Провадження № 22ц/790/6243/2013 р.
Справа № 2032/1961/12 Головуючий 1 інстанції Нестеренко О.С.
Категорія: право власності Доповідач: Сащенко І.С.
23 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітка В.М.,
при секретарі - Шабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 09 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, -
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності.
В обґрунтування позову посилалась на те, що з 1996 року вона з відповідачем по справі проживали однією сім'єю, 28 лютого 1998 року зареєстрували шлюб в Кегичівському відділі реєстрації актів громадянського стану Харківської області. Згідно договору купівлі-продажу від 20 січня 1998 року вони спільно за 5583 грн. придбали будинок АДРЕСА_1. За час шлюбу та спільного проживання в цьому будинку вони виконали роботи по його переплануванню та перебудові, провели газифікацію будинку. Всі ці роботи були оплачені з їх спільного бюджету.
Просила визнати за нею право власності на ? частину цього домоволодіння.
У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, пояснив, що позивачка вже зверталась до суду з позовом про визнання права власності на ? цього ж будинку, але рішенням апеляційного суду Харківської області від 31.03.2011 року їй було в цьому відмовлено.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 09 серпня 2013 року ОСОБА_3 відмовлено в позові.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає що рішення суду є незаконним і необґрунтованим внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що при винесенні рішення судом не взято до уваги висновок судової будівельно - технічної експертизи, показання свідків та пояснення експерта.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Вказаний висновок судова колегія вважає вірним.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.
Встановлено, що жилий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.1998 року ( а.с. 9 ).
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровано 28.02.1998 року ( а.с. 8 ).
Згідно з ч. 1 ст. 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного із них. Такі ж положення закріплені у ст. 57 СК України.
Відповідно до ст. 25 КпШС України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.
Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. проф. Бокаріуса М.С. №6182 від 09.11.2012 року, вартість поліпшень, що були проведені в період з 1998 року по 2011 рік, визначений витратним підходом оцінки нерухомого майна станом на 2011 рік складає 15223 грн. Ринкова вартість будинку станом на листопад 2012 року складає 128950 грн. ( а. с. 136 - 156 ).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачкою не було надано суду належних доказів того, що за рахунок її грошових та трудових затрат істотно збільшилась вартість спірного будинку. Також ОСОБА_3 не надала суду належних доказів, що за рахунок її коштів проводився саме капітальний ремонт будинку, а не поточний ремонт.
Таким чином, позивачем не доведено, що будинок істотно збільшився у своїй вартості саме внаслідок здійснених за період шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт у будинку, а не тенденцій до загального подорожчання об'єктів нерухомості.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав для визнання спірного домоволодіння спільним сумісним майном подружжя, оскільки саме під час шлюбу в будинку проведено перепланування, змонтовано опалення та газопостачання, обладнано ванну кімнату та туалет, таке інше судовою колегією не приймаються.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року, члени сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК обов'язок, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без зміни.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 09 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Суддя-