Апеляційний суд Рівненської області
07 жовтня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді Остапука В.І.,
суддів - Баглика С.П., Сачука В.І.,
при секретарі - Міщук Л.А.,
з участю прокурора - Шпинти Д.М.,
захисника - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №12013190520000086 за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді даного провадження в суді першої інстанції, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2013 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого муляром 3-го розряду ТзОВ «Рівненський МЖК», раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено домашній арешт.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 29 квітня 2013 року в вечірню пору незаконно придбав у невстановленої досудовим слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс ____________________________________________________________________
Справа № 569/12255/13 Головуючий у І інстанції Харечко С.П.
Провадження №11-кп/787/146/2013
Категорія: ч.2 ст. 307 КК України Доповідач: Остапук В.І.
(марихуану), який переніс до себе додому та зберігав при собі з метою збуту, а 30 квітня, о 12 год. 20 хв., неподалік від пішохідного мосту через залізничні колії зі сторони вул. Дорошенка в м. Рівне незаконно збув шляхом продажу ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 2,295 г, за 80 гривень.
Крім того, він же, зранку 31 травня 2013 року, в смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області, незаконно придбав у неповнолітнього ОСОБА_4 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), який зберігав при собі з метою збуту, а 31 травня 2013 року, о 09 год., зберігаючи при собі вказаний наркотичний засіб, маршрутним мікроавтобусом перевіз в м. Рівне, де цього ж дня, близько 10 год., перебуваючи в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, біля ресторану «Істамбул», що по вул. С.Бандери в м. Рівне, повторно незаконно збув шляхом продажу ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 1,627 г, за 150 гривень.
Прокурор у кримінальному провадженні - старший прокурор Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ОСОБА_5, не погоджуючись з вироком суду подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого вважає вирок суду незаконним, посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого через безпідставне застосування до останнього ст.ст. 69, 75 КК України. Вважає, що тяжкість злочинів, вчинених ОСОБА_2, наявність обставини, що обтяжує його покарання, не давали підстав для застосування положень ст.69 КК України. У зв'язку з цим просить скасувати вирок в частині призначеного покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, яку мотивував тим, що підставами застосування судом першої інстанції ст.ст. 69, 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_2 були щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, молодий вік обвинуваченого, те, що останній раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, проживає з батьками, які хворіють. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, зміст апеляційної скарги та заперечення, доводи прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та їх кваліфікація за ч.2 ст.307 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції підставно врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав повністю, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, працює, проживає з батьками, які хворіють, матір є інвалідом ІІ групи, а також обставини, які пом'якшують його покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, крім того, до таких обставин відніс у відповідності до ч.2 ст.66 КК України молодий вік обвинуваченого, на підставі чого обґрунтовано призначив покарання останньому із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.307 КК України.
Безпідставним є твердження прокурора про неврахування судом при призначенні покарання факту вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, так як у вироку суду першої інстанції вказане враховано як обтяжуючу покарання обставину.
Аналізуючи всі вищезазначені обставини в сукупності, кількість наркотичних засобів, ту обставину, що будь-яких тяжких наслідків від дій обвинуваченого не настало, оскільки усі закупки наркотичного засобу здійснювалися під контролем працівників міліції, а також наведені дані про особу ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано обрав покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 75 КК України.
Доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.
Обране покарання ОСОБА_2 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому підстав для скасування чи зміни вироку з обставин, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :