Справа №2010\4318\12 Головуючий 1 інстанції - Болибок Є.А.
Провадження № 11\790\1337\13 Доповідач: Григоров П.О.
Категорія: ч.2 ст189,ч.2 ст. 365 КК України
29 жовтня 2013 року. м.Харків
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Григорова П.О.,
суддів - Бикової Л.П., Мозгового О.Д..
за участю:
прокурора - Золочевського С.О.
засудженого - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальну справу за апеляцією прокурора прокуратури Дергачівського району Харківської області на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2013 року
Вказаним вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Лютівка Золочівського району Хаківської області, громадянин України, освіта вища, одружений, має на утриманні малолітню доньку-ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий,
засуджений:
- за ч. 2 ст. 189 КК України до 3 років позбавлення волі,
- за ч. 2 ст. 365 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та посади, пов'язанні з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки зі штрафом у розмірі 8500 гривень та з позбавленням спеціального звання майор міліції.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та посади, пов'язанні з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки зі штрафом у розмірі 8500 гривень та з позбавленням спеціального звання майор міліції.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання, якщо він протягом іспитового терміну в 3 роки не вчинить нового злочину, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Прийнято рішення стягнути з ОСОБА_1 на користь держави за проведення в НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області експертизи судові витрати в розмірі 9136 грн. 80 коп.
Як встановив суд, ОСОБА_1, працюючи на посаді старшого дільничного інспектора Золочівського РВ ГУ МВС України в Харківській області, маючи спеціальне звання майор міліції, будучи службовою особою вчинив перевищення влади і службових повноважень, що супроводжувалися насильством і образою
гідності потерпілого, а також вчинив вимагання грошових коштів за наступних обставин.
Так, 27 лютого 2012 року о 20 годині 15 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи при виконанні службових обов*язків, будучи одягненим в форму працівника міліції, діючи в інтересах служби, без наявності законних підстав на в*їзді в сел.Золочів Харківської області зупинив автомобіль «Газель», реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_4, в якому перевозилися освітлювальні прилади і жіночий одяг на загальну суму 37170 грн.
Після візуального огляду автомобіля і водія, ОСОБА_1 з надуманих причин зобов*язав ОСОБА_4 проїхати до Золочівського РВ ГУ МВС України в Харківській області, де не доповів керівництву РВ про здійснене ним затримання, а перевищуючи свої службові повноваження, у своєму службовому кабінеті, руками наніс ОСОБА_5 2 удари по тулубу і зажадав від цього потерпілого повідомити власника товару гр. ОСОБА_6 про затримання і про необхідність останнього приїхати до вищевказаного відділу міліції.
Свої вимоги ОСОБА_1 супроводжував погрозами підкинути в «Газель» наркотичні засоби і притягти ОСОБА_5 до відповідальності за їх зберігання, зважаючи на що, останній по телефону повідомив ОСОБА_6 про затримання автомобіля.
Після прибуття ОСОБА_6 о 22 годині 15 хвилин до райвідділу міліції, ОСОБА_1, став вимагати від нього за звільнення автомобіля і товару 5 тисяч доларів США.
28 лютого 2012 року о 8 годині ОСОБА_1 отримав на вказану вимогу від ОСОБА_6 4000 грн. і 1500 доларів США, а о 21 годині цього ж дня - 9000 грн. і 800 доларів США, після чого був затриманий на місці скоєння злочину співробітниками Служби Безпеки України.
В апеляції, прокурор, який брав участь у розгляді справи в районному суді, посилаючись на скоєння ОСОБА_1 тяжких злочинів, на те, що дії винного підривають авторитет правоохоронних органів України, вважає призначене йому покарання несправедливим і необґрунтовано м*яким.
Зважаючи на наведені обставини прокурор просить призначити ОСОБА_1 покарання:
- за 4.2 ст. 189 КК України - 3 роки позбавлення волі;
- за 4.2 ст. 365 КК України -4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах, та посади, пов*язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, зі штрафом в сумі 8500 грн., та з позбавленням спеціального звання майор міліції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав і обгрунтував доводи апеляції, думку засудженого і його захисника про необґрунтованість апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, висновок суду про винність ОСОБА_1 у скоєнні вказаних злочинів в апеляції не оскаржується і колегією суддів, відповідно до вимог ст.. 365 КПК України (в ред. 1960 року) не перевіряється.
Санкцією ч. 2 ст. 189 КК України передбачена можливість призначення покарання винній особі у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно, санкцією ч.2 ст. 365 КК України передбачена можливість призначення покарання винній особі у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з вироку районного суду, ОСОБА_1 призначено покарання за вказаними злочинами в межах, які вказані в санкціях наведених норм.
Саме таке покарання, як за ч.2 ст. 189 і ч. 2 ст. 365 КК України, так і за їх сукупністю, на підставі ч.1 ст. 70 КК України просив призначити ОСОБА_1 прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, що видно зі змісту протоколу судового засідання (т.4 а.с. 148).
Таким чином, обґрунтування апеляції прокурором, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції не узгоджується з його процесуальною позицією, щодо призначення винній особі покарання, яку від виклав у судових дебатах.
Більше того, призначивши ОСОБА_1 вищенаведене покарання, суд належним чином, відповідно до вимог ст.65 КК України обґрунтував своє рішення, правильно встановивши, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, має на своєму утриманні неповнолітню доньку, в повному обсязі визнав себе винним у скоєнні вказаних злочинів, даючи повні і правдиві покази активно сприяв органу досудового слідства і суду у встановленні обставин скоєних злочинів.
Окрім того, в матеріалах кримінальної справи є копії медичних документів, які свідчать про наявність захворювань його батьків, що досягли пенсійного віку.
Ці, а також інші, які є в матеріалах кримінальної справи обставини, правильно встановлені районним судом і обґрунтовано оцінені як підстави, для призначення ОСОБА_1 покарання з випробування, на підставі ст. 75 КК України.
В апеляції не міститься будь-яких посилань про необґрунтованість призначення ОСОБА_1 покарання з випробуванням, тому на цій підставі, а також враховуючи вимоги ч.1 ст. 365 КПК України ( в ред. 1960р.), колегія суддів вважає, що по справі відсутні процесуальні підстави для скасування вироку у зв*язку з призначенням основного покарання з випробуванням.
Враховуючи сукупність наведених фактів і обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку і відповідно задоволення апеляції прокурора.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України ( в ред. 1960р.), колегія суддів,
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора прокуратури Дергачівського району Харківської області - без задоволення.
Головуючий:
Судді: