Провадження № 2/359/2571/2013
Справа № 359/7176/13-ц
28 жовтня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Брик В.І.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог : ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення частки у праві спільної сумісної власності подружжя, -
15 липня 2013 року від представника позивача ОСОБА_5 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла вище зазначена позовна заява з проханням визнати, що частка ОСОБА_1 в праві спільній сумісній власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 становить ? частина.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що 02.12.1977 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище «ОСОБА_1») та ОСОБА_6 було укладено шлюб, в якому у них народилось двоє дітей, донька ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням виконавчого комітету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 07.05.1990 року було видано ордер на ім'я ОСОБА_6 в складі трьох осіб, житлова площа за рахунок відомчого житла, а саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
18.05.1992 року сім'я ОСОБА_1 отримали ордер на жиле приміщення № 157 на підставі якого вселились в надане житло.
24.12.1998 року шлюб між позивачем та ОСОБА_6 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_9 колишній чоловік ОСОБА_6 помер.
Під час збору документів, необхідних для прийняття спадщини, позивач дізналась, що її колишній чоловік, нині покійний, ще під час шлюбу, а саме 16.12.1992 року на підставі договору купівлі-продажу придбав у приватну власність, надану їм квартиру. Таким чином двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві спільної сумісної власності.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 повністю підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання призначене на 28.10.2013 року на 10.30 годин не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила.
19.09.2013 року від ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення, згідно якого відповідач просила відмовити в заявленому позові і застосувати вимоги ст. 267 ч. 4 ЦК, оскільки давно сплинули строки позовної давності, а при житі померлого чоловіка позивачка чомусь не захотіла вирішити ці майнові питання, знаючи, що квартира буде належати її дітям (а. с. 39-41).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши його повноваження, заслухавши пояснення третіх осіб, дослідивши подане відповідачем заперечення проти позову та матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 02 грудня 1977 року між ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданим 02 грудня 1977 року Гололобівською сільською радою Коломенського району Московської області. Після укладення шлюбу присвоєно прізвища чоловіку - ОСОБА_1, дружині - ОСОБА_1 (а. с. 5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 19.05.1978 року Горською сільською радою Бориспільського району Київської області (а.с. 6).
З архівного витягу Сектору архівний Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 13.06.2013 року за № 05-03/53 вбачається, що рішенням № 2.1 виконавчого комітету Щасливської сільської ради народних депутатів від 07 травня 1990 року «Про затвердження списків робітників та службовців, яким надається житлова площа» було погоджено з спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ДПЗ «Бортничі» про надання житлової площі за рахунок відомчого житла : ОСОБА_6, склад сім'ї - 3 особи, 2 кімнати АДРЕСА_1 (а.с. 7).
18 травня 1992 року виконавчим комітетом Щасливської сільської ради, на підставі рішення виконкому сільської ради від 07.05.1990 року № 16/2, на ім'я ОСОБА_6 з сім'єю з 3 чоловік: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_4 - дочка, було видано ордер за № 157 на право зайняття жилого приміщення жилою площею 30,8 кв. м., яке складається з 2 кімнат у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 02.12.1992 року Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області (а. с. 9).
24 листопада 1998 року шлюбі між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було розірвано, про що зроблено запис № 134 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 24 листопада 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільської райдержадміністрації Київської області (а. с. 10).
З договору купівлі-продажу від 16 грудня 1992 року вбачається, що ОСОБА_6 придбав у Держплемзавода «Бортничі» квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір 19 вересня 1994 року було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації за № 256 (а. с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 помер, про що ІНФОРМАЦІЯ_9 складено відповідний актовий запис № 16, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а. с. 11).
З довідки виданої Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області за № 829 від 05.06.2013 року вбачається, що на час смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9, і який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, колишня дружина та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, син. Однак ОСОБА_6 на протязі останніх трьох років по день смерті проживав в с. Щасливе за адресою: АДРЕСА_5 і разом з ним проживали : ОСОБА_2, дружина та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, син (а. с. 15).
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до змісту частин 1, 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право розділити за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та її колишнім чоловіком шлюбний договір, а також будь-які інші письмові договори щодо майна, яке є їх особистою приватною власністю, а також щодо майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності не укладались.
Згідно з частиною 1 статті 69, частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Враховуючи вище викладене квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана на підставі договору купівлі-продажу, за час перебування в шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
З цих підстав слід визначити, що частка позивача в праві спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 становить ? частини.
З приводу прохання відповідача про відмову в заявленому позові і застосування вимог ст. 267 ч. 4 ЦК, оскільки давно сплинули строки позовної давності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Крім того у відповідності до ч. 2 ст. 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
З пояснень представника позивача встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізналась лише після оформлення її дітьми - третіми особами у справі, своїх спадкових прав на спадкове майно, та збирання необхідних документів для оформлення спадщини, яке залишилось після смерті їх батька ОСОБА_6, а саме, що її колишній, нині покійний, чоловік ще під час їхнього шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 1992 року придбав у приватну власність надану їм за рішенням адміністрації та профспілкового комітету ДПЗ «Бортничі» квартиру АДРЕСА_1 та на підставі якого видано 18.05.1992 року ордер на жиле приміщення № 157.
З цих підстав суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналась вже після відкриття спадщини відкритої внаслідок смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_9.
З урахуванням викладеного, а також, враховуючи, що зазначене в позовній заяві майно було набуто під час перебування сторонами у зареєстрованому шлюбі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1749,97 гривень (а. с. 1) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення частки у праві спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 становить ? частини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1749 гривень 97 копійок (одна тисяча сімсот сорок дев'ять грн. дев'яносто сім коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л. В. Яковлєва