Справа: № 750/5748/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
10 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Беспалова О.О., суддів: Грибан І. О., Губська О. А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові про зобов"язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом про визнання протиправною відмову відповідача здійснити перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання як голови Чернігівського районного суду у відставці в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді; зобов'язання відповідача зробити перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання як голови Чернігівського районного суду у відставці в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, з урахуванням всіх доплат та надбавок, починаючи з 01.01.2013 року, та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат. Просив допустити негайне виконання постанови суду в межах платежу за один місяць.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційні скарги розглядається в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Позивач працював головою Чернігівського районного суду Чернігівської області. 21.12.2010 року він був звільнений з цієї посади, у зв'язку з поданням заяви про відставку, та набув статусу судді у відставці. Станом на день виходу у відставку позивач має понад 30 років стажу роботи на посаді судді.
07.07.2010 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ (далі по тексту - Закон), який набув чинності 03.08.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином позивач отримав право на довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді.
Між тим, частинами 3, 5 статті 138 Закону із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.12.2010 року № 2856-VI було встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді із якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне утримання. Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 було визнано неконституційним частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ; абзац другий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання виплачувалося позивачу у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції врахував положення частини 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI) і обмежив довічне грошове утримання, яке підлягає виплаті позивачу у встановленому цією нормою максимальному розмірі з 01.01.2013 року по 02.06.2013 року.
Слід зазначити, що положення частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 08 липня 2011 року N 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року N 3-рп/2013.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки, предметом даного спору є перерахунок довічного грошового утримання судді з 1 січня 2013 року, тому на момент виникнення спірних відносин їх правове регулювання здійснювалося відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 08 липня 2011 року N 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2013 року по справі № 621/734/13-а.
З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача, починаючи з 03.06.2013 року, щодо відмови позивачу у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зміни розміру щомісячної заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.05.2013 року (а.с. 11).
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 01.01.2013 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розмірі 894 грн. З урахуванням викладеного, з 01.01.2013 року максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, не повинен був перевищувати 8940 грн.
Як вбачається з довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.05.2013 року (а.с.11), заробітна плата судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці складає 20646 грн. Виходячи з наведеного, з 01.01.2013 року щомісячне довічне грошове утримання позивача мало бути більшим ніж 8940 грн., тобто, враховуючи діючі обмеження не могло бути меншим цієї суми, тобто 8940 грн. Фактично з 01.01.2013 року відповідач виплачував позивачеві 8765 грн., чим порушив його права.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції вважає їх непідтвердженими належними доказами в частині проведення відповідного перерахунку позивачу, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне розпорядження відповідача.
В частині доводів відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм ст. 256 КАС України шляхом звернення постанови до негайного виконання колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає твердження позивача про протиправність обмеження судом першої інстанції його довічного грошового утримання за період з 01.01.2013 року по 02.06.2013 року десятьма прожитковими мінімумами безпідставним, оскільки вказане обмеження встановлене не судом першої інстанції, а діючим законодавством в цей період.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування чи зміни не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.