Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 жовтня 2013 р. Справа №805/13938/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:13 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі Болдирєві Б.О.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідача - Ворона Т.В., Басік Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0004251702, суд -
Позивач звернувся до суду з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0004251702, мотивуючи вимоги тим, що у липні 2013 року позивач отримав від відповідача податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0004251702, яким позивачу був донарахований податок на додану вартість у сумі 2370 грн. та штрафні санкції у сумі 1185 грн. Позивач не згодний з вказаним рішенням податкового органу з огляду на наступне. Позивач подав у травні 2013 року до відповідача декларацію з ПДВ з заявою про відмову постачальника надати податкову накладну за квітень 2013 року, оскільки у цьому періоді два постачальника ТОВ «НК ПОРТО ТРАСТ АЗС «Артеміда» та ТОВ «Паралель-МЛТД», які також є платниками ПДВ, не видали йому податкові накладні на загальну суму 14220,41 грн. (ПДВ 2370,00 грн.) Це потягло необхідність додати до податкової декларації заяву за формою Д8. Суму податку у розмірі 2370 грн. позивач включив до складу податкового кредиту за звітний податковий період квітень 2013 року, на підставі фіскальних чеків про отримання товару (пального). 07.06.2013 року відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість частині нарахування податку на додану вартість за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 07.06.2013 року № 706/17/1-111/1/НОМЕР_2 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0004251702, яким був донарахований податок на додану вартість та застосовано штраф. Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суму ПДВ не підтверджену податковими накладними за квітень 2013 року на загальну суму 2370 грн. Податковий орган вважає, що позивач не довів відповідними первинними бухгалтерськими документами здійснення господарської операцій з вказаними контрагентами. Надання відповідної заяви про відмову постачальника надати податкові накладні та надання до перевірки фіскальних чеків , як підстави для включення сум до складу податкового кредиту, як це вимагають норми Податкового кодексу України, податковий орган не прийняв до уваги. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 01.07.2013 року № 0004251702.
Представники відповідача проти позову заперечували. Вважають рішення податкового органу, про донарахування позивачу податку на додану вартість є цілком законним, оскільки до заяви про відмову постачальника надати податкову декларацію, позивач не надав необхідні документи, які підтвердили укладення угоди, щодо придбання товару.
Посилаючись на вказані обставини просили суд у задоволені позову відмовити.
Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон".
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, ІНН НОМЕР_2.
Позивач перебуває на податковому обліку в Шахтарській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 57796328 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Судом також встановлено, що 07.06.2013 року Шахтарською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області було проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року, про що складено акт № 706/17/1-111/1/НОМЕР_2.
Перевіркою було встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, занижено суми ПДВ, яка підлягає сплати до бюджету у сумі 2370 грн.
Такі висновки податковий орган робить виходячи з того, що до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну, не надані копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів та використання виключно в господарській діяльності.
За результатами проведеної перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від від 01.07.2013 року № 0004251702, яким позивачу був донарахований податок на додану вартість у сумі 2370 грн. та штрафні санкції у сумі 1185 грн.
Суд не погоджується з позицією податкового органу з огляду на таке.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 цієї ж статті Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність: транспортні послуги (вантажні), що підтверджується реєстраційною карткою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Згідно з договором позички від 12 серпня 2006 року, ОСОБА_5 передав фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у безоплатне користування вантажний сідловий тягач марки MERCEDES-BENZ 2232, рік випуску 1981.
З наявних в матеріалах справи документів виходить, що позивач використовує вказаний автотранспорт у власній підприємницькій діяльності.
Як вбачається з фіскальних чеків, які наявні у матеріалах справи, у періоді, що перевірявся, для здійснення підприємницької діяльності позивач купував у ТОВ «НК Порто Траст АЗС «Артеміда» та ТОВ «Паралель-МЛТД» пальне на загальну суму 14 220,41 грн. (ПДВ 2370 грн.).
Позивач також надав суду документи, які підтверджують надання ним послуг з перевезення третім особам у вказаному періоді, а саме: рахунки, податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, товарно-транспортні накладні.
Приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно до приписів цієї статті, позивач надав до податкового органу декларацію з ПДВ за квітень 2013 року від 17.01.2013 року, у якій до складу податкового кредиту була включена сума ПДВ у розмірі 2370 грн. по операціях з купівлю пального у ТОВ «НК Порто Траст АЗС «Артеміда» та ТОВ «Паралель-МЛТД». З декларацією з ПДВ за квітень 2013 року позивач подав заяву зі скаргою на постачальників (додаток 8) та надав копії фіскальних чеків.
Як вже зазначалося, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
З цієї норми прямо випливає, що право на податковий кредит виникає у наведених випадках за умови надання платником податку заяви зі скаргою на постачальника, до якої додані одні з таких документів:
- копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг;
- копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання товарів/послуг.
Вищезазначене відповідає п. 198.2. ст. 198 ПК України, згідно з якою датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням підприємствами-контрагентами порядку видачі податкової накладної та керуючись приписами ст. 201.10 Податкового кодексу України, позивачем було подано до відповідача заяву зі скаргою - додаток 8 до податкової декларації за квітень 2013 року та до заяви надані копії фіскальних чеків. Фіскальні чеки, які були надані позивачем до заяви форми Д8 підтверджують право на податковий кредит у розмірі 2370 грн. З матеріалів справи також вбачається, що пізніше контрагентом ТОВ «НК Порто Траст» було видано позивачу податкову накладну на суму 6906,17 грн., з яких ПДВ 1151,03 грн.
Суд вважає безпідставними висновки відповідача про невідповідність наданих позивачем документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Одним з обов'язкових реквізитів первинних документів бухгалтерського обліку, які передбачені ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є зміст господарської операції.
Статтею 1 того самого Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України до заяви зі скаргою на постачальника підлягають доданню не будь-які первинні документи, а саме ті, що підтверджують отримання товарів/послуг. З доданих позивачем фіскальних чеків вбачається, що змістом господарської операції є отримання товару (пального).
Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 5 статті 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду, щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі, якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк, з огляду на наступне.
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення. Відповідна правова позиція відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року N 203/11/13-11.
Таким чином, із 1 січня 2011 року строк звернення платників податків до адміністративного суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів, а отже позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду про оскарження рішення податкового органу прийнятого у липні 2013 року.
Крім того, слід зазанчити, що заявляючи вимогу про визнання незаконним спірного податкового повідомлення-рішення та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про незаконність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання незаконним рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.
Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, суд задовольняє позовні вимоги позивача шляхом скасування, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки в судовому засідання відповідач не довів правомірність рішення, що є предметом оскарження в даній справі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0004251702 - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 01.07.2013 року № 0004251702.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 34,41 грн.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 жовтня 2013 року.
Повний текст постанови складено 4 листопада 2013 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Галатіна О.О.