніпропетровського міжміського Бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію прав.
17 травня 2011 року реєстратором Осипенко Дмитром Григоровичем прийняте Рішення про відмову в державній реєстрації прав, з підстав наявності обставин для відмови у державній реєстрації викладених в пп.3.5.4 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5 (далі Положення): подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не надають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогами законодавства.
Спірні правовідносини регулюються Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року та Положенням (в редакції чинним на час виникнення спірних правовідносин).
Порядок звернення до БТІ із метою здійснення державної реєстрацій визначений розділом ІІ Положення.
Статтею 19 Закону визначений перелік підстав для проведення державної реєстрації прав: або 1) договір, укладений у порядку, встановленому законом, або 2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог цього Закону, або 3) свідоцтво про право власності, видане органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, або 4) державний акт на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, або 5) рішення суду, що набрало законної сили; або 6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Зокрема, пунктом 2.2 Положення встановлено, що до заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Відповідно до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, який є Додатком 2 до Положення, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 9 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пунктом 1.13 Положення передбачено, що правом здійснювати державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляти в такій реєстрації наділений державний реєстратор прав, що є представником БТІ, у межах своїх повноважень.
В статті 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пункті 3.5 Положення визначене перелік підстав для відмови реєстратором у проведені державної реєстрацій прав наведений
З положень наведених норм слідує, що рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна належить до переліку право встановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року є правовстановлювальним документом. Відповідач, обґрунтовуючи відмову у здійсненні реєстрації прав власності на нерухоме майно, зазначив, у тому числі, про свою незгоду із змістом судового рішення. При цьому, КП „ДМБТІ" фактично вдалось до аналізу та оцінки рішення, що є неприпустимим з огляду на вимоги зазначеної статті 14 ЦПК України.
Також КП „ДМБТІ", будучи учасником судового процесу маючи статус третьої особи у справі, не скористалось правом оскарження рішення суду, фактичного погодившись з ним.
З огляду на досліджені судом докази та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність відмови відповідача у здійсненні реєстрації права власності позивачеві та відповідно обґрунтованість та доведеність позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентарізації" Дніпропетровської обласної ради - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі № 2а/0470/6814/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвала у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров