Копія
Іменем України
Справа № 801/5111/13-а
29.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Воробйової С.О. ,
Кобаля М.І.
секретар судового засідання Прищепа Н.С.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2- не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,
відповідач, Голова Державної міграційної служби України Ковальчук Микола Миколайович- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Державної міграційної служби України- Хістов Вадим Юрійович, довіреність № 9-2537/1-13 від 25.06.13
розглянувши апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Ольшанська Т.С. ) від 01.08.13 по справі № 801/5111/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Голови Державної міграційної служби України Ковальчук Миколи Миколайовича (вул. Богомольця, буд. 10, Київ 24,01024)
Державної міграційної служби України (вул. Богомольця, буд. 10,Київ,01024)
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Ольшанська Т.С.) від 01.08.13 у справі № 801/5111/13-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Голови Державної міграційної служби України Ковальчук Миколи Миколайовича, Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій, задоволено.
Визнано протиправним дії Державної міграційної служби України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_2 від 06.03.2013.
Зобов'язано Державну міграційну службу України надати ОСОБА_2 відповідь на запит про надання інформації від 06.03.2013 протягом п'яти днів з моменту набрання чинності рішенням суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 17 гривень 20 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду, Державна міграційна служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення по справі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник Державної міграційної служби України доводи апеляційної скарги підтримав та просив скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Позивач - ОСОБА_2 - 13.05.2013 року звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача голови Державної міграційної служби України Ковальчука М.М.
12.06.2013 року Ухвалою Окружного Адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі № 801/5111/13-а залучено до участі у якості другого відповідача - Державну міграційну службу України.
12.06.2013 року ОСОБА_2 було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просила визнати протиправним дії органу державної влади - Державної міграційної служби України, які виразилися у несвоєчасному наданні відповіді на запит на інформацію від 06.03.2013 року; визнати протиправною відмову Державної міграційної служби України у надані запитуваної інформації 06.03.2013 року; зобов'язати Державну міграційну службу України надати протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішення суду надати позивачу інформацію, що запитувалась від 06.03.2013 року; зобов'язати голову Державної міграційної служби України Ковальчука М.М. в межах компетенції організувати надання запитуваної інформації та контроль за виконанням рішення суду першої інстанції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова у доступі до публічної інформації, яка не ґрунтується на Законі України «Про доступ до публічної інформації», прямо суперечить та порушує право позивача на доступ до публічної інформації, що знаходиться у володінні та розпорядженні суб'єкта владних повноважень - Державної міграційної служби.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2013 року ОСОБА_2 звернулась до голови Державної міграційної служби Ковальчука М.М. з інформаційним запитом щодо доступу до публічної інформації, відповідно якої просила:
- надати інформацію щодо того, якими нормативно-правовими актами регламентується обов'язок громадянина, при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон сплатити вартість бланку паспорта
- надати інформацію щодо того. який нормативно-правовий документ визначає вартість бланку паспорта (120 грн.)
- надати інформацію щодо того, яким нормативно-правовим актом регламентується необхідність надання до підрозділу Державної міграційної служби України для оформлення паспорту громадянина України для виїзду закордоном довідки про відсутність судимості. (а.с. 8).
06.03.2013 року ОСОБА_2 повторно звернулась з інформаційним запитом щодо доступу до публічної інформації до голови Державної міграційної служби країни Ковальчуку М.М. (а.с. 9).
Листом Державної міграційної служби від 27.03.2013 року № 291з, позивачу було роз'яснено, що відповідно до пункту 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 198 встановлено, що у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знаку, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції. Згідно з приміткою до Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 року № 795, розмір плати за надання послуг наведено без урахування податку на додану вартість та вартості бланків і номерних знаків. Також, було пояснено, що з метою забезпечення вимог Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Постанови Верховної ради України від 23.02.2007 року № 719, відповідно до глави 19 Господарського кодексу України, закону України «Про здійснення державних закупівель» Державна міграційна служба України уклала договір на закупівлю персоналізованих документів (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» року встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, а саме право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вбачається, що доступ до публічної інформації забезпечується також шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Судовою колегією встановлено, що до публічної інформації відноситься лише та інформація, яка відображена та задокументована на будь-яких носіях та не передбачено її створення у зв'язку із розглядом інформаційних запитів.
Згідно п. 5 ст. 6 зазначеного Закону, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено визначення та перелік суб'єктів відносин у сфері доступу до публічно інформації, а саме
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно п. 1 ст. 19 зазначеного Закону вбачається, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Судова колегія зазначає, що в даному випадку розпорядником публічної інформації виступає Державна міграційна служба України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року N 405/2011, державна міграційна служба України (ДМС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (далі - Міністр). ДМС України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Частиною 10 пункту 4 Положення про Державну міграційну службу України встановлено, що ДМС України відповідно до покладених на неї завдань здійснює оформлення і видачу громадянам України, які постійно проживають в Україні, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, затримує видачу та вилучає ці документи у передбачених законодавством випадках.
Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 №5203-VІ визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 вказаного Закону, адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону;
Відповідно до статті 8 Закону України "Про адміністративні послуги" на кожну адміністративну послугу, яку надає суб'єкт надання адміністративних послуг відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки. Інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію про: платність або безоплатність адміністративної послуги, розмір та порядок внесення плати (адміністративного збору) за платну адміністративну послугу. Інформаційна картка адміністративної послуги розміщується суб'єктом надання адміністративних послуг на його офіційному веб-сайті та у місці здійснення прийому суб'єктів звернень.
Статтею 11 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено, що розмір плати за надання адміністративної послуги (адміністративного збору) і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення.
З інформації офіційного сайту Державної міграційної служби України (http://dmsu.gov.ua/images/files/nakaz-DMS-48.pdf) вбачається, що наказом Державної міграційної служби України від 11.03.2013 №48 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток надання адміністративних послуг ДМС» у додатку №4 затверджена інформаційна картка адміністративної послуги "ОФОРМЛЕННЯ ТА ВИДАЧА АБО ОБМІН ПАСПОРТА ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ ДЛЯ ВИЇЗДУ ЗА КОРДОН", в який зазначено про таке. Розділ 11.1 "Нормативно-правові акти, на підставі яких стягується плата" - Ч. 6 статті 2, п.п. б) п. 6 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93, Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" від 26.10.2011 № 1098 та розділ 11.2 "Розмір та порядок внесення плати (адміністративного збору) за платну адміністративну послугу" -Державне мито - 170 грн. (10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); Розмір плати - 87,15 грн.; Вартість бланка - 120 грн.
Таким чином, судова колегія зазначає, що інформація про вартість адміністративних послуг була оприлюднена Державною міграційною службою України, у зв'язку з чим відповідач повинен був надати відомості щодо нормативно-правового акту, який визнає цю вартість.
Крім того, статтею 191 Господарського кодексу України визначено, що державні регульовані ціни встановлюються на бланки документів, у тому числі суворого обліку, які використовуються органами виконавчої влади, іншими державними органами для оформлення результатів надання адміністративних послуг (крім власних бланків цих органів), відповідно до закону.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 №2289-VІ договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.
Судова колегія вважає неспроможними посилання заявника апеляційної скарги на те, що договір на закупівлю персоналізованих документів регулює вартість бланку паспорту, оскільки це не є письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, договір не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово, відповідно як нормативно-правовий акт.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як вже було встановлено судовою колегією, відповідь на запитувану інформацію була спрямована Державною міграційною службою України на повторне звернення від 06.03.2013 року ОСОБА_2 лише 27.03.2013 року, тобто з пропуском строку, встановленим чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, судова колегія встановила протиправність дій Державної міграційної служби України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_2 від 06.03.2013, тобто з порушенням норм Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Таким чином, апеляційна скарга Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.08.13 у справі № 801/5111/13-а підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.08.13 у справі № 801/5111/13-а - залишити без задоволення
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.08.13 у справі № 801/5111/13-а - залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 04 листопада 2013 р.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис С.О. Воробйова
підпис М.І. Кобаль
З оригіналом згідно
Головуючий суддя З.І.Курапова