Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2013 р. Справа № 805/14677/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крилової М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції Донецької області про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області (надалі - позивач, УПФУ в м. Димитрові) звернулось до суду із адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції (надалі - відповідач, ВДВС Димитрівського МУЮ) про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при ознайомленні зі станом реалізації виконавчого провадження під час примусового виконання вимоги про сплату недоїмки від 17.05.2013р. №Ф-514 на загальну суму 1194,03 грн. та вимоги про сплати недоїмки від 09.08.2013 р. №Ф-648 на загальну суму 2363,43 грн. були виявленні порушення, а саме не виконання дій, право на проведення яких надано нормами законодавства.
На підставі цього просив суд визнати бездіяльність з боку державного виконавця відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції та зобов'язати державного виконавця в повному обсязі вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу.
Представник позивача до судового засідання 28.10.2013р. надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.
Представник відповідача до судового засіданні не з'явився, надіслав письмові заперечення, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи положення ч.4 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ВДВС Димитрівського МУЮ прийнято постанову від 10.06.2013р. про відкриття виконавчого провадження №38360073 з примусового виконання вимоги №Ф-514, виданої 17.05.2013р. УПФУ в м. Димитрові про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Димитрові 1194,03 грн.
У матеріалах справи наявні копії запиту державного виконавця до Відділу держемагенства у м. Димітрові від 17.06.2013р. №760/7 про наявність земельної ділянки та рухомого майна зареєстрованих за боржником; відповідь Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб від 26.06.2013 р. № 1001081748; відповідь Відділу Держземагенства від 05.07.2013 р. № 769 про наявність земельної ділянки та рухомого майна.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи постановою від 16.09.2013 р. було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Також, ВДВС Димитрівського МУЮ прийнято постанову від 09.09.2013р. про відкриття виконавчого провадження №39683576 з примусового виконання вимоги №Ф-648, виданої 09.08.2013р. УПФУ в м. Димитрові про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Димитрові 2363,43 грн.
У матеріалах справи наявні копії запиту державного виконавця до Відділу Держемагенства у м. Димітрові від 09.09.2013р. №615/9 про наявність земельної ділянки та рухомого майна зареєстрованих за боржником; відповідь Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб від 10.09.2013 р. № 1001532490; відповідь Відділу Держземагенства від 19.09.2013 р. № 1249 про наявність земельної ділянки та рухомого майна;.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 16.09.2013 р. було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Вказані документи підтверджують здійснення державним виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника.
Статтею першою Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Таким чином, виконавче провадження направлено на фактичну реалізацію рішення уповноваженого органу шляхом вчинення заходів примусового характеру передбачених вказаним Законом.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону, державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну (п.3);
викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ (п.11);
у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням (п.18).
Таким чином, наведені права, що надані державному виконавцю, повинні використовуватися ним для своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішень.
Суд не приймає посилань позивача щодо бездіяльності відповідача по вчиненню дій, передбачених пунктами 3,11,18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на наступне.
Суд зазначає, що за загальним правилом поняття «право» слід розуміти як передбачений законодавством зовнішній вияв волі суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки, а «обов'язком» є нормативно закріплене коло дій, покладених на певних осіб та безумовних для виконання. Відтак суд наголошує, що можливість зобов'язання суб'єкта владних повноважень на вчинення будь-яких дій має кореспондувати з встановленим законодавством обов'язком такого суб'єкта вчиняти ці дії.
Як зазначалось, частини 3 статті 11 Закону встановлює саме права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження, тому у суду відсутні підстави покладати відповідальність за не вчинення таких дій, оскільки такий обов'язок на законодавчому рівні не встановлений.
Крім того, за приписами частини другої ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Тобто, саме протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (у спірних правовідносинах до 10.12.2013, до 09.03.2014 р.) державний виконавець може використовувати надані йому права у процесі здійснення виконавчого провадження.
Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідачем надані до суду достатні докази вжиття державним виконавцем заходів щодо встановлення наявності у боржника майна. Відсутність відомостей щодо наявності у боржника майна не може бути підставою для твердження про бездіяльність державного виконавця.
Враховуючи наведене та відсутність порушення строку здійснення виконавчого провадження суд вбачає відсутність підстав для визнання бездіяльності державного виконавця ВДВС Димитрівського МУЮ.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання в повному обсязі вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу - суд зазначає, що ці позовні вимоги мають неконкретизований характер.
Так, за приписами ч.4 та ч.5 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії є способом захисту, що передбачає визначення позивачем певних дій, які, на думку позивача, повинен був здійснити суб'єкт владних повноважень але не здійснив або здійснив неналежним чином.
Позивач не зазначив відповідних певних дій, які, на думку позивача, повинен здійснити державний виконавець.
Вчинення в повному обсязі виконавчих дій, направлених на стягнення боргу є обов'язком загального характеру для державного виконавця.
Таким чином, позивач не визначає конкретні вимоги до відповідача в цій частині.
На підставі наведеного, враховуючи відсутність бездіяльності на момент розгляду цієї справу, суд вбачає відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання в повному обсязі вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.