ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7488/13 01.11.13
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
за участітретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Камбулова Руслана Анатолійовича
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача: Карась В.В., довіреність № 3683/18 від 12.12.2012
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі -Відповідач) про стягнення 6 486,48 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2013 р. порушено провадження у справі №910/7488/13, розгляд справи призначено на 21.05.2013 р., залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Камбулова Руслана Анатолійовича та ухвалено направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.
До початку судового засідання 14.05.2013 через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.
До початку судового засідання 16.05.2013 через канцелярію господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшло повідомлення про страхове покриття.
До початку судового засідання 18.05.2013 через канцелярію господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 21.05.2013 р. представник позивча надав усні пояснення по суті спору та подав клопотання про продовження строків розгляду спору.
Третьою особою надано для огляду в судовому засідання технічний паспорт.
Суд, дослідивши всі наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вирішив за власною ініціативою призначити судову автотоварознавчу експертизу і відкласти розгляд справи для надання сторонам можливості запропонувати свої питання на вирішення експерта.
Представник позивача не заперечував проти призначення експертизи та просив покласти витрати на позивача.
Відповідач в судове засідання 21.05.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав.
Ухвалою господарського суду міста Києва у справі №910/7488/13 від 21.05.2013 р., на підставі ст. 69, 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.06.2013 р., продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.
До початку судового засідання 22.05.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли додаткові документи до матеріалів справи.
У зв'язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. голови господарського суду Києва від 18.06.2013 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для подальшого розгляду справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 30.07.2013 р.
До початку судового засідання 16.07.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
У зв'язку із перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розпорядженням заступника голови господарського суду Києва від 30.07.2013 р. справу було передано судді Митрохіній А.В. для подальшого розгляду справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Митрохіною А.В. та призначено розгляд справи на 29.08.2013 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.М. у відпустці, справу № 910/7488/13 було передано для розгляду судді Жагорніковій Т.О.
Розпорядженням № 04-1/566 від 27.08.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл, внаслідок якого справу передано на розгляд судді Мельнику В.І.
29.08.2013р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи електронного носія.
Ухвалою суду від 02.09.2013р. справу призначено до розгляду на 30.09.2013р.
Розпорядженням від 30.09.2013р., у зв'язку з відрядженням судді Мельника В.І., справу передано до розгляду судді Борисенко І.І.
У зв'язку з поверненням судді Мельника В.І. з відрядження, розпорядженням від 18.10.2013р. справу № 910/9482/13 передано для його подальшого розгляду.
Ухвалою суду від 18.10.2013р. суддя Мельник В.І. прийняв до свого провадження вказану справу та призначив її до розгляду на 21.10.2013р.
21.10. 2013р. представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили.
Суд відклав розгляд справи на 01.11.2013р., у зв'язку з відсутністю представників сторін.
01.11.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.03.2011р. між ПрАТ «СК «АХА Страхування» (далі - позивач) та Савченко Ю.В. як страхувальником, було укладено договір страхування № 039-А/11 ДСН, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Мітсубісі Лансер», державний номерний знак СВ 1772 АР.
27.12.2011р. в м. Києві на бульварі Дружби народів, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Мітсубісі Лансер», державний номерний знак СВ 1772 АР, що під керуванням власника та транспортного засобу «Чері», державний номерний знак АР 5942 НС, під керуванням Камбулова Р.А., відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта», згідно полісу № АА/6244579.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва № 3-476/12 від 23.01.2012р., копія якої долучена до матеріалів справи, встановлено вину гр. Камбулова Р.А. та у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до страхового акту від 16.01.2012р. про визначення матеріальної шкоди, калькуляції та рахунку-фактурі, розмір матеріальної шкоди завданої власнику «Мітсубісі Лансер», державний номерний знак СВ 1772 АР, внаслідок ДТП склав 6996,48 грн., що були виплачені позивачем згідно платіжного доручення № 1837 від 18.01.2012р.
Згідно полісу № АА/6244579 франшизу встановлено у розмірі 510,00 грн.
Позивач у своєму позові, просив суд стягнути з відповідача 6486,48 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, з урахуванням франшизи 510,00 грн., визначеної полісом № АА/6244579 та судові витрати.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог чинного законодавства у сфері страхування, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акта (аварійного сертифіката). Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Крім того, суд звертає увагу на те, що наявність платіжного доручення є доказом фактично здійснених витрат, які виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Також слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
У відповідності до п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» (у новій редакції) страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Вказана норма Закону дає можливість страховику на визначення розміру збитків без проведення експертизи, що спростовує заперечення відповідача.
Судом при винесенні даного рішення також було взято до уваги Лист Верховного суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011р. в якому роз"яснино, що визнаючи розмір заподіяної шкоди при страхування наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної суми), встановленої висновком авто товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт пошкодженого автомобіля.
Така ж правова позиція викладена у постановах ВГСУ № 42/92 від 23.08.2011р., №5015/2876/12 від 04.02.2013р.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідачів щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, у зв'язку з чим позовні вимоги останнього підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру позовних вимог, пред'явлених до кожного з них окремо, оскільки відповідач 2 погасив свою частину боргу 01.06.2013р., що було вже після порушення провадження у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 20080515, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7-Д) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська 8, код ЄДРПОУ 20474912) суму заборгованості в розмірі 6486 (шість тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 48 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
(Повний текст рішення складено: 05.11.2013р.)
Суддя Мельник В.І.